Офіційний веб-сайт

Твори у семи томах (поезія, художні проза, публіцистика)

Автор(-и): Андрій Гудима / Розділ:

Твори у семи томах (поезія, художні проза, публіцистика), автор: А.Гудима, видавництво: «Білоцерківдрук», рік видання: 2015.

 

Твори у семи томах (поезія, художні проза, публіцистика) Андрія Гудими

 

Цим виданням автор започаткував на Білоцерківщині, а, по суті, в усій Україні, просвітянський благодійний проект духовного відродження «Україна – це доля».

Структура та елементи змістової організації видання надзвичайно різнопланові та різножанрові ‑ від поезії-мініатюр до поем і романів у віршах; від ескізів, нарисів, повістей та окремих романів до трилогії «Тече до Бога моя сльоза», від п’єс, відгуків, рецензій і до розлогих інтерв'ю та публічних виступів.

Андрій Гудима своєю творчістю, за великим рахунком, збудував світлий духовний храм. Якщо про мініатюри автора відомий поет Андрій Бортняк (ще у 1970 р.) мовив: «Вірші Андрія Гудими хочеться цитувати ‑ без пояснень, без коментарів», то вже у 2003 році Віктор Міняйло зізнався: «У вашому духовному соборі, їй-богу, хочеться плакати і молитися».

Пейзажна та інтимна лірика світла, тепла і м'яка, а грамодянська ‑ напнута, як тятива. Ось, В.Міняйло ‑ про одну з поезій: «... була така свіжа образність, що змусила надовго запам'ятати ліричний вірш «Гуси дитинства»: Де біля кладки верби зберегли, Мов дух дитинства, свіжу прохолоду, Там білі гуси вгнули береги, Крильми тугими сколотивши воду... Навіть сліпий побачить цю поетичну картину».

Гімн безсмертю трудового хліборобського роду проспівав поет у поемі «Золоте весілля», і слова для цієї врочистої пісні вигріті біля серця. А гості ‑ Співали... Не співали гості, А просто пісню жили... Або взяти вірш «І починається село...»: Знов мирно квокче джерело. Кругом кульбаби, мов курчата. ... І починається село, Як пісні гарної початок. Справді, лірика А.Гудими ‑ це пісня, гімн Природи, Любові й Людини. « А що казати про поему «Третє пришестя», ‑ наголошує поет і публіцист В.Іванців, ‑ де Автор, «пропустивши через душу страждання, сумніви і надії великого Кобзаря, виходить з ним на розмову...» і вже обидва «на стрімкому гребені Революції Гідності переймаються болями і стражданнями України!»

Поема «Третє пришестя» ‑ це згусток болю, що десятиліттями непокоїв і продовжує турбувати кожного українця і всю Україну; це пекучі реалії бурхливого сьогодення, які спонукали суспільство усвідомити, що Україна-це доля нині сущих і прийдешніх поколінь. Присячена 200-річному ювілею Тараса Шевченка, вона починається ретроспекцією «Остання подорож» /перепоховання праху Кобзаря/, включає в себе чотири частини, ‑ «А ми нашу славну Україну...», «Ще не вмерла...», «Євромайдан», «АТО», у яких без упередження і поблажок, незважаючи на імена і титули посадовців, автор нещадно, інколи з їдкою іронією, бичує всіх і всяких руйників незележності України ‑ аж до президентів як гарантів Конституції.

Кожна частина поеми ‑ це яскраві світлини спротиву облуді, корупції, насильству і кривосуддю; це ‑ наскрізь пронизана Шевченковим духом усеохоплююча віра у справедливість і перемогу ‑ від простих смертних, студентів-майданівців й аж до Героїв Небесної Сотні. Зрештою, поема «Третє пришестя» ‑ це портрет України з Шевченком на початку третього тисячоліття, писалася у три етапи, по горячих слідах подій, отож пронизана духом часу. Організація письма чітка, думки лаконічні. Мова твору соковита, насичена діалогами, досить метафорична. Тембр оповіді варіює від плавно-епічного до експресивного. Усе це долучає поему до тієї вибухової сили,спроможна примусити нинішню владу прислухатися до голосу народу, перейматися його негараздами і служити суверенній Україні. Опублікувавши поему, Андрій Гудима таким чином прилучився до святого наповнення наших буднів Шевченковим духом: «Така слава духу стілько!//Лише стойма стіймо.Стійко!//Та не на колінах». Поема має свого читача, інсценізована і використовується у школах на відритих нестандартних уроках з української літератури і патріотичного виховання учнів. Презентацій відбулися в багатьох школах, зафільмовані телерадіокомпанією «Крокус-1», учетелі та учні виступають з інсценівкою перед волонтерами, бійцями АТО (під час ротацій), у віськовому шпиталі ‑ перед пораненими.

