В одному з останніх номерів часопису «Депутатський корпус» була надрукована інформація про те, що постійна комісія Київської міської ради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв’язків погодила проект рішеннящодо заснування нової державної нагороди – Ордена Тараса Шевченка. Ближчим часом депутати міськради звернуться до колег з Верховної Ради України, аби ті підтримали їхню ініціативу.

 

Перед тим, як у найвищому органі законодавчої влади розглядатимуть згадуваний проект рішення, напевно вже зараз варто звернути увагу народних обранців на кілька вад, закладених у самій ідеї.

 

Кожного року, на початку березня, коли в країні відзначають день народження Великого Кобзаря, традиційно відбуваються урочисті заходи, кульмінацією яких стає присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. Відповідно до встановленого регламенту, Глава Держави вручає новообраним лавреатам Диплом і Почесний знак лавреата Національної премії.

 

Стосовно знаку варто спинитись окремо, бо це безпосередньо стосується згадуваного починання депутатів Київміськради.

 

Як відомо, почесний знак лавреата Національної премії має форму круглої медалі з барельєфним зображенням Тараса Шевченка ‑ автопортрет у молодому віці, що обрамлене вінком рослинного орнаменту. Медаль з’єднана з фігурною колодкою у формі банта, обтягнутого стрічкою синього і жовтого кольорів. У центрі колодки розміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого на тлі зображень гілок калини та пензля і пера.

 

Цей детальний опис невипадково тут приведений, оскільки в разі затвердження Ордена Тараса Шевченка як державної відзнаки найвищого ступеня він стовідсотково буде дублювати вже існуючий Почесний знак лавреата Національної премії, тим самим нівелюючи її вагомість і значення для українського суспільства.

 

Дивним виглядає твердження в інформації, вміщеній в часописі «Депутатський корпус», що нібито сьогодні в державі не існує державної нагороди, яка б гідно вшановувала пам’ять видатного українського діяча. Виникає питання: а як же тоді бути з Національною премією України імені Тараса Шевченка, яка наближається до свого шістдесятиріччя з моменту її заснування? Адже починаючи з 2009 року, коли Указом Президента України було затверджено оновлений зовнішній вигляд нагрудного знаку, володарями престижної державної нагороди вже стали понад п’ятдесят вітчизняних і зарубіжних митців у різних сферах культури. Всього ж лауреатів нараховується понад шістсот, удостоєних високої відзнаки, освяченої іменем Генія українського народу. Хіба це не гідне вшановування пам’яті Великого Кобзаря, утвердження високих гуманістичних ідеалів, збагачення історичної пам’яті народу, що триває з середини минулого століття і до сьогоднішнього дня?

 

Хотілося б, щоб депутатський корпус Верховної Ради України прийняв виважене рішення щодо почину депутатів Київської міської ради. Адже в Законі України «Про державні нагороди України», де приведений перелік державних нагород, не знайти жодного ордена чи медалі, які б носили ім’я однієїі тієї ж видатної особистості. Крім того, створивши прецедент із заснуванням нового ордена, буде порушено принцип ієрархії вже існуючих державних нагород, внесе певний деструктив в інститут державних нагород, сформованого на основі конституційного права.

Т.Г.