Офіційний веб-сайт

Твір «Іван Сірко» з книги «Історичні віршовані романи»

Автор(-и): Микола Тютюнник / Розділ:

Твір «Іван Сірко» з книги «Історичні віршовані романи», автор: Микола Тютюнник, видавництво «Університет «Україна», рік видання: 2021.

Висунуто ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

 

Історичний віршований роман «Іван Сірко» Миколи Тютюнника

 

У сучасних віршованих романах «Маруся Богуславка», «Бунтарська галера», «Іван Сірко» Миколи Тютюнника по-новому, з історичною переконливістю переосмислено трагічні події, причини і наслідки злетів і падінь в бутті України, переважно XVI-XVIII століть, увиразнено індивідуально-авторську концепцію епохи. Герої його романів ‑бранка Маруся Богуславка, кошовий Запорозької Січі Іван Сірко, учасник визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Роман Каторжний ‑ взірці волелюбного духу наших пращурів, узагальнений образ ментального ідеалу.

Усі романи у віршах Миколи Тютюнника заслуговують на визнання й високу оцінку, найвищу літературну премію, особливо «Іван Сірко» ,про яскраву історичну постать, шановану не лише на рідній землі, а й далеко за її межами. У романі Іван Сірко ‑ це козак-характерник, людина-легенда, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, якому доводилося долати гетьманський розбрат, старшинські інтриги, і майже чверть століття, у добу Руїни, разом із побратимами боронити нашу землю від спустошливих набігів. Недарма в народі говорили, що історію України Нестор писав пером, а Іван Сірко шаблею і списом.

Наскрізною темою роману у віршах є героїзм і патріотизм Івана Сірка. В усіх дев'яти частинах твору відтворено автентику у зображенні художньої версії козацького буття героя, що містить багато сюжетних паралелей із жанрами героїчного національного епосу, репрезентують художню картину світу козацької спільноти, канонізує військові професійні знання, правила проведення обрядів, подають неписаний моральний кодекс поведінки козака, наголошують на обов'язковості виконання звичаїв роду, Січі, соціуму.

Романи у віршах Миколи Тютюнника історичні, але відзначаються етноестетизацією фольклорних текстів: це звернення до епічної поезії та народної стилізації, сюжетів, тропіки, ритміки з виразними ознаками народної пісні; трансформування народнопоетичних елементів у художні; цитування, застосування ремінісценцій та алюзій з фольклорних джерел. Романи у віршах М.Тютюнника ‑ це нагадування нащадкам про самобутні народні звичаї та обряди (жнива, сватання, Трійця, Покрова), повір'я, що набувають філософського підґрунтя, сакральності, спонукають до філософських роздумів про майбутнє рідного краю, який «колись ще стане на землі цій раєм!».

Віршований роман Миколи Тютюнника «Іван Сірко» завершує своєрідну трилогію на тему українського козацтва і, як і попередні його віршовані романи «Маруся Богуславка» і «Бунтарська галера», написаний у кращих традиціях української класичної літератури, це сміливий і разом із тим ліричний доторк до Вічності, один з чергових піків творчості поета, якого він успішно досяг шляхом титанічної праці, зігрітої люблячим серцем і завжди неспокійною душею. Цей роман дійсно одне із чудових досягнень вітчизняної філософської думки, адже поет Микола Тютюнник (а він же й талановитий прозаїк-новеліст) є представником інтелектуально-філософської, психологічної літератури. Його хвилюють одвічні проблеми ‑ пошуку істини, шляхів людською самоствердження, духовний світ людини, її вчинки... Як відомо, віршований роман потребує не тільки великої праці, а й бездоганного знання композиційних законів, великого поетичного таланту. У романі ж «Іван Сірко» художньо репрезентовано з дотриманням історичної достовірності такі козацькі звичаї, як відданість рідній землі; шанування християнської віри; побратимство; духовне, морально-патріотичне виховання; знання народної медицини та гартування волі, уміння грати на народних музичних інструментах, розважатися танцями, піснями; проходження своєрідного стажування джури («чури») для отримання статусу козака; пошанування жінки; присвоєння почесного прізвища... Зазначимо, що роман «Іван Сірко» написано від першої особи, тобто спогади ведуться від самого Сірка. І вони повертають його у далеке дитинство, у селище Мерефу, де він ще хлопцем вперше зустрівся з запорожцями, щоби згодом відправитись пішки в ті славнозвісні краї, на Запороти, де йому судилося стати справжнім народним героєм, справжнім оборонцем рідної землі. І ось тут ‑ найцікавіше! Бо пішов майбутній запорозький отаман не сам, а вдвох зі своїм найближчим і, певне, найвірнішим другом, якого ніхто й ніколи не бачив! І той друг, молоденький вовчисько, якого Сірко знайшов у лігві задушеної ним вовчиці, буде незримо супроводжувати отамана все життя, навіть у далекому сибірському Тобольську.