Автор презентував поему на творчих зустрічах, літературно-мистецьких вечорах, мітингах та у своїх публічних виступах. Десятки книг передано у безпосередні місця бойових дій ‑ на Схід України: Донецьк, Іловайськ, Волноваха, Маріуполь.

Окремо акцентуємо увагу на плідній роботі А. Гудими у жанрі віршового роману (їх у доробку шість): він успішно зайняв свою творчу нішу в єдиній поки що трійці ‑ після Шевченківських лауреатів Ліни Костенко і Леоніда Горлача.

Історичні поеми (звід поем «Замкова гора», «Сльози і пам'ять і печаль», «Комбат» і «Третє пришестя» у сув'язі з віршованими романами «Северин Наливайко», «Сповідь Мазепи», «Клекотіли орли», «Устим Кармалюк») ‑ це твори про Україну, яку автор любить «не менш, ніж його трагічні герої, ‑ за В.Міняйлом, ‑ бо без самовідданої любові і не можна так написати сильно й пристрасно:

Україно! Ти сувора й ніжна.

В судний час кривавої сльоти

Милосердя і нещадний ніж нам

На вогні незгаснім освяти…

                               «Северин Наливайко»

 

Якщо читати ці твори за послідовністю розвитку історичних подій, то матимемо монументальний твір епічного характеру, в якому широко ‑ протягом тисячоліття ‑ відтворено епохальні переломи у житті Українського народу, відображено вирішальні події у житті багатьох поколінь. Тобто, виходить поетична епопея, якої в нашій літературі не було і поки що немає. Наголошуємо і на тому, що Андрій Гудима у своїх віршових романах один із перших став успішно використовувати діалоги, у т.ч. безвідносні, та полілоги.

Романи «Чуже весілля», «Поклонитися любові», «Солодкі плоди гіркого кореня», «Не відбігай далеко» органічно пов'язані між собою і по суті своїй складають тетралогію. Високі і моральні принципи, ерозія та обвальне падіння духовності в нашому суспільстві ‑ саме такими проблемими переймається автор: «Насувається ‑ аж страшно подумати! ‑ примарище духовної деградації. І саме тут найбільш уразливе сонячне сплетіння всьго духовного- творча інтелігенція, ‑ з неабиякою тривогою пише авторю. ‑ Знехтують нею, змаліє її духовна потуга ‑ на повну руйнівну силу запрацюють усеможливі реактори Чорнобиля духовного». Сюжети романів сплетено майстерно. Автор не залишив героїв (агронома Василя Демчука, його антипода Петра Яковенка, пристосуванця Михайла Круглика та багатьох інши) на висоті сільських проблем 60-х року в минулого століття, а показав їх у постійному русі, ‑ в духовному розвитку чи моральному падіння, ‑ у різних ситуаціях( село, студентський та викладацький колектив, громадське життя). Такі середовища з їхніми одвічними проблемими залишатимуться, а значить, житимуть і ці твори. Ось що з цього приводу зауважив Шевченківський лауреат В. Міняйло:

«На авторів, які пишуть романи» з продовженням» часто чекає небезпека ‑ герой наступного роману вже вичерпав себе в попередньому, і... автор починає переливати з пустого в порожнє, а інтерес читача зникає.... Андрій Гудима уникнув такої небезпеки...».

Автор любить щирих і добрих людей, а тому його літературні герої ‑ не бліді тіні, не манекени, а живі й неповторні. Характери невигадані ‑ їх немовби підказують час і життя. А які прізвиська ‑ «вуличні паспорти» ‑ Любчик, Шуляк, Вужик, Цибитя, Таксать, від часто повторюваного «так сказать»/, Суїті (від ‑ «слушайтє»/. В одному ‑ єдиному слові ‑ характер.

Емоційну силу романів, як прозорих так і віршованих, підсилює витончена образність, точна художня деталь, влучні авторські монологи, здатність автора оживляти пейзаж, переміщуватися в часі та просторі і навіть... переселятися в душі своїх легендарних героїв (К.Косинського, С.Наливайка, І.Мазепу, М.Залізняка, І Ґонту, У.Кармалюка) та багато інших. Це оживляє, осучаснює твори, вони глибоко западають у пам'ять, а читачі мимоволі стають немовби співучасниками описуваних подій. Такий, власне, неповторний стиль письма Андрій Гудими.

Трилогія «Тече до Бога моя сльоза» ( т.5, ч.1,2) ‑ болісна документальна розповідь про лихоліття, які довелося пережити українському народові на своїй хресній дорозі. Роман «Кара без вини» ‑ страшна оповідь про штучний голодомор 1932-1933 років, «Лихо не спить» ‑ продовження болю, яким у повоєння катувалося рідне село автора, і відтак і вся Україна, «Лихо без добра» ‑ сумна світлина про наше нелегке і оманливе сьогодення.

Щоби показати всю трагедію штучного голодомору автор підняв цілий масив доступних йому і недоступних документів, власноруч зафіксував (ще встиг) спогади очевидців ‑ літературних невигаданих героїв ‑ Антоніни і Дмитра Гудимів, Назарчук Тетяни, Назарчук Нілки, Ганни Татарин, бабусі Олександри Хомівної та багатьох інших мешканців рідного села. Саме тому трилогія правдива, емоційна і болюча. Крім того, автор «знаходить такі мовні форми, які допомогли йому створити образи неабиякої експресивної сили, ‑ наголошує лінгвістка Наталія Мочалова у статті «Концепт біль у мовній картині Андрія Гудими».І продовжує: «Надзвичайна увага до найтонших поривань людини веде автора «вглиб» почуття, спонукає до споглядання світу крізь призму внутрішнього, крізь переплетіння почуттів, переживань, думок, схованих у «потаємках душі».

Підкреслюємо: Андрій Гудима перший з українських письменників (хто за межею і нині сущих) котрий не окремими натяками чи пасажами, а з почуттям великого обов'язку і відповідальносте) взявся за «голодоморну» тематику і таки здужав глибинно висвітлити її. Нагадаємо: уривки роману «Кара без вини» були оприлюднені в Білоцерківській міжрайонній газеті ще у 1988 році.

Трилогія стала резонансною книгою. Року-2007 у номінації «Минувшина», мала численні відгуки.

«... Автор подарував людям високохудожній епос, що піднімає наше сучасне письменство на вищий рівень» (М.Мачківський. «Проскурів» ‑ 2003. ‑ 14 лют.).

«Справжня Гудимівська творча вершина ‑ мистецьке змалювання трагедії українського села, що потребувало не тільки майстерності, а й неабиякої сили волі» (В. Грабовський. «Літературна Україна». ‑ 2012-2019 лип.).

Твори останніх двох томів (6 і 7) ‑ романи « І зорі відлітають в ірій», «Заручники»; повісті «Чорне сонце», «Спокута» і навіть гумористична повість «Алло! Слобода на дроті» ‑ це реальне віддзеркалення людських долей у нелегкі часи життєвих випробувань. Вони легко вплітаються у канву трилогії «Тече до Бога моя сльоза» і зрушують столітній соціально-духовний пласт життя-буття різних теренів України.

Особливу увагу варто звернути на мову творів: вона пластична, прозора, багата на різноманітні засоби увиразнення мовлення; автор широко використовує народне мовне багатство - приказки, повір'я, обрядові дійства і навіть заговори та замовлення, у чому звіддавна спресована таємнича сила слова. Мова «пластична до ілюзії присутності» (В .Міняйло), «Не мова-диво» (А.Дімаров). Загальна тональність творів світла й оптимістична, «авторська позиція чітка, активна і, головне невдаванна» (Л.Тарнашинська). Ось така вона, художня та мовна картина світу автора.

Твори Андрія Гудими стали об'єктом досліджень при написанні наукових статей та кандидатських дисертацій Лідії Романенко (каф. Української філології Маріупольського державного гуманітарного університету»), Наталії Томащук (каф. Української літератури Національного педуніверситету ім. М.Драгоманова), Наталії Мочалової (каф. Прикладної лінгвістики Миколаївського Національного університету суднобудування ім.Адм. Макарова). За творами автора виконано 22 наукові роботи за конкурсними програмами МАН ( «Мала академія учнівської молоді»).

Абсолютно новизною є те, що автор у кожному томі подає по два-три відгуки, статті чи рецензії на відповідні твори: з ними виступали відомі письменники (В.Міняйло, В.Грабовський, В.Яванців, М.Мачківський), знані філологи та лінгвісти (проф. Людмила Тарнашинська, Тетяна Конончук, доц. Наталія Мочалова), історики та краєзнавці (доц. Б.Кашкін, В.Вовкодав), бібліотекарі-методисти (Тетяна Біла, Надія Лисенко), учителі-мовники та учні. Всього таких публікації ‑ 197. Такий жест збоку автора ‑ неоцінима допомога учителям у проведенні уроків (нестандартних, відкритих) до яких вони періодично публікують різноманітні методичні розробки, сценарії та посібники (матеріали додаються).

Патріотичне наповнення творів Андрія Гудими, бережливе і творче ставлення до материнської мови, до нашої історичної пам'яті ‑ високодуховні та глибинні. Такі критерії цього видання, цим воно вирізняється серед плину сьогочасних видань.

Таким чином твори Андрія Гудими актуальні, структура їх та елементи змістової і внутрішньої організації сягають високого літературно-художнього рівня;утверджуючи честь і гідність українського народу, працюють; на його самобутність і національну свідомість; збагачуючи історичну пам'ять, утверджують Україну у своїй незалежності та Європейському виборі.

Беручи до уваги такі критерії та характеристики Правління Національної спілки письменників України подає «Твори у семи томах» (Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2015-2017) письменника Андрія Дмитровича Гудими на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року

АНДРІЙ ГУДИМА

поет, прозаїк, драматург, публіцист

Гудима Андрій Дмитрович народився 19 липня 1937 року в селі Слобода-Носковецька Жмеринського району Вінницької області в сім'ї колгоспників.

Початкову школу скінчив у рідному селі, середню ‑ у сусідніх Носківцях. Після школи працював у колгоспі, на цегельному заводі. Служба в армії (1957-59 рр.) проходила у Приморському краї Далекого Сходу.

Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут (1964) та аспірантуру (1971). Вчений агроном, кандидат сільськогосподарських наук. Працював агрономом, заступником голови колгоспу на Вінниччині (1964-1968) та викладачем, доцентом, завідувачем кафедри ботаніки і фізіології рослин у рідному вузі (1972-2006). З його участю як педагога і науковця підготовлено близько двадцяти тисяч фахівців сільського господарства. Автор кількох десятків наукових статей і методичних розробок з біології, ботаніки, фізіології рослин та екології.

Член Національної спілки письменників України з 1977 року. Пише українською мовою.

Автор поетичних збірок: «Брость» (1969), «Жниво» (1976), «Жайворонкова пора» (1977), «Позиція серця» (1984), «Родиземля» (1987), «Обличчя любові» (1995), «Настусині клопоти» (2008), «Очима болю і вустами гніву» (2009); романів у віршах «Устим Кармалюк» (1992), «Северин Наливайко» (1995), «Клекотіли орли» (1998), «Сповідь Мазепи» (2003); збірки поем «Дзвони над Россю» (1988); книг поем та романів у віршах «Третє пришестя» (2013, 2014, 2014), «На вівтар волі» (1999), «З вогню і гніву» (2009); романів «Чуже весілля» (1985), «Поклонитися любові» (1991), «Кара без вини» (1993), «Лихо не спить» (2000), «Під знаком біди» (дилогія, 2002), «Солодкі плоди гіркого кореня» (2003), «Тече до Бога моя сльоза» (трилогія, 2007), «Поза очима Мінерви» (два романи, 2011), «І зорі відлітають в ірій» (2012), «Заручники» (2013), повістей «Чорне сонце» (1993), «Хресна дорога» (1997, 2001), «Спокута» (2012); книги п'єс «І дзвони заридали...» (2008), «Піти від зла...» (2011); ескізів до літературного портрета Віктора Міняйла «Від ясних зір до квіту папороті» (2004), фотолітературного автопортрета «Шляхами долі» (2012); вибраних творів у 2-х (1996) та 4-х томах (2005-2006), у 7 томах (2015-2017). Після семитомника автор видав: ліричний роман у віршах «Приречені на любов» (2017), роман-хроніку «Очищення» (2017) і лірично-музичний роман у віршах «Браїлівська рапсодія» (2019).

Лауреат літературних та літературно-мистецьких премій: міської – імені Івана Нечуя-Левицького; обласних ‑ імені Миколи Трублаїні та імені Григорія Косинки; Всеукраїнських ‑ імені Івана Нечуя-Левицького, Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара.

