Офіційний веб-сайт

Володимир Сосюра «Всім серцем любіть Україну…»

Видавництво «Криниця», м. Київ, 2003 р., 608 с.

ISBN 966-7575-57-8

Вступне слово С.А. Гальченка

 

Анотація

Творчість видатного поета-лірика і мужнього громадянина Володимира Сосюри ‑ справжнього борця, ‑ який здобував незалежність України разом із військом Симона Петлюри, впродовж багатьох десятиліть була маловідомою навіть для фахівців, адже значна частина його віршів і поем переховувалась у сховищах державних архівів і «спецхранах» відповідних служб.

До вибраного В. Сосюри включені поетичні твори, що вивчаються за шкільною та вузівською програмою, а також інші найзначиміші вірші та поеми, якіперегукуються з актуальними проблемами сьогодення, висвітлюють суспільні процеси, що потребують переосмислення і глибинного перепрочитання літератури у світлі досягань історичної науки.

До книжки «Всім серцем любіть Україну...» входять, насамперед, шедеври, якізачаровували читачів своїм ліризмом, а також твори так званої «захалявної літератури», якіне давали заснуть національній свідомості українцям в епоху тоталітаризму.

Проникливий, глибоко емоційний лірик і натхненний публіцист В. Сосюра не тільки створив безцінні перлини інтимної та громадянської поезії, але й у поемі «Розстріляне безсмертя» та інших творах одним із перших звернувся до викриття епохи сталінізму в українській літературі.

Шевченківську премію В. Сосюра одержав у 1963 році за книги лірики «Ластівки на сонці» та «Щастя сім’ї трудової».

 

Сергій Гальченко:

«Вивчаючи спадщину В. Сосюри, найкраща частина якої десятиліттями лежала захованою (заарештованою!) в спеціальних архівосховищах і була практично недоступною навіть фахівцям ‑ дослідникам його творчості, ще раз переконуємося в тому, яким великим талантом володів поет: і неперевершений лірик, і прозаїк (роман «Третя Рота»), і безкомпромісний політик, коли йшлося про Україну, її історію, мову і культуру взагалі, а ще ‑ безпощадний сатирик, який у своїх байках та епіграмах не шкодував ні тодішнього голови Верховної Ради (байка «Магнат»), ні міністра культури, ні чиновника-пігмея, який своєю нікчемною рукою «різав» тиражі українських видань…».