Офіційний веб-сайт

Світлична Надія Олексіївна

 

Публіцист, правозахисник, мемуарист,журна ліст, учасниця руху шістдесятників.

Шевченківська премія 1994 року за активну журналістську і публіцистичну діяльність останніх років.

Народилася 8 лис топада19 36 рокуу с. Полов инкине Староб ільського районунаЛуган щині.

Освіта: відділення української мови й літератури філологічного факультету Харківського універси тету (1953-1958 рр.).

Життєпис: після закінчення університету 4 роки працювала учителем, завучем і директором школи у середній школі селища Бокова-Антрацит Луганської області (тепер ‑ м.Ан трацит). У 1962-1964 роках ‑ працювала викладачем російської літератури в Старобільському медичному технікумі, бібліотекарем у селах Байдівка і Половинкине. У 1963 році переїхала до Києва. Працювала редактором у видавничому відділі республіканського сільськогосподарського технікуму, у видавництві «Радянська шко ла», перекладачем з російської в журналах «Легка промисловість» і «Деревообробна промисловість», науковим співробітником Інституту педагогіки і за сумісництвом ‑ учителькою вечірньої школи у мікрорайоні Дарн иця. Співала у хорі «Жайворонок», пізніше ‑ у хорі «Гомін». У 1967 році працювала на мозаїчних роботах у м. Донецьку та у м. Жданові (Марі уполь) Донецької області. Відвідувала Клуб  творчої молоді. У листопаді 1967 року підписала лист-протест Петру Ше лесту щодо процесу над В’ячеславом Чо рноволом. Від 1968 року до арешту в 1972 році завідувала профспілковою бібліотекою в Київському холодокомбінаті № 2.

У грудні 1970 року у м. Василькові Київської області разом з Євген ом Сверстюком Надія Світлична знайшла забиту подругу ‑ художницю Аллу  Горську, організувала похорон і зведення пам'ятника на її могилі. У 1960-х роках брала участь у самвидавному процесі: передруковувала, редагувала та розповсюджувала твори М.Осадч ого, Є.Сверст юка, І.Дзю би, В.Чорновола, М.Вінграновського, І.Драча, Л.Костенко, Б.Мамайсура, І.Сокульського, М.Холодного, Д.Шумука, В.Симоненка тощо, що пізніше стало приводом до арешту 18 травня 1972 року. У 1973 року її було засуджено Київським обласним судом за «антирадянс ьку агітацію і пропаганду» на 4 роки таборів суворого режиму. Покарання відбувала в с. Бараше во Теньгушевсь кого району, Мор довія, РФ.

Повернулася з ув'язнення в травні 1976 року. У прописці відмовили, на роботу не брали, погрожували арештом за «дармоїдство». Жила з сином у братової Леоніди Світличної, яку регулярно штрафували за «порушення паспортного режиму». 10.12.1976 року надіслала до ЦК КПРС заяву ‑ відмову від громад янства.

12 жовтня 1978 року виїхала спочатку до Р иму, де її прийняв Папа Римськи й Павл о VI, а 8 листопада того ж року прибула до США. Через 8 років її позбавили радянського громадянства.

Надія Світлична проживала в місті Філадельфії, потім у Ньюарку йІрвінґ тоні, останнім часом у м. Матаван, штат Нью-Дже рсі, С ША, працювала в Україн ському музеї в Нью-Йорку, редагувала жіночий журнал «Віра». Працювала перекладачкою у Гарвардськ ому університеті, редактором-упорядником періодичного видання Українського Представництва. До 1985 року регулярно видавала «Вісник репресій  в Україні» (коштом української діаспори). 1983-1994 ррю працювала в Українській редакції Радіо «Своб ода». Вела журнал «Надія». Найбільше Надія Світлична дорожила своєю причетністю до видання «Палімпсестів» В.Стуса, гордилася за це видання, вважала найважливішою справою в своєму житті. В 1994-2006 рр. ‑ редактор українського музею в Нью-Йорку.

Авторка спогадів про А.Горську, Г.Снєгірьова, І.Світличного, В.Марченка, В.Стуса, упорядник збірок Я.Лесева «Мить», М.Руденка «За ґратами», М.Горбаля «Деталі піщаного годинника», В.Стуса «Палімпсести» та ін. Написала автобіографічну серію про слідство і суди 1972-1983 рр., «Шістдесятництво в Києві» (1989-1992 рр.). Радіожурнал «Надія» (з 1992 р.).

Пізніше в незалежній Україні брала участь у виданнях творів І.Світличного (збірка «У мене ‑ тільки слово»), книги «Доброокий» (спогади про І.Світличного), листи І.Світличного. Від 1992 року ‑ ініціатор і засновник Музею шіст десятництва. На створення цього музею віддала свою частку Державної премії України імені Т.Шевченка.

Померла 8 серпн я 20 06 року у м. Ма таван, штат Нью-Джерсі, США.