Офіційний веб-сайт

Трилогія «Під знаком молоха»

Автор(-и): Олександр Бонларенко / Розділ:

Трилогія «Під знаком молоха», автор: О.Бондаренко, видавництво: «Стікс», рік видання: 2018.

 

Трилогія «Під знаком молоха» Олександра Бондаренка

 

Терор, тероризм, терористична діяльність ‑ ці терміни практично щоденно з'являються у засобах масової інформації, збуджуючи уяву громадян України, викликаючи занепокоєння й стурбованість за своє сьогодення й майбуття, особливо у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України та здійсненням нею терористичних актів у різних країнах світу.

У радянській історіографії прояви терору й тероризму на теренах Московії, Російської імперії, Совдепії та СССР практично не висвітлювалися, за винятком терористичної діяльності Олександра Ульянова (брата В.Леніна) та його угруповання, яке планувало здійснення теракту проти царя Олександра III. Учасники цього та інших терористичних угруповань вважалися героями: їхніми іменами було названо вулиці, про них написано десятки історичних праць та художніх творів.

Терор як у більш широкому, так і у більш вузькому смислі слова ставав об'єктом спеціальних наукових досліджень, але у цілому праць з цієї тематики не так вже й багато. Найновішим дослідженням на цю «криваву» тему є історична трилогія О.Г.Бондаренка «Під знаком Молоха», яка побачила світ у 2018 році. Поза усяким сумнівом, перед автором трилогії стояло доволі непросте завдання ‑ дослідити і відтворити історію терору у більшовицькій Росії ‑ країні, де рівень цього жорстокого і ганебного явища піднявся до захмарної височини.

Олександр Гнатович Бондаренко, кандидат технічних наук, паралельно до своєї наукової роботи, маючи значний життєвий досвід, впевнено розпочав свою творчу біографію історичними романами з періоду визвольних змагань 1918-1919 рр.: «Повернення із забуття» (2012), «Протистояння» (2013) і «Роздоріжжя» (2014). Присвячені вони складним перипетіям збройної боротьби за утвердження української державності з часу злету і падіння Гетьмана Павла Скоропадського, наступним подіям та ролі у них Таращанського і Богунського полків. Переконливо доведено роль пропаганди Червоної Москви, яка соціальну демагогію використала для загарбання України ‑ начебто силами самих українців, згодом знищуючи «високоідейних» виконавців її сваволі.

У кінці 2013 ‑ початку 2014 рр., вибухнув Майдан і слідом за ним розпочалася нова російсько-українська війна, кінця якій не видно й досі.

Криваві події новітнього життя України, які ще не встигли стати її історією, викликали у О.Г.Бондаренка бажання ґрунтовно дослідити і дати українському читачеві широку картину традиційного для Московії царської і більшовицької Росії терору на державному рівні, тим паче, що автор давно збирав документальні джерела до цієї теми. Так народилися три фундаментальні томи із загальною назвою «Під знаком Молоха».

Ця масштабна науково-публіцистична розвідка, заснована на ретельно підібраних і вичитаних у величезній кількості (близько 1500) першоджерелах, зі зрозумілих причин в більшості російських, та збагачена за рахунок матеріалів українських ‑ збережених в архівах публікацій в українській пресі першої половини XX ст. ‑ дає майже вичерпну картину тих традицій жаху, сваволі і терору, якими жила і живе Московія-Росія-РФ та свідками і об'єктами яких ми є нині.

Зазначимо як позитивну рису цього твору те, що О.Г.Бондаренко вже на початку своєї книги поставив цілком правильне і важливе питання про суспільні витоки комуністичного терору в Радянському Союзі. Відповідаючи на нього, історик підкреслює, що російські комуністи аж ніяк не були новаторами у цій справі, маючи своїх попередників у особі царя Івана Грозного з його кривавою опричниною, Петра І, революційних терористів-народовольців та деяких інших, які теж задовго до 1917 року на території майбутнього СРСР знищили велику кількість людей.

Коли ж саме почався масовий більшовицький терор в Росії? О.Г.Бондаренко вважає, що це відбулося на початку вересня 1918 року, після замахів на життя відомих більшовицьких керівників ‑ Леніна, Володарського і Урицького. Тільки після замаху на Леніна було розстріляно близько 5 тис. заручників, які представляли «імущі класи», але які до цих та інших замахів не мали жодного відношення.

Чому ж масовий червоний терор почався саме тоді, восени 1918 року? На нашу думку, у той час в опозиції до правлячої Комуністичної партії опинилась (внаслідок її антинародної політики, зокрема, щодо селянства) значна кількість населення Росії. Реально втримати владу більшовики могли лише застосувавши масові терористичні заходи. Але для їх застосування мав бути знайдений конкретний привід, У зв'язку з цим автор трилогії висуває і обґрунтовує доволі правдоподібну версію, за якою ці замахи були заздалегідь підготовлені владою і мали провокаційний характер з метою виправдати такі суто антинародні заходи. В трилогії читач знайде інформацію про замахи на Леніна, Володарського та Урицького, які автор книги розглядає як провокаційні за своїм змістом спецоперацїї уряду і ЧК. Переконливим уявляється наведені істориком факти дивної поведінки більшовицького вождя після замаху на нього 30 серпня 1918 року, коли він, маючи кілька серйозних кульових поранень, ... самостійно пішки піднявся до своєї квартири, а потім... досить швидко одужав і поновив свою державну діяльність.

Поява такої документальної прози і наукової публіцистики у книжковому світі України є знаменною подією, тим паче, що автор готує наступні 4 томи з дослідженням теми терору в українській історії, тих нескінченних страждань, які довелося пережити і зараз доводиться переживати нашому народові.

Стиль письма О.Г.Бондаренка ясний і прозорий, мова досконала, добір матеріалу вельми вправний, факти викладені беззаперечні, текст читається жваво.

Трилогія О.Г.Бондаренка «Під знаком Молоха» є вагомим внеском у процес формування світогляду нового українського громадянина, виведення українського суспільства зі стану гуманітарної катастрофи, в якому воно зараз перебуває. Вона помічена як читачами з усіх місцевостей України й за кордоном, так і критикою. Публікації у ЗМІ: «Культура і життя», «Українське слово. Літаври», «Літературна Україна», «Шлях перемоги», «Таращанський край».

На засіданні об'єднання публіцистів Київської організації НСПУ відбулося обговорення, на якому зроблено висновок, що Олександр Гнатович Бондаренко з цією монументальною і вельми актуальною працею істотно збагатив українську публіцистику, що утверджує високі гуманістичні ідеали і поглиблює історичну пам'ять українського народу. Отже, заслуговує на висунення його на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

З подання НСПУ

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA