Офіційний веб-сайт

Симфонічний диптих «Революція Гідності»: І частина - Симфонія №7 «Майдан», II частина - симфонія №8 «Нескорені», поема «Молитва до Марії», вірші Т.Г.Шевченка, для сопрано та мішаного хору без супроводу, Кантата «Думи мої», вірші Т.Г.Шевченка

Автор(-и): Олександр Яковчук / Розділ:

Симфонічний диптих «Революція Гідності»: І частина - Симфонія №7 «Майдан», II частина - симфонія №8 «Нескорені», поема «Молитва до Марії», вірші Т.Г.Шевченка, для сопрано та мішаного хору без супроводу,

Кантата «Думи мої», вірші Т.Г.Шевченка, для баритона, мішаного хору та флейти, автор-композитор: Олександр Яковчук, роки оприлюднення: 2016-2019.

Висунуто Правлінням Київської організації Національної спілки композиторів України.

 

Музичні твори Олександра Яковчука

 

Симфонічний диптих «Революція Гідності»: І частина - Симфонія №7 «Майдан» (2017), світова прем'єра - 30 травня 2018 р., Будинок звукозапису НРК України, м. Київ; II частина - симфонія №8 «Нескорені» (2016), світова прем'єра - 27 жовтня 2016 р., Великий зал НМАУ ім. П. І. Чайковського, м. Київ; поема «Молитва до Марії», вірші Т.Г.Шевченка, для сопрано та мішаного хору без супроводу (2016 р.), світова прем'єра - 25 червня 2019 року, Будинок вчених, м. Київ; Кантата «Думи мої», вірші Т.Г.Шевченка, для баритона, мішаного хору та флейти (2019 р.), світова прем'єра - 25 червня 2019 року, Будинок вчених, м.Київ.

Симфонія №7 «Майдан» для симфонічного оркестру задумана композитором як перша частина своєрідного диптиху «РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ»; другою частиною  диптиху  є  Симфонія  №  8  «Нескорені»  для  великого духового оркестру.

Симфонія №7 для великого симфонічного оркестру - це твір, прикметний не лише насиченою енергетикою симфонічного розвитку, він також демонструє значну роль індивідуального начала - кількох розгорнутих інструментальних соло (труби, альта, віолончелі, англійського ріжка та народного інструмента ная). Вони суттєво впливають на концепцію твору, де найважливішим є не тільки стихійна сила повсталого народу, але й конкретна людина, її життя, почуття, вчинки, слід, який вона по собі залишила сучасникам і нащадкам. Розгорнуте соло труби з сурдиною на початку твору концентрує у собі головне зерно тематичного матеріалу даного музичного полотна, створюючи потужну атмосферу напруги людської юрби на Майдані в очікуванні прямого протистояння. Такою ж семантикою тривоги наділено і наступний розділ твору, де низькі струнні pizzicato, розділені аритмічними паузами, звучать на стишеній динаміці. Передчуттям-символом трагічної розв'язки подій невдовзі стає хорал траурного характеру духової групи (фаґоти, валторни, тромбони). Йому на зміну приходить майстерно вибудований епізод становлення і розвитку головної музичної теми, своєрідного образу української народної душі. Від тривалого соло альта розлога мелодія поступово насичується масою усього оркестру, аж до ліричного звернення - одкровення зболеної душі, яскраво трактованого групою струнних, що переривається темою фатуму оркестру tutti. У середньому розділі симфонії композитор вводить саркастичний оркестровий епізод у швидкому темпі, що передає тваринний жах «тітушок» і «беркутівців» перед власним народом; тут відображено стан некерованого хаосу і стихії кривавого народного повстання на Майдані у лютому 2014 року. В заключному розділі симфонії оригінальним є застосування сумовито -просвітлених тембрів англійського ріжка, засурдиненої труби і наю у тріо, що символізує вічну пам'ять про Героїв «Небесної сотні», як своєрідну епітафію на могилі народних героїв.

Друга частина диптиху «РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ» - Симфонія №8 «Нескорені» для великого духового оркестру - присвячена живим та полеглим захисникам України - кіборгам Донецького аеропорту, героям Іловайська, Маріуполя та Дебальцевого. Твір акумулює в собі роздуми митця про героїчні події зовсім недавнього часу у східному регіоні нашої країни. Його образне коло відтворює і звукозображальні моменти воєнної баталії, і плач за полеглими патріотами, що переростає у вселенського масштабу протест проти війни. Симфонія "Нескорені" має наскрізну драматургію із фазовим типом розвитку тематичного матеріалу. Майстерно вибудовані кульмінаційні розділи твору приковують до себе увагу зображенням напруженого військового протистояння ворогуючих сторін, пекельного запалу бою, жахливого дихання смерті у вічі нескорених вояків. Проте найголовнішою у драматургії стає заключна частина симфонії, де сконцентрована головна ідея твору: «Це жахіття ніколи не повинно повторитися!»

Фінальна частина розпочинається із глухих ударів дивовижних дзвонів, спеціально виготовлених із 152-міліметрових гільз артилерійських снарядів. (Гільзи - дзвони, привезені із зони Донецького аеропорту, символізують поминальний подзвін за полеглими героями). Після цього епізоду звучить розгорнутий вокаліз мецо - сопрано на фоні оркестру, як голос Матері -України. Ця тема безперервно розвивається, досягаючи максимального рівня гучності у кульмінації, перетворюючись у «протест-набат» проти загарбницької війни. Симфонія №8 є унікальною не лише за своїм творчим задумом, але й за виконавським призначенням для великого духового оркестру: в українській музиці Олександр Яковчук це зробив вперше.

Обидві симфонії, як частини диптиху «РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ», мають тематичний зв'язок на інтонаційному рівні головних партій, вони написані уніфікованою гармонічною мовою, мають спільні риси творчого стилю композитора; те ж саме відноситься і до принципів розвитку музичного матеріалу. їх об'єднує спільна тема революції і перемоги у боротьбі за незалежність нашої країни.

Звернення композитора до поезії Тараса Шевченка, її морально-етичних і філософських констант, пройняті глибокою любов'ю до рідного народу та вболіванням за його поступ у ході історії. Шевченкову творчість О. Яковчук розглядає як важливе сакральне джерело, що надихало до прочитання не одне покоління українських композиторів. «Шевченківський» напрямок складає важливу складову сучасного музичного процесу, в якому розвиваються усталені й формуються нові грані творчих модусів сучасної музичної культури.

Розглянемо два твори із хорової «Шевченкіани» О.Яковчука, які представлені на Національну премію України ім.Т.Г.Шевченка.

Поема "Молитва до Марії" для сопрано і мішаного хору (2018). У «Шевченкіані» Олександра Яковчука більшу частину посідають твори духовної тематики, що природно включається в загальну тенденцію художніх зацікавлень українських композиторів, повнокровно заявлену з часу проголошення Незалежності України. Укорінена в культурі минулого, духовно-релігійна музика забезпечує духовний зв'язок з національною традицією і торує видиму перспективу для нових творчих шукань композитора, для суб'єктивних інтерпретацій форми і змісту відповідно до запитів нового часу. Варто наголосити, що релігійність О.Яковчука - композитора бере витоки з "Кобзаря" і пов'язана саме із Шевченковим словом. Так, митець поклав на музику усі десять "Давидових псалмів", чотири з яких - № 11, 149, 132, 53 - існують як окремі твори, решта шість псалмів об'єднані по три у два духовні концерти -"На ріках круг Вавілона", "Чи Ти мене, Боже милий, навік забуваєш". Крім того, О.Яковчук звернувся до поезій "Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)" та "Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19", де Т.Шевченко переосмислює розділи з книг пророків Ісаії та Ієзекіїля, що, зокрема, належать до Старого Заповіту. В результаті з-під пера композитора з'явилися хорові поеми "Радуйся, ниво неполитая" і "Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19". До цієї групи також можна долучити і поему "Молитва до Марії" для сопрано і мішаного хору (2018).