Роман «Іван Сірко» ‑ це високий епічний стиль народних пісень, легенд і переказів, це художня інтерпретація реальних історичних фактів про кошового, який є уособленням національно-культурного героя, що постає відважним воїном, вдумливим стратегом, людиною з надприродними здібностями, а головне ‑ патріотом України, її духовно-ментальним символом. У романі інтерпретуються легенди й перекази про народження Сірка, «Сила Сіркової руки», «Заповідь Сірка», «Сірентій Праворучник», «Його жахались вороги». «Як Сірко переміг татар», пісні: «Очерет шумить, верболіз гуде» (про обрання його кошовим), «А в Очакові турки плакали», «Гей, рубали козаченьки!», «Та ой як крикнув же та козак Сірко», «Гей, та то ж не грім в степу гуркотає» (про відважність та сміливість отамана.

Романи у віршах Миколи Тютюнника, зокрема «Іван Сірко», вражають бездоганним сплавом неперевершеної творчої індивідуальної манери володіння словом, розмаїтістю художньо-поетичних народного буття засобів, образів-символів, уведених у текст неперебутніх зразків фольклорної лірики, багаті на паремії (крилаті народні вислови), а які порівняння! Звідки він черпає автентику народного буття того часу, адже народився в Росії, а прожив на Луганщині?! Може, це генетична пам'ять нащадка слобідських козаків, чиї полки в 1765 році були реорганізовані в Слобідську Українську губернію і центром у Харкові?

Вважаємо, що віршований роман колишнього луганського шахтаря, повного кавалера «Шахтарської Слави», а нині письменника Миколи Тютюнника «Іван Сірко» вартий Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

З подання ДЗ «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

"Війна ж тоді велась на всі боки..."

http://slovoprosvity.org/2018/08/23/vijna-zh-todi-velasya-na-vsi-boky/

 

Коментарі

Считаю, что стихотворный роман писателя Николая Тютюнника «Иван Сирко» достоин Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко.
Человек высокого духа, он создал в произведении картины народного быта, всесторонне изобразили портреты и яркие, запоминающиеся характеры украинцев, раскрыл большой творческий потенциал народа, вылитый им в пословицах, поговорках и обычаях, как художник-реалист, использовал не краски, а слово - богатое, самобытное, красочное украинское слово. Читая исторический роман «Иван Сирко», дивишься драгоценности этого украинского слова: «что ни звук, то и подарок; всё зернисто, крупно, как сам жемчуг».
Для нас, читателей, писатель - пример национального характера, патриотизма, мужества - тех качеств, которые так необходимы, чтоб строить в родной Украине новую жизнь. Оптимизм, вера в силу свободолюбивого духа будят нашу мысль, освещают радостью и заражают верой в победу всего самого доброго и светлого.
Значение романа сегодня очень велико. Он учит нас любить свою историю, культуру, вызывает гордость и величие за наших предков, веками боровшихся за свободу и независимость, помогает понять, как надо вести себя в наше сложное и противоречивое время. Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко роман "Иван Сирко" определённо ДОСТОИН!

Считаю, что стихотворный роман писателя Николая Тютюнника «Иван Сирко» достоин Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко.
Человек высокого духа, он создал в произведении картины народного быта, всесторонне изобразили портреты и яркие, запоминающиеся характеры украинцев, раскрыл большой творческий потенциал народа, вылитый им в пословицах, поговорках и обычаях, как художник-реалист, использовал не краски, а слово - богатое, самобытное, красочное украинское слово. Читая исторический роман «Иван Сирко», дивишься драгоценности этого украинского слова: «что ни звук, то и подарок; всё зернисто, крупно, как сам жемчуг».
Для нас, читателей, писатель - пример национального характера, патриотизма, мужества - тех качеств, которые так необходимы, чтоб строить в родной Украине новую жизнь. Оптимизм, вера в силу свободолюбивого духа будят нашу мысль, освещают радостью и заражают верой в победу всего самого доброго и светлого.
Значение романа сегодня очень велико. Он учит нас любить свою историю, культуру, вызывает гордость и величие за наших предков, веками боровшихся за свободу и независимость, помогает понять, как надо вести себя в наше сложное и противоречивое время. Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко роман "Иван Сирко" определённо ДОСТОИН!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA