Анатолій Гайдамака – народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, автор музейної Шевченкіани, проектів меморіалу «Бабин Яр», Меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 рр., комплексного рішення та реалізації художнього оформлення музею «Чорнобиль», «Зірка полин» та багатьох інших – загалом близько 40 архітектурних об’єктів.

Український митець брав участь в українських та міжнародних виставках, зокрема у Німеччині, Швеції, Данії, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині.

Вже протягом десятиліть Анатолій Гайдамака активно пропагує творчість Тараса Шевченка: створив музейні експозиції Національного музею Тараса Шевченка у Києві, Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», Канівського музею Тараса Шевченка. Закордоном Анатолій Гайдамака був автором музейних експозицій Меморіального музею-гауптвахта Т.Г.Шевченка в Оренбурзі, музею Т.Г.Шевченка у місті Форт-Шевченко.

 

Анатолію Васильовичу, Ви були головним художником експозиції Національного музею Тараса Шевченка у Києві. Розкажіть про цю роботу?

 

Наприкінці 1970-х років мені запропонували бути автором експозиції у Національному музеї. В основі експозиції був образ золотої струни – це як символ легендарного Кобзаря. Струни виготовлялись індивідуально для кожного архітектурного дзеркала.

Із гори, де Шевченко проходив муштру в Орську, я попросив привезти цілий вагон яшми – це каміння, яке широко використовується у ювелірній справі, і воно цінується здавна. З нього ми зробили півтораметрові колони, на яких у музеї Тараса Шевченка розмістили роботи митця.

Ми оформили 17 залів, які відповідали певним етапам життя та творчості Тараса Шевченка. Для цього були застосовані знакові експонати у поєднанні з кольоровою гамою залів, відповідно до періодів життя Кобзаря.

Загалом ця кропітка робота тривала кілька років.

 

До святкування 200-річчя з дня народження Кобзаря у Національному музеї Тараса Шевченка у Києві відбулися зміни. Як ви на це відреагували?

 

Відреагував вкрай обурено! Я звертався до Президента України, голови Верховної Ради, Прем’єр-мiністра та київського мера з безапеляційною заявою, що Національний музей Тараса Шевченка зганьбили.

Призначений у 2012 році на посаду генерального директора музею Дмитро Стус не мав жодного досвіду музейної роботи. Він разом із архітектором Ларисою Скорик бездарно спаплюжили музей.

Виготовлені під Шевченкову епоху меблі з Карпат та Волині, рами, вітрини для акварельних та олівцевих малюнків були списані, а найголовніша втрата – це золоті струни Кобзаря, на які колись вішали експонати. На сьогоднішній день їх вартість становить мільйони гривень. Також знищили легендарні колони, зроблені із яшми.

Нинішня експозиція неграмотна, експонати розміщені хаотично, автографи Шевченка практично лежать на підлозі. Перший експонат, який зустрічає відвідувачів – це портрет Катерини ІІ, а не сам Шевченко!

 

Окрім створення музейних експозицій в України, ви також були співавтором експозиції Музею Тараса Шевченка у Казахстані. Чому казахи так цінують творчість Шевченка?

 

Музей Тараса Шевченка у місті Форт-Шевченко (Казахстан) відкрили ще у 1932 році в колишній літній резиденції коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова.

Під час поїздок у Казахстані я побував у навколишніх населених пунктах, де знайшов чимало меблів тієї доби, а також речі, пов’язані з експедиціями, в яких брав участь Шевченко. Всі вони увійшли до колекції музею.

Основна частина експозиції – це матеріали, що розповідають про життя і творчість Тараса Шевченка в 1850 -1857 роках, коли після арешту в Оренбурзі поета відправили до Новопетровського укріплення. На стелажах і стендах представлені копії багатьох документів, що стосуються проходження солдатської служби поета в Новопетрівської фортеці, серед яких – і розпорядження коменданта Ускова, який звільнив «солдата Шевченка» від муштри, перевівши його в свою літню резиденцію нібито для господарської роботи.

Дуже приємно, що музей активно працює, експозиція не змінилася, і чимало людей у Казахстані цікавляться творчістю Шевченка. Цікаво, що саме Тарас був одним із найперших художників, який став малювати краєвиди цієї місцевості та самих казахів, першим у світі зобразив їхнє побутове життя.

 

Під час поїздок до Казахстану та ОренбургуВи зібрали багато цікавих матеріалів про життя та творчість Тараса Шевченка. Які експонати знаходяться в українських музеях?

 

Під час подорожей у Казахстані я знайшов багато унікальних знімків, зроблених в місцях Шевченкового заслання. Також знайшов 3 розкладних солдатських ліжка з тих часів, одне з яких привіз до Києва, наразі воно знаходиться в Моринцях. Якщо чесно, я його хочу перевести до Канівського музею Тараса Шевченка, але за умови повернення залу періоду заслання поета у Казахстані, під час якого він зробив велику кількість малюнків і написав багато літературних творів. Цей розділ був досить насичений і його цінували відвідувачі. Але після реконструкції, здійсненої під керівництвом Лариси Скорик, замість експозиції про цей період життя Шевченка там влаштували конференц-зал. На мою думку, залу засідань потрібно повернути до цокольного поверху, де вона спочатку проектувалася з окремим входом, а не водити делегації через експозицію на другий поверх.

Інша цікава знахідка – надгробок, який був зображений в одному з Шевченкових малюнків. Ми його передали до Національного музею Тараса Шевченка у Києві. На жаль, зараз він не в основній експозиції, а в запасниках.

На цвинтарі у місті Форт-Шевченко я разом із художниками знайшов надгробний пам’ятник, на якому зображений малюнок твору «Казахська Катя», створеного Тарасом Шевченком. Надгробний пам’ятник залишився на тому ж місці, де намалював його митець.

В Оренбурзі в будинку, в якому бував наш геніальний поет я віднайшов чимало фотонегативів. Ідентифікувати їх важко, але видно, що це фото з експедиції, в якій брав участь Шевченко. Є тут і світлина невідомого малюнка Тараса Григоровича, на якому зображений поет і його товариші-солдати.

 

Чому Тарас Шевченко став взірцем українського народу, адже він говорив очевидні речі, які відбувалися на той час?

 

Так, дійсно, Тарас Шевченко писав та говорив очевидні речі, які відбувалися на той момент. Але прочитайте його будь-який вірш, і ви зрозумієте, що сенс, який закладений у текстах, відповідає сьогоденню: бунтарство, війна, несправедливість тощо. Він є пророком та генієм українського народу. Його політичні переконання, ідеали добра, правдивість – все те, що наразі необхідно Україні.

 

Джерело: офіційний сайт Аграрної партії України

 

Довідково

Анатолія Гайдамаку відзначено Шевченківською премією 1985 року разом з В.І.Гопкалом, В.М.Гречиною, В.Є.Коломійцем, Л.І.Філенком (архітекторами), В.О.Мягковим (художником), В.В.Баруленковим (інженером-будівельником) за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В.І.Леніна.