Нагороджений кількома медалями та орденом «За заслуги» III ступеня. Обирався депутатом Білоцерківської міської ради двох скликань.

Почесний громадянин міста Біла Церква, занесений до її «Золотого Фонду».

Андрій Гудима ‑ кандидат сільськогосподарських наук, працював доцентом, завідувачем кафедри ботаніки і фізіології рослин Білоцерківського державного (нині Національний) аграрного університету.

Вийшов на пенсію з посади доцента Білоцерківського державного аграрного університету у 2006 р.

 

З подання НСПУ

2017 року Андрій Дмитрович подарував своїм землякам дуже гарне видання –  семитомник  своїх творів (поетичних та прозових). Він видавався протягом двох років і останній том вийшов у рік 80-річчя нашого земляка. Кожен з томів є унікальним – це стосується й оформлення і змісту. Гарна обкладинка, на якій для кожного тому своє фото письменника, а ззаду –поетичні рядки, які теж не повторюються. Це видання – своєрідний багаторічний підсумок творчості Андрія Дмитровича до ювілею.

На сторінках семитомника ми бачимо сотні героїв, долі яких Андрій Дмитрович пропустив крізь своє серце.  Вони жили у різні періоди нашої історії, починаючи з 1032 року і до  сьогодення. Для нас є цікавим те, що деякі події у творах відбуваються на жмеринській землі.   

Особливе місце у творах письменника займає тема Голодомору. Автор пережив голодне повоєння вочевидь, а тому словом, серцем і душею описав це у трилогії "Тече до Бога моя сльоза ".  Автор "не висмоктав" сюжети з пальця – він писав історію рідного села Слобода-Носковецька і життя власних батьків.

 Андрій Гудима у своїх історичних романах захоплює читача багатоплановою палітрою мужності й героїзму кращих синів свого народу, котрі в давно минулі буремні віки прагли волі, миру і злагоди між народами, воліли мати свою молитву й пісню. Северин Наливайко, Іван Мазепа, Максим Залізняк, Іван Гонта, Устим Кармалюк та багато інших дивляться на нас зі сторінок прозових та віршованих творів. Читаючи ці романи, ми і справді якби переносимось в ту епоху, яку письменник, завдяки гнучкості свого непересічного таланту, наближає до нас.

Ми, працівники бібліотеки й наші читачі, вважаємо, що семитомне видання Андрія Дмитровича Гудими може достойно поповнити ряди творів, які гідні Державної премії імені Тараса Григоровича Шевченка. Твори  нашого земляка різні за жанром, але дуже цікаві для тих, хто дійсно полюбляє справжню літературу.

 

До Комітету з Національної премії України

імені Тараса Шевченка

 

         На здобуття Національної Шевченківської премії у галузі літератури висунуто семитомник нашого земляка Андрія Гудими, відомого українського письменника, творчість якого викликає у читачів сильне емоційне сприйняття: історичні романи у віршах «Северин Наливайко», «Сповідь Мазепи», «Устим Кармалюк», «Клекотіли орли», головні герої якого Максим Залізняк та Іван Гонта, представляють ватажків визвольного руху українського народу і символізують волелюбність, мужність, силу духу, велику любов до рідної землі і є державотворцями. Це – люди, що є світочами українського народу, зразки для наслідування.

         Трилогій «Тече до Бога моя сльоза» – книга-набат за знищеними, закатованими, померлими у голодоморні роки в Україні. Це епопея людських страждань і смерти не лише окремо взятої людини, а цілого народу, над яким знущалися, якого ненавиділи і боялися, вбивали і морили голодом, але який вистояв своєю вірою і правдою. Страшні картини людоїдства, смерти цілих родин і високість душ людських протиставляє автор у тяжкій доленосній трилогії, що свічкою пам’яті залишиться в історії України та нашій художній літературі.

         Творчість А.Д.Гудими не лише художній витвір митця – це дійсність і пересторога, біль і волання мудрого хліборобського роду, патріота і громадянина, якому болить все, що стосується України і колиски українців – села, які ніколи не були «рідними дітьми» для можновладців, а лише засобом для власного їхнього збагачення. Романи і повісті Андрія Гудими волають: «Зглянься, державо, на своїх дітей, які годують тебе хлібом, щоб ніколи більше не повторилися такі голокости».