Кантата "Думи мої" для баритона, мішаного хору та флейти (2018). У цьому масштабному творі вже відчутий композитором символ народної пісні на шевченківські слова "Думи мої" постає ще більш зримим, виводиться у назву, різноманітно трансформується у партитурі, зрештою є як поетичною, так і музичною основою крайніх частин хорового циклу. Особливу роль у творі відіграє включення тривалих медитативного плану монологів соло флейти (початок І, III, IV частин, серединна побудова І частини). У кантаті композитор через інтертекстуальність винахідливо показує узагальнений образ шевченкового слова, використавши ритмічний малюнок народної мелодії "Думи мої", що органічно сприймається як смислова арка поміж вступом і кодою першої та фінальної частин твору.

Хорова «Шевченкіана» представника київської композиторської школи Олександра Яковчука, продовжуючи кращі творчі традиції в українській музиці, сприятиме піднесенню інтелектуального первня у розвитку нації, плідному вихованню нових поколінь українських музикантів.

Дані твори репрезентують творчість Олександра Яковчука як національно визначеного високопрофесійного композитора, який понад 50 років плідно працює на ниві української музичної культури. Його кандидатура, безумовно, гідна Національної премії України імені Тараса Шевченка.

 

З подання Правління Київської організації Національної спілки композиторів України

х х х

До Комітету з Національної премії

України ім. Тараса Шевченка

 

Командування і колектив Заслуженого Академічного оркестру України - Зразково-показового оркестру Збройних Сил України повністю підтримує рішення Київської організації Національної спілки композиторів України про представлення на здобуття Національної премії України їм. Тараса Шевченка кандидатури композитора Яковчука Олександра Миколайовича.

Творчий шлях композитора, як високопрофесійного, багатогранно обдарованого і широковідомого в Україні національно визначеного митця, вкарбовано в мистецьку палітру нашої держави. Одним із важливих напрямків своєї творчої діяльності О.Яковчук вважає цілеспрямовану роботу щодо відродження української національної культури, створення масштабних авторських композицій військово-патріотичної тематики, музики для військових оркестрів, хорових колективів, ансамблів різних форм і жанрів. Його творчим здобутком є низка самобутніх композицій, що засвідчують новаторський характер авторського почерку: "Народна сценка" для квартету дерев'яних духових інструментів, "Соната-поема" для труби і фортепіано, шість сюїт для духових інструментів і фортепіано, симфонічна поема № 1 "Подвиг", симфонічна поема № 2 "Золоті ворота", симфонія № 1 "Біоритми Чорнобиля", присвячена трагедії на Чорнобильській АЕС, симфонія — реквієм № 4 "Тридцять третій", присвячена пам'яті жертв Голодомору, симфонія № 7 "Майдан"- про героїчні події Революції Гідності та симфонія № 8 "Нескорені" - для великого духового оркестру, присвячена воякам АТО, яку наш оркестр успішно виконував у багатьох містах України .

Композиторській манері Олександра Яковчука притаманні цілісність музичної концепції виконуваного твору, педантизм в деталях, природна, і в той же час виважена емоційність в розкритті музичної драматургії. Він досконало знає можливості інструментів, оркестрові тембри, вміє підказати кожному музикантові, як правильно видобути той чи інший звук, виконати певний штрих, - завжди надає цінні професійні поради як симфонічним, так і духовим оркестрантам. Яковчук О.М. багато років тісно співпрацює зі Збройними Силами України - Заслуженим Академічним оркестром України Зразково-показовим оркестром Збройних Сил України. Значну частину творчого доробку композитора складають твори національно-патріотичної та військової тематики, що є значним внеском у справу військово-патріотичного, культурного та естетичного виховання військовослужбовців Збройних Сил України, які впродовж останніх шести років ціною власного життя захищають незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Командування і колектив Заслуженого Академічного оркестру України - Зразково-показового оркестру