Всеукраїнська інформаційна газета «Сільські вісті» в одному з останніх номерів опублікувала уривок з твору письменниці, яка нинішнього року бере участь у конкурсних перегонах. В публікації, зокрема, йдеться:

«Український фонд культури імені Бориса Олійника висунув на здобуття національної премії України імені Тараса Шевченка 2018 року новий роман Галини Тарасюк «Зоре моя вечірня, або Пророк і Марія», присвячений многострадному життю ТарасаШевченка.

Роман побачив світ у центральному видавництві «Дніпро»на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за программою «Українська книга» 2015 року, здобувши широку популярність як в Україні, так і за кордоном.

Галина Тимофіївна Тарасюкнародилася 26 жовтня 1948 рокув селі орлівка Теплицького району Вінницької області. Закінчила філологічний факультет чернівецького університету. Член НСПУ та НСЖУ. Автор десяти книжок поезій, «маленьких романів», багатьох оповідань, новел, есе, які останнім часом викликали чималий розголос.

Вірші і новели письменниці перекладені російською, німецькою, узбецькою, литовською, румунською, італійською, туркменською мовами.

Роман-версія «Зоре моя вечірня, або Пророк і Марія» — роздуми про літературні долі ТарасаШевченка і його «хрещеної доні»Марка Вовчка, про їхню дружбута творчість.

Автор знайомить читача з маловідомими чи й зовсім не відомими широкому загалу фактами з біографії поета і письменниці та запрошує разом побувати в їх літературних майстернях, де народжувалися геніальні твори.

«У процесі роботи над романом сто разів переконувалася, що насправді у всесвіті на ім’я «Шевченко» ще багато зосталося невідкритого, а то й незрозумілого, ще неосмисленого, належно непоцінованого або просто не поміченого... — зауважила ГалинаТарасюк в одному з інтерв’ю. — Багато туманностей і чорних дір… чимало викривленого, перекрученого і взагалі написанного з позицій імперської ідеології як царської Росії, так і Радянського Cоюзу… крім того, про Тараса Григоровича часто писали не те… і не ті… І це непростимо, особливо сьогодні, коли реанімована Путіним російська імперія знову, як і 300, і 200, і 100 років тому, брутально втручається в життя і землі України, за яку він воістину віддав душу... коли знову, тепер уже на весь світ, новоявлені московські царі і їхні псарі та сатрапи майже слово в слово повторюють «бридню», яку чув Тарас Григорович за царя Миколи Палкіна, про якийсь «єдіний народ», «єдіную і нєдєлімую Расію» і «вєлікійрускій язик», «южнорускім діалектом» якого нібито являєтьсяукраїнська мова!».

З уривком з роману «Зоре моя вечірня, або Пророк і Марія» Галини Тарасюк можна ознайомитися в газеті «Сільські вісті» в публікації «День ангела… і смерті» за 19 грудня ц.р. Крім того, шанувальники творчості письменниці мають змогу побачити відеобговорення номінованого її твору, що відбулося нещодавно в Українській Академії Друкарства у Львові, за лінком:

 

https://drive.google.com/file/d/1SEZR0q9ByglVVpAbtzlcN-0x4rMbLhGP/view?usp=drive_web