Офіційний веб-сайт

Синиця Григорій Іванович

 

Живописець.

Шевченківська премія 1992 року за відродження української колористичної школи монументального живопису і твори останніх років.

Народився 17 січня 1908 року у Одесі.

Освіта: Кіровоградське художньо-промислове училище, Одеська середня художня школа, (у М.Гершен фельда), Київський художній інститут (у М.Ро кицького, Е.Холостенка).

Життєпис: 1914 року переніс важку хворобу і став інвалідом дитинства, рано залишився сиротою. Виховувався в дитячому притулку уКіров ограді (нині – Кропивницький).

При нацистській владі був у колоні, котру гнали доБабин ого Яру. Йому вдалося врятуватися. Чималу кількість своїх робіт присвятив цій трагедії.

Після війни працював над новою технікою – флоромозаїкою. Створив 29 творів у цій техніці. Працював на заводі «Керамік» у Києві майстром-технологом, виконував завдання із відновленню міста: облицьовував теракотою будівлю Головпоштамта, будинків на Хр ещатику і колишній Червоноармійській.

У 1960-х Синиця з народними майстрами започаткував новий напрям у мистецтві ‑ «Українська колористична школа».

Створив ансамбль монументальних композицій: «Прометеї», «Космос», «Жива вода», «Сонце», «Земля» у Донецькій експериментальній школі №5 (1965 р.), «Рубін» (1966 р.); монументальна композиція торгівельного залу у гастрономі міста Олександрія Кіровоградської області (1968 р.), «Ковалі сучасності» в Інституті ядерних досліджень АН УРСР (1972-1974 рр.). Серед інших творів: «Видубицький монастир», «Бабин Яр», «Українська старовина», «Тарасовими стежками», «Дума про могилу Тараса Шевченка», «Боги стародавнього Києва», «Спас на Берестові» (всі – 1960 р.), «Літописець Нестор», «Останній промінь» (обидва – 1961 р.), «Байда» (1968 р.), «Запорозький марш» (1969 р.), «Нестор-літописець» (1970 р.), «Поляни» (1971 р.), «Світовид» (1972 р.), «Скіфи», «Хортиця» (обидва – 1975 р.), «Передзвони», «Автопортрет» (обидва – 1976 р.), «Скіфський степ», «Спалах» (обидва – 1977 р.), «Ярослав Мудрий» (1968 р.), «Темрява проти світла» (1979 р.), «Кожум’яка ‑ переможець», «Мадонна палеоліту» (обидва – 1980 р.), «Зупиніться, роки» (1981 р.), «Світло в просторі» (1983 р.), «Радість» (1981 р.), «Боротьба» (1977 р.), «Святі руїни», «Краю мій», «Архітектор Степан Ковнір», «Коли цвітуть каштани» (всі – 1988 р.), «Шляхи минулого», «Андріївська церква», «Безупинний рух», «Київська Русь», «Славутич», «Київська осінь», «Подільські задвірки» (всі – 1989 р.), «Волхви» (1989‑1990 рр.), «Блакитний Дніпро», «Кирилівська церква XII століття», «Сонячні роси Саксагані» (всі – 1990 р.).

Помер 10 жовтня 1996 р. у Крив ому Розі Дніпропетровської області.