Офіційний веб-сайт

Роботи, допущені до третього конкурсного туру

Автор(-и): Олена Кашуба-Вольвач / Розділ:

Виставковий проект «Олександр Богомазов: творча лабораторія», автор: Олена Кашуба-Вольвач, рік оприлюднення: 2019.

ВисунутоНаціональним художнім музеєм України.

 

Виставковий проект «Олександр Богомазов: творча лабораторія» Олени Кашуби-Вольвач

 

https://zn.ua/ukr/ART/pilyari-oleksandra-bogomazova-311627_.html

https://lb.ua/culture/2019/06/01/428454_konservativniy_avangard.html

Коментарі
Автор(-и): Аліса Ложкіна / Розділ:

Книга «Перманентна революція. Мистецтво України ХХ-ХХІ ст..», автор: Аліса Ложкіна, видавництво: «ART HUSS», рік видання: 2019.

Висунуто Державним підприємством «Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім».

 

Книга «Перманентна революція. Мистецтво України ХХ-ХХІ ст..» Аліси Ложкіної

 

https://chytomo.com/book/permanentna-revoliutsiia/

https://officiel-online.com/heroes/book-of-alisa-lozhkina-permanent-revolution-contemporary-art-of-ukraine/

Коментарі
Автор(-и): Іван Уривський, Петро Богомазов, Остап Ступка, Олександр Форманчук / Розділ:

Вистава «Пер Гюнт» за п'єсою Генріка Ібсена Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, автори вистави: Іван Уривський (режисер-постановник), Петро Богомазов (художник-постановник), Остап Ступка, Олександр Форманчук (виконавці ролі Пер Гюнта), публічне представлення твору: 10 квітня 2021 року.

Висунуто Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка.

 

https://umoloda.kyiv.ua/number/3730/164/157380/

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3241512-ludina-vs-trol-divovizna-istoria-pera-gunta.html

Коментарі
Автор(-и): Володимир Аренєв / Розділ:

Книга «Заклятий меч, або Голос крові», автор: Володимир Аренєв (Володимир Пузій), видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», рік видання:2020.

Висунуто видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

 

Повість-фантазія «Заклятий меч, або Голос крові» Володимира Аренєва

 

У ландшафті міфу (рецензія на книжку Володимира Аренєва)

https://litakcent.com/2020/11/10/u-landshafti-mifu/

 

Коментарі
Автор(-и): Андрій Бондар / Розділ:

Книга«Ласощі для Медора», автор: Андрій Бондар, «Видавництво Старого лева» (м.Львів), рік видання: 2021.

Висунуто Львівською міською громадською організацією «Мистецька рада «Діалог».

 

Книга«Ласощі для Медора» Андрія Бондаря

 

Провідна жарївка всередині нас: пів сотні есеїв про важливе

РУДЮК АНАСТАСІЯ 19.07.2021

«Що ж, раціональне слід залишити обивателям і раціоналістам, а самому (самій) йти за провідною зорею червоної жарівки всередині себе: запалюється— добре, не запалюється — погано. Або ж просто ніяк.»

Цитата з книги

Як часто ми рефлексуємо над тим, що відбувається з нами та навколо нас? Адже щодня життя підкидає нам причини зупинитись, обдумати щось та рухатись далі. Аромат цвітіння липи може навіяти спогади про безтурботне дитинство, останній випуск новин може спровокувати роздуми про те, куди ж насправді прямує людство, а скромні тиражі виданих книг наштовхнуть на сумні думки про народ, який творить літературу, але водночас її не читає. Причин для рефлексій безліч. А уявіть, якби всі ваші рефлексії за останні кілька років зібрали в одну книжку. Вийшла б така собі збірка есеїстики і водночас щоденник, де можна за рядками вгледіти еволюцію думок та переживань автора. Саме такою є книга Андрія Бондаря «Ласощі для Медора». В ній близько пів сотні есеїв, якій Андрій писав протягом трьох років для ресурсу Збруч. Про культуру, політику, суспільство, життя. І, звісно ж, про людське, надто людське.

Про життя, що більше за літературу

В одному зі своїх есеїв Андрій Бондар пише, що «життя, як відомо, більше за літературу. Вже не кажучи про її канони». У цьому короткому цитуванні можна розгледіти проблему кожного Автора, який намагається у своєму мистецтві передати частину життя. Чи хоча б її уламок. Десь так само і в есеях Андрія Бондаря відображена потреба або ж намагання передати частину своїх переживань, думок та спогадів щодо певних тем, які стосуються всіх нас.

Про що пише Андрій Бондар?

Есеї з книги «Ласощі для Медора» не об'єднані чіткою спільною темою або ж проблематикою. Вони досить розмаїті, і кожен читач може знайти щось виняткове для себе. Андрій Бондар пише про культуру, політику, історію, життя в соціумі (або ж його відсутність під час карантину). Особливої уваги вартують роздуми автора про війну на Сході та вплив російського світу на українців.

В одному із есеїв Андрій Бондар розглядає цілий сучасний феномен України: молоді люди, яким ледве за двадцять, сумують за Радянським Союзом. Безсумнівно, таке бачення нашої історії навіяно молодим поколінням завдяки пропаганді, але ж наскільки іронічним є те, що люди, які не жили в Союзі, можуть сумувати за ним. Андрій Бондар спростовує романтизацію есересеру для українців і пише, що:

«Ми переплатили за все, чого не просили, і не мали жодної альтернативи. А тепер маємо. Нині ми навіть маємо право тужити за країною, в якій ані дня не жили. І ніхто в нас цього права не забере».

А також про людське, надто людське

Розмаїтість тем — це яскрава перевага зоїрки ЄСЄІВ «ласощі ДЛЯ медора». «віир пише при паиіщпл пандемії для кожного з нас, про власне місця народження та дитинства, про роль Автора в сучасному літературному процесі. І з таких пазлів утворюється мозаїка бачення автора на те, що його оточує.

Чому варто прочитати збірку «Ласощі для Медора»?

Насамперед варто зазначити, що читати цю збірку есеїстики варто поступово. Один есей на один день. Щоб обдумати, підкреслити цікаві фрагменти і пережити прочитане в собі.

А читати її варто, щоб познайомитися ближче з якісною українською есеїстикою. А також, щоб пізнати авторські роздуми, в яких легко роздивитись і свої. Бо, як пише Андрій Бондар:

«Наше життя триває. Триває у спогадах більше, ніж у пошуках. Бо пошуки і є добре замаскованими спогадами. Спогадами про втрачене «я», яке ніколи не бувало таким, як ми собі уявляємо».

Джерело: starylev.com

 

От би Медор поласував! Огляд збірки есеїв Андрія Бондаря «Ласощі для Медора»

ІРИНА СТРАХУРСЬКА, 14.09.2021

Одна із вірних ознак, які визначають доброго есеїста, полягає в тому, що писати він може чи не про все на світі. Поет, перекладач, публіцист Андрій Бондар і його нещодавня збірка «Ласощі для Медора» — яскравий тому приклад. Тексти в цій книжці порушують різні теми, окреслюючи надзвичайно широке коло інтересів автора. Вони присвячені як особистим історіям, так і спробам критичного аналізу громадсько-політичної ситуації в країні; як довколалітературним роздумам і так званій «побутовій філософії», так і «копанню» в собі і спогляданню світу.

Сердечний нерв

Рефлексії письменника загалом відзначаються виваженим стилем, за яким, однак, неможливо приховати внутрішньої напруги й навіть нервозності, адже пише він про те, що справді вважає найважливішим для себе. Важко не помітити, наскільки його побутові, родинні, професійні історії чи просто внутрішні роздуми тонко співзвучні з ключовими подіями довкола, і як автор «пропускає» одне через інше, немов через сито.

«Ласощі для Медора» — це 56 вибраних есеїв із дуже влучними назвами, написаних для авторської колонки Андрія Бондаря на сайті «Збруч» протягом 2017-2020 рр. Слід згадати, що висловлювання Бондаря неодноразово спричиняють резонанс, іноді навіть викликають суперечки в соцмережах, чим тільки підкреслюють, як тонко йому вдається відчувати дух часу, і демонструють, наскільки точним він вміє бути в навколокультурних дискусіях.

«Але навіть за всіх нездоланних відмінностей від, приміром, британської культури наша культура з її хронічною неповнотою, тривалою історією російського домінування, комплексами, травмами та перерваними традиціями впродовж останньої сотні років усе одно обертається в колі загальних потреб і цінностей західного світу».

Ким є читач для автора

У цій збірці короткої прози автору жодному разі не заграє із читачами. Попри виражені інтелектуальні конотації, він також не чваниться, але й не дає читачам фору. Висновок із цього виходить тільки один: Бондар належить до тих письменників, які пишуть не заради слави, читацького схвалення чи ще чогось у цьому роді, а тому, що просто не можуть не писати.

Це дає автору певну свободу — так, Андрій Бондар пише вільно й чесно, подекуди чутливо, але при цьому залишає за собою право не впадати в сентиментальність чи надмір емоцій. Він ставиться до читача з повагою, розуміючи, що його власна творчість — не для мас (зрештою, про це свідчать і тиражі). Тож спокійно приймаючи той факт, що коло інтересів автора, хоч і дуже широке, не обов'язково збігається чи перетинається з інтересами читача, Андрій Бондар схожою свободою наділяє й останнього — і неважливо, «наївний» він читач чи професійний.

«Іноді здається, що людська голова влаштована приблизно так, як антикваріят в якомусь сонячному південноєвропейському місті. Тут тобі портрет Муссоліні і гіпсова статуетка Наполеона, фальшиві яйця Фаберже і порцелянові рибки, перше видання Гайне і ноти 103 симфонії Гайдна... Коли заходиш у таку крамницю, вражає одна річ: щось обов'язково здається тобі в якийсь дивовижний спосіб потрібним. Так само людська пам'ять».

Апологет неквапливого читання

Звісно, кожен, хто читатиме «Ласощі для Медора», виділить своїх фаворитів серед 56-и текстів. Та мені найбільше сподобалися ті, які присвячені літературі.

Наприклад, із тексту «Більше за літературу» можна довідатися цікаві маловідомі факти про творчість Джозефа Конрада — одного з найвидатніших англійських письменників, уродженця Бердичева. Зокрема, про його «небажану літературну дитину» — посередній із погляду художньої цінності роман «Спадкоємці» (1901), написаний у співавторстві з таким собі Фордом Медоксом Геффером. «Спадкоємці» стали справжньою загадкою для Бондаря, адже разюче вирізняються на фоні решти геніальних творів Конрада.

А в есеї «Куди поспішає людина» Андрій Бондар виступає справжнім апологетом неквапливого, вдумливого, якісного читання на противагу «ковзанню текстом» та погоні за кількісною читацькою статистикою. Наш час, коли людство перейшло «з ери Ґутенберґа в еру Цукерберґа» й рідко хто дочитує до кінця тексти, довші за 140 символів, автор із гіркотою називає занепадом текстової культури логоцентризму і тріумфом рухомих картинок. Він пише, що змирився з такими тенденціями, однак прикро усвідомлювати, до чого вони призведуть — до вторинної безграмотності, коли навіть прочитані книжки змішуються в голові й не доходять до серця.

Цікавий факт

Відповідь на питання, звідки взялася назва збірки, можна знайти в есеї «Бідолашний Медор!». У ньому Бондар полемізує про значення художньої літератури для того читача, який позиціонує себе скоріше як споживач, а не реципієнт. І на додачу до своїх міркувань автор ілюстративно наводить байку французького письменника Жуля Ренара про хазяїна, який з'їв свого собаку та побивався, що тепер той не зможе поласувати своїми ж об'їденими кістками.

Цю парадоксальну метафору Андрій Бондар, з його слів, вважає геніальною та багатошаровою, і зізнається, що сам хоч і наблизився до її розуміння, та все ж пояснити вичерпно для себе не зміг.

Тому й назвав збірку «Ласощі для Медора».

 

Джерело: tyktor.media

Коментарі
Автор(-и): Олег Шпудейко / Розділ:

Альбом «Madrigals», автор: Олег Шпудейко, рік оприлюднення: 2020.

Висунуто членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігорем Панасовим.

 

Альбом «Madrigals» Олега Шпудейка

 

Альбом «Madrigals» композитора Олега Шпудейка
Альбом «Madrigals» композитора Олега Шпудейка

"Грустный сад в коробочке: альбом Madrigals от Heinali", Шмурак Алексей

https://kyivdaily.com.ua/madrigals/

Henaily: Madrigals review - a baroque trip from the middle ages to the space age

https://www.theguardian.com/music/2020/oct/30/heinali-madrigals-review

Коментарі
Автор(-и): Олена Герасим'юк / Розділ:

Книга поезії «Тюремна пісня», автор: Олена Герасим'юк, видавництво: «Люти справа», рік видання: 2020.

 

Книга поезії «Тюремна пісня» Олени Герасим'юк

 

«Тюремна Пісня»‑третя книга письменниці Олени Герасим'юк, яка вже відома читачам дебютною поетичною книжкою «Глухота» та збіркою есеїв про репресованих «Розстрільний Календар».

Коментарі
Автор(-и): Євген Лавренчук / Розділ:

Опера «LaTraviata» Дж. Верді Одеського національного академічного театру опери та балету, автор постановки: Євген Лавренчук, рік оприлюднення: 2019.

 

Опера «LaTraviata» Дж. Верді Одеського національного академічного театру опери та балету у постановці Євгена Лавренчука

 

Коментарі
Автор(-и): Матвій Вайсберг, Олена Живкова / Розділ:

Виставка «Матвій Вайсберг у музеї Ханенків», автори: Матвій Вайсберг (художник), Олена Живкова (заступник директора з наукової роботи), рік оприлюднення: 2020.

 

Виставка «Матвій Вайсберг у музеї Ханенків» Матвія Вайсберга і Олени Живкової

 

Йов та його дружина (полотно, олія, 145х97)
Йов та його дружина (полотно, олія, 145х97)
Новонароджений (полотно, олія, 50х60)
Новонароджений (полотно, олія, 50х60)
Змова Клавдія Цивіліса (полотно, олія, 299х150)
Змова Клавдія Цивіліса (полотно, олія, 299х150)
Битва при Кашині (полотно, олія, 70х120)
Битва при Кашині (полотно, олія, 70х120)
Битва при Анг'ярі (полотно, олія, 80х120)
Битва при Анг'ярі (полотно, олія, 80х120)
Мікелетто да Котіньйола (полотно, олія, 119х223)
Мікелетто да Котіньйола (полотно, олія, 119х223)
Згадуючи Пітера Брейгеля (полотно, олія, 80х50)
Згадуючи Пітера Брейгеля (полотно, олія, 80х50)
Коментарі
Автор(-и): О.Андрусик, Є.Шимальський, К.Сула / Розділ:

Цикл «Архітектура голосу», автори: Олександра Андрусик (директорка агенції), Євген Шимальський (співзасновник агенції), Катерина Сула (виконавча продюсерка).

 

Цикл «Архітектура голосу» О.Андрусик, Є.Шимальського, К.Сули

 

Коментарі