10 найбільш суперечливих моментів за 110-річну історію Нобелівської премії вирішило пригадати видання Time.

Чинний, а на той момент новообраний, президент Сполучених Штатів Барак Обама в 2009-му році одержав Нобелівську премію миру за свої "екстраординарні зусилля задля зміцнення міжнародної дипломатії та співпраці між людьми".

Видання The New York Times тоді назвало таке рішення "приголомшливим сюрпризом", а менш великодушні спостерігачі звинуватили Нобелівський комітет у тому, що ним керували політичні мотиви. Зі свого боку, комітет визнав, що винагороду Обамі присудили радше за його "зусилля" в боротьбі за досягнення світової гармонії, ніж за конкретні здобутки на той момент.

У 1945-му році Нобелівську премію миру віддали американському державному діячеві Корделу Халлу, за його провідну роль в заснуванні ООН.

Між тим за шість років до того, будучи держсекретарем при президенті Франкліну Д. Рузвельті, саме Халл доклав зусиль до того, щоби США не прийняли 950 єврейських біженців. Близько чверті пасажирів судна SS St. Louis, яким тоді не надали притулок, згодом загинули під час Холокосту.

Хтось уважає Ясіра Арафата терористом, хтось – борцем за свободу, але факт лишається фактом: він – лауреат Нобелівської премії миру. В 1994-му Арафат розділив премію з тодішнім прем'єром Ізраїлю Іцхаком Рабіном і тодішнім міністром закордонних справ Шимоном Пересом.

За визнанням Нобелівського комітету, укладені завдяки їхній роботі "Угоди в Осло" створили "можливості для нового розвитку в напрямку братерства на Ближньому Сході".

Першою африканкою, що одержала Нобелівську премію миру, в 2004-му стала Вангарі Маатаї. Вона палко боролася проти винищення лісів у Кенії, але її досягнення були дещо затьмарені одним коментарем, який вона буцімто дала одному з місцевих видань. Маатаї сказала, що ВІЛ/СНІД винайшли західні науковці задля того, щоб знищити населення Африки.

Від цих слів еколог згодом відмовилася, однак у своєму інтерв'ю Times зазначила, що комусь точно відомо, звідки взявся ВІЛ, і це "не від мавп".

Маатаї померла від раку 25-го вересня 2011-го, на 72-му році життя.

Лауреата Нобелівської премії з економіки 1994-го року, Джона Форбса Неша, в стрічці "Ігри розуму" зіграв австралійський актор Рассел Кроу.

Безперечні досягнення Неша як економіста, битва з шизофренією, а також чутки про його антисемітські погляди – усе це стало причиною для настільки гострих суперечок, що призвело до змін процесу вибору лауреатів. Зокрема термін членства в комітеті було скорочено до трьох років.

Німецького пацифіста й відомого противника Гітлера, Карла фон Осєцького в 1935-му році було нагороджено премією миру за серію статей, у яких він викривав порушення Німеччиною умов Версальської угоди.

Провівши майже три роки в концентраційних таборах, хворий на туберкульоз фон Осєцький перебував у лікарні під наглядом гестапо, коли було оголошено про його тріумф.

Письменнику наполегливо порекомендували відмовитися від винагороди, однак фон Осєцький цього не зробив. У свою чергу Гітлер не лише перешкодив йому потрапити на церемонію до Осло, а й видав закон, за яким громадянам Німеччини заборонялося приймати Нобелівські премії.

Пеніцилін вважають одним із найважливіших відкриттів ХХ-го сторіччя. Однак невпевненість у тому, чи саме британцю Александрові Флемінгу належить це відкриття, змусила багатьох сумніватися в справедливості присудження йому Нобелівської премії з медицини та фізіології в 1945-му році.

Критики посилалися на дослідження 1870-х років, у яких згадувалися плісняві гриби Penicillium notatum. Навіть сам Флемінг визнавав, що його відкриття було цілком випадковим.

Присудження в 2008-му році Нобелівської премії з медицини німецькому вченому Харальду цур Хаузену замість того, щоби стати тріумфом для ученого, кинуло тінь на всю організацію та змусило шведську поліцію розпочати розслідування.

Відкриття Цур Хаузена стосувалося ролі вірусу папіломи людини в розвитку раку шийки матки. Між тим стало відомо про зв'язок між фармацевтичною компанією AstraZenecа, що робила великі ставки на дві вакцини від ВПЧ, та ключовими фігурами в комітеті з медичної премії. Обвинувачення так і не було висунуто. Віднедавна ж AstraZenecа стала одним зі спонсорів вебсайту Нобелівської премії.

Рішення про нагородження Генрі Кіссінджера Нобелівською премією миру в 1973-му році називали найбільш контраверсійним. Тодішньому держсекретареві США закидали причетність до операції "Кондор" та бомбардування Камбоджі. Як висловився американський автор Том Лерер, із присудженням цієї премії політична сатира віджила своє.

В'єтнамський політик Ле Дих Тхо, який мав розділити премію того року з Кіссінджером, відмовився від своєї половини.

Американський вчений Лайнус Полінг став одним із двох лауреатів Нобелівської премії в різних галузях (другою була Марія Кюрі). Протягом першої частини своєї кар'єри він брав участь у кількох проектах військової галузі США, а в 1954-му році здобув премію з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків.

Згодом, усвідомивши похмурі реалії ядерної ери, та під впливом пацифістських переконань дружини Ави, Полінг став палким активістом руху за мир. Він долучився до Альберта Ейнштейна та інших провідних науковців, які закликали покласти край ядерним випробуванням. Розгорнута Полінгом кампанія стала настільки гучною, що Держдепартамент США тимчасово вилучив у нього паспорт, а ще поповзли чутки, що вчений – таємний комуніст.

Коли в 1962-му Полінгу була присуджена Нобелівська премія миру, критики назвали його "наївним речником Комуністичної партії". Підлило олії у вогонь ще й одержання вченим Міжнародної Ленінської "За зміцнення миру між народами" в 1970-му році.

Джерело: life.pravda.com.ua/