         Романи та повісті письменника не залишають байдужими читачів, їхні сюжети побудовані на морально-етичних цінностях, які в усі часи визначають і відстоюють людяність, честь і гідність. Художні образи виписані досконало і цікаво.

         Значне місце у семитомнику займає «Публіцистика» автора, яка визначає позицію його серця та життєві пріоритети.

         Творчість А.Гудими, як і сам автор, заслуговує пошанівки і визнання на рівні держави, адже він, як і його літературні та історичні герої, багато зробив і як державотворець, і як письменник, і як українець.

Тетяна Біла, пенсіонер-бібліотекар.

м.Біла Церква

22.11.2019 р.

                                              На здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка

                                           

  В українській літературі ім’я Андрія Гудими добре відоме. Його знають як поета, прозаїка і драматурга. Книги письменника виходили у республіканських видавництвах «Молодь», «Радянський письменник», «Український письменник» та інших поважних.

     Частина з них  у вісімдесяті і дев’яності  роки минулого століття були перекладені і приходили до читача в Росії. Читацький резонанс мали  справді високий.

    Інтерес до творів Гудими значний. Особливий він, підвищений – до прози та романів у віршах. Письменником   майстерно створені образ незабутнього  патріота і великого мецената  Івана Мазепи. Гетьман прозаїком зображений непохитний, мудрий, хоробрий і безстрашний. Його любили у  козацьких колах. Головне, він турбувався про Україну, про лівобережну її частину, про добробут людей.

    У планах Мазепи було – зробити  її  усю незалежною  від  Московії. Про все це  у романі у віршах « Сповідь Мазепи» - сюжетному  творі, запоминальному. Його вивчають у школах на уроках літератури рідного краю. Роман витримав кілька перевидань.

    Як журналіст  і письменник Чернігівщини знаю, що такий високохудожній твір прикрашає музейні палаци колишньої гетьманської столиці – містечка Батурина, що на Сіверщині. Про нього дуже високо відгукуються історики Придеснянського краю, а також у різних регіонах України.

    Добре знаний прозаїк  і поет  також  написав і видав такі твори, які збагатили  нашу українську літературу. А це  - романи у  віршах «Северин Наливайко», « Устим Кармалюк», «Клекотіли орли» -  він, вважаю,  повернув  Україні трохи призабуті  імена таких знаменитих героїв, народних отаманів, безстрашних воїнів і борців за  незалежність рідної держави Івана Гонти, Максима Залізняка, інших народних полководців і діячів. Це вони  у найскрутніші часи  ішли на  ризики, розуміли, що  борються за  справи рідного народу, за  волю, за його заповітні мрії  і далекоглядні плани. Ці герої, у тім числі й Іван Мазепа, змальовані дуже майстерно, емоційно і художньо. Патріотично-виховні твори письменника охоче вивчають у школах.

    Мені у попередні роки за кошти закордонних грантів як журналістові доводилося  перебувати у відрядженнях  на Вінничині, Тернопільщині, Хмельниччині, Київщині, Чернігівщині, Сумщині, Полтавщині та в інших регіонах країни. І там у державних і шкільних бібліотека зустрічалися  історичного і виховного значення книги Андрія Гудими, Юрія Мушкетика, Володимира Малика,  які читали дуже охоче і школярі, і середнього та старшого віку жителі цих регіонів. Вони високо оцінювали творчість цих письменники і казали, що завжди чекають нові книги цих літераторів   Отже, можна зробити висновок, що  кандидата на Національну премію імені Шевченка Андрія Гудиму, а  точніше його книги дуже люблять.

    Андрій Гудима написав ще такі романи, як «Кара без вини», «Лихо не спить», інші. Вони увійшли до товстого тому «Тече до бога моя сльоза». У ті роки прозаїк одним із перших відродив тему голодомору в Україні. Він послідовно і майстерно  через призму образів зображує, як сталінські прислужники планомірно, хитро і жорстко знищували націю, у селян відбирали останні, навіть найменші мішочки зерна. І це в той час, коли держава перевиконувала експортні поставки збіжжя до країн західної Європи. Це ніщо інше було як геноцид українців.             

      Відомий письменник    проживає на Київщині, а саме його вибрані твори  у семи  томах вчасно висунуті на здобуття найвищої нагороди  і , безсумнівно, заслуговують  на Національної державну  премії Тараса Шевченка.

                                                                                                  Віктор БОЖОК, поет і прозаїк

 

Коментарі