На початку серпня в Одесі відбувся книжковий фестиваль «Зелена хвиля» із врученням престижного Корнійчуківської премії. Серед переможців і наш земляк Анатолій Качан, який узяв участь у конкурсі з поетичною добіркою «Ластівчані ігри». Як зазначив у передмові до збірки творів лауреатів голова журі Володимир Рутківський, «У номінації «Поезія для дітей» ніхто не зміг зрівнятися з живим класиком дитячої літератури, колишнім одеситом, а тепер киянином Анатолієм Качаном. До речі, він єдиний із учасників, хто – вже вкотре! – присвячує свої поезії Одесі та Причорноморському краю. Похвальна традиція патріарха поетичного цеху!.

 

Джерело: газета «Літературна Україна»

 

p.s. Працівники Секретаріату Комітету приєднуються до привітань Анатолія Качана з нагоди врученням йому літературної премії імені Корнія Чуковського. Нам подвійно приємно це робити, оскільки Анатолій Леонтійович тривалий час працював в апараті Комітету. Щиро зичимо йому творчого натхнення і міцного здоров’я!

Сподіваємося, що Ви, шановний лауреате, ще не раз радуватимете своїми творами справжніх шанувальників дитячої літератури – від дошкільнят до убілених сивиною читачів.

 

Анатолій КАЧАН

                                                       Нічний скрипаль

                                                          Безконечник

 

                                              Всю ніч цвіркун на скрипці грав,

                                              На скрипці грав, на скрипці грав,

                                              І лиш під ранок задрімав. –

                                              На скрипці грав і задрімав.

 

                                              І сниться цвіркунові сон,

                                              Сон без кінця, без краю,

                                              Що ніби він на свайбі сов

                                              Всю ніч на скрипці грає.

 

                                             Танцюють сови і сичі,

                                             В очах вогонь палає,

                                             Танцює полум’я свічі

                                             А він на скрипці грає.

 

                                             Та раптом півень заспівав!

                                             Цвіркун розплющив очі,

                                             Смичок і скрипочку сховав

                                             І знов заснув до ночі.

 

                                             І сниться цвіркунові сон,

                                             Сон без кінця, без краю,

                                             Що ніби він на свайбі сов

                                             Всю ніч на скрипці грає.

 

Свайба – весілля (діал. – адм.)