Офіційний веб-сайт

Собко Вадим Миколайович

 

Письменник, прозаїк, драматург.

Шевченківська премія 1975 року за роман «Лихобор».

Народився: 5(18) травня 1912 року у м.Москва.

Освіта: Філологічний факультет Київського університету (1939 р.).

Життєпис: Працював робітни ком на Харківсько му тракторному заводі. В роки німецько -радянської війни брав участь у бойових діях та працював в армійських газетах.

Друкувався з 1930 року: збірки поезій «Погляд вперед» і «Тракторобудні» (1932 р.), «Мій товариш» (1933 р.), поема «Мікрон» (1934 р.) та інші, нарисів і оповідань ‑ «Монтажники» (1931 р.), «Люди риштовань» (1933 р.) та інші. Першу популярність здобув пригодницькою трилогією про роботу радянських авіаконструкторів «Зоряні крила» (1937–1950 рр.). Роман-трилогія «Шлях зорі» («Кров України», 1943 р.; «Кавказ», 1946 р.; «Вогонь Сталінграду», 1947 р.) присвячений подіям Другої світової війни. П'єса «Життя починається знову» і роман «Запорука миру» (1951 р.) ‑ з повоєнного життя в Німеччині. У дальших творах порушує проблеми будівництва, моралі: «Біле полум'я» (1952 р.), «Звичайне життя» (1957 р.), «Київський зошит» (п'єса, 1964 р.), молоді й спорту (роман «Стадіон», 1954 р.) та інші. Останній роман «Ключ» вийшов у 1978 році. Твори Собка перекладалися російською мовою та мовами соціалістичних країн. Збірник «П'єси» (1958 р., 1969 р.), «Вибрані твори в 2 томах» (1972 р.).

Помер 12  вересня 19 81 року. Похований у Киє ві на Байко вому цвинтарі.