Офіційний веб-сайт

2022

Вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра; автори: режисерка-постановниця, співавторка музичного рішення вистави Трунова Т.В., авторка п’єси Ворожбит Н.А., художник Ларіонов Ю.О., актор Ісаєнко А.М., акторка Ходос В.І.

 

Трунова Тамара Вікторівна (нар. 05 травня 1982 р., Нова Каховка) – українська театральна режисерка, головна режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Тіберій Сільваші (нар. 13 червня 1947 р., Мукачево) – художник, працює в галузі монументального мистецтва та станкового живопису, належить до числа найвідоміших творчих особистостей сучасного українського мистецтва. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (з 2013 року).

З 1962 по 1966 рік навчався у республіканській художній школі імені Т.Шевченка у Києві. З 1965 по 1972 рік навчався у Київському державному художньому інституті. З 1978 року - член Спілки художників України.

Микола Юрійович Рябчук (нар. 27 вересня 1953 р., Луцьк) – український журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач. Почесний президент Українського ПЕН-клубу. Старший науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) та Літературний інститут ім.Горького в Москві (1988).

Кадан Микита (Нікіта) Вікторович (нар. 26 листопада 1982 р.,  Київ)  - художник-інсталятор, скульптор, живописець. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, відділення монументального живопису. Навчався у майстерні монументального мистецтва під керівництвом Миколи Стороженка. Микита Кадан – художник, який у своїх роботах використовує різні медіа, зокрема інсталяцію, скульптуру, живопис, колаж.

Тамара Анатоліївна Дуда (Тамара Горіха Зерня) (нар. 05 січня 1976 р., Київ) – українська письменниця.

1992 року закінчила Український гуманітарний ліцей. 1993 року вступила до Інституту журналістики Київського університету. З 2003 до 2005 року навчалася в Київському міжнародному університеті.

Тамара Дуда була волонтером у зоні АТО. 

Грабович Григорій (нар. 12 жовтня 1943 р., Краків) – літературознавець. Закінчив Єльський університет (м.Нью-Гейвен, штат Коннектикут, США, 1965 р.), стажувався у Яґеллонському університеті (Краків, 1965-1966 рр.), був у докторантурі Гарвардського університету (м. Кембридж, штат Массачусетс, 1966-1971 рр.).

Горностай Катерина Павлівна (нар. 15 березня 1989 р., Луцьк) – українська режисерка та сценаристка. Член журі кінофестивалю «Wiz-Art» (2014), член Української кіноакадемії (з 2017 р.), лавреатка 71-го Берлінського міжнародного кінофестивалю (2021) та 12-го Одеського міжнародного кінофестивалю (2021).

Першу вищу освіту Горностай отримала в Україні: у 2010 році вона закінчила природничий факультет, а у 2012 році - магістратуру з журналістики київського університету Києво-Могилянська академія.

Автор(-и): Аліна Горлова / Розділ:

Документальний фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться», автор: Аліна Горлова, рік оприлюднення; 2020. Висунуто культурною інституцією «Табор».

 

Документальний фільм «Цей дощ ніколи не скінчиться» Аліни Горлової

 

Аліна Горлова, кінорежисер
Аліна Горлова, кінорежисер
Кадр з документального фільму "Цей дощ ніколи не скінчиться"
Кадр з документального фільму "Цей дощ ніколи не скінчиться"

https://www.cinema.in.ua/tsei-doshch-nikoly-ne-skinchytsia/

https://supportyourart.com/conversations/alina-gorlova-pro-festyvali-kino-vizualnu-antropologiyu-ta/?fbclid=IwAR3oCF7csqcTDbsJc3l_k9UMQ9nZO_6POch-DWW_ke3Km4vn7-W3u87ZeFY

Коментарі
Автор(-и): Ірма Вітовська-Ванца / Розділ:

Головні ролі у фільмах «Брама», «Мої думки тихі», «Казка старого мельника», автор: Ірма Вітовська-Ванца, роки оприлюднення: 2018, 2019, 2020. Висунуто членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Ростиславом Держипільським.

 

Фільми «Брама», «Мої думки тихі», «Казка старого мельника» Ірми Вітовська-Ванца

 

https://vertigo.com.ua/review/review-brama/

https://hromadske.ua/posts/neshablonna-komediya-z-lyudskim-oblichchyam-subyektivna-recenziya-na-film-moyi-dumki-tihi-vid-hromadske

Коментарі
Автор(-и): Вероніка Мосевич / Розділ:

Історично-пригодницький роман «Гардаріка. Таємниця забутого світу», автор: Вероніка Мосевич, видавництво «Клуб сімейного дозвілля» (м.Харків), рік видання: 2020.

Висунуто Центром ініціатив сприяння соціальному та культурному розвитку в Україні.

 

Історично-пригодницький роман «Гардаріка. Таємниця забутого світу» Вероніки Мосевич

 

Рекомендація

для участі в конкурсі на здобуття Національної премії України

ім. Тараса Шевченка

Віра Мосевич (псевдонім Вероніка Мосевич) у 2020 році стала лауреаткою Міжнародного літературного конкурсу Коронація Слова з історичним романом «Ґардаріка. Таємниця забутого світу». Як ми знаємо, роман був опублікований ще в листопаді 2020 року.

У зв'язку з тим, що моє прізвище й ім'я присутнє в цій книзі в переліку редакторів та коректорів, беру на себе право сказати кілька слів про неї й про авторку. Я цю книгу читав чотири рази і щоразу гордився тим, що я українець. Якщо я скажу, що книга просто чудова, це нічого не сказати. Ця книга дуже цікава й цінна. Найголовніше, що я в цій книзі знайшов, - це любов і до своїх персонажів, і до сюжету, і до кожного слова. Ви прочитайте цей роман - і зустрінете там все, що хочете знайти у якісній книзі. Сюжет витриманий і виплеканий авторкою, доведений до абсолюту. Персонажі дуже яскраві, чудово прописані. Неперевершені описи природи. Це ідеальна історія про українську минувшину. Ти от читаєш і думаєш: «Як же класно, що ми українці!»

Образ Ярослава Мудрого такий колоритний, такий реалістичний, приклад для наслідування і герой для молодих дівчат, які візьмуть собі його за взірець справжнього чоловіка. Коли читаєш цю книгу і вона викликає такі шалені емоції, виникає думка: «А може це і є призначення цієї авторки - написати нам нашу історію такою, щоб ми пишалися тим, що ми українці?» Цей погляд на нашу минувшину настільки вартісний, що я не побоюся висловити зараз думку багатьох читачів: щоб цей роман було обов'язково включено в шкільну програму, а ще - просто необхідно і якомога швидше зняти історичний фільм «Ґардаріка. Таємниця забутого світу». Це було б справжнє епічне полотно. Звичайно, воно коштувало б чимало, але це того варте. Таких фільмів бракує, і зараз для нинішніх молодих поколінь українців цей фільм був би одним із каменів, який ліг би в основу формування їхньої свідомості у напрямку україноцентризму, щоб вони розуміли, яких пращурів ми нащадки. Це дуже важливо, особливо в наш час, виховувати повагу, захоплення і любов до своєї Батьківщини.

Не так давно були презентації цього роману на Книжковому Арсеналі і Львівському книжковому форумі видавців, і навіть я, прочитавши роман чотири рази, був по-справжньому подивований, почувши від авторки ще багато цінних історичних фактів. Цей роман - справжнє відкриття для мільйонів українців.

Відомо, що Вероніка Мосевич опублікувала також збірку поезій про війну «Між небом і землею». Відкриттю отаких талантів маємо завдячувати Міжнародному конкурсу Коронація Слова і його засновникам пані Тетяні та пану Юрію Логушам. Ви ж знаєте, що це конкурс рукописів, це не конкурс імен, причому рукописи подаються анонімно, і ніхто не знає, чий рукопис читає.

Я знаю також, що Вероніка Мосевич - авторка, композиторка і аранжувальниця сотень пісень, котрі випускалися українськими музичними студіями «Фенікс», «Козак», «6 секунд» протягом багатьох років, вона написала не тільки безліч пісень, а й відродила з небуття велику кількість народних пісень, гаївок і колядок. її аудіо збірка у двох частинах «Коляда на Святій горі» облетіла вже весь світ.

Поки писалася ця рекомендація, стало відомо, щоВероніка Мосевич вже вдруге стала лауреаткою Міжнародного літературного конкурсу «Коронація Слова», на цей раз із своїм новим романом про шокуючу правду другої світової війни «Біжи, Мартусю!»

Зважаючи на викладене, рекомендую Вероніку Мосевич на премію імені Тараса Григоровича Шевченка.

 

Член НСПУ, автор шести детективних романів, 4-разовий лауреат Коронації Слова, доцент, кандидат філологічних наук, завідувач кафедри журналістики НАУВ'я

В’ячеслав Васильченко

Коментарі