Офіційний веб-сайт

Володимир Коломієць «Видива на дорозі. Вибрані твори»

Видавництво «Дніпро», м. Київ, 2007 р., 608 с.

ISBN 966-578-163-4

Передмова «Погляди крізь відстані» Л.М. Новиченка, І.Ф. Драча, М.М. Ільницького

 

Анотація

Творчість сучасного майстра української поезії Володимира Коломійця добре відома шанувальникам красного письменства. До книги вибраного «Видива на дорозі», укладеної автором напередодні свого 70-річчя, входять його кращі вірші та поеми, видрукувані у збірках ‑ від першої «До серця людського» (1959) аж до збірки «Золотосинь», за яку автор був удостоєний звання лауреата Шевченківської премії 1993 року, а також деякі твори з інших подальших видань.

Міцно зв’язаний з народним ґрунтом, з рідною землею, автор цієї книги мовить про людину в контексті історії,‑ питаннями смислу людського життя перейнято чимало його поем та віршів. Прозираючи й розкриваючи через образне, запахуще Слово праглибину України, він водночас бере до серця її сучасні боління та сподівання.

 

Леонід Новиченко:

«Як більшості поетів його покоління, авторові цієї книги властива загострена чуйність до морально-етичних питань часу, які в його трактуванні набувають майже поспіль громадянського характеру. Про ненависть і зневагу до фальші, несправедливості, обману, дволичності ‑ про все те, що так пристрасно було висловлено в нашій поезії новітніх часів,‑ повним голосом говорить і В. Коломієць. Його мучать, як він пише в одному з віршів, «гідність, що милостині прохає, мужність, яку власна тінь жахає».

 

Іван Драч:

«Багато хто вдячний йому за перші і далеко не перші публікації, менше тих, хто вважає, що він не оцінив по-справжньому їхні творчі досягнення. Важко забрати справедливість і в перших, і в других. Та нас найперше цікавить його відмітний внесок у сучасну українську поезію, де без його творчого ужинку існувала б прогалина, яку нічим би було замінити. Може, це і є справжність митця ‑ вирізнятися отим неповторним і саме йому притаманним...».

 

Микола Ільницький:

«По-новому розкривається поет у низці віршів, в основу яких лягли епізоди дитинства, студентських та й пізніших років («Новели з повоєнного дитинства», «Валентина», «Пригода, що сталася з одним поетом», «Безіменні вбивці», «Биківня»...), про які раніше можна було розповісти ‑ та й то з осторогою ‑ хіба що у вузькому колі. Важливий уже сам собою отой своєрідний «літопис самовидця», коли можеш прилюдно висловити те, що тягарем лежало на душі, звільнення від підозріливості й страху, що ними, здається, було просякнуте все єство...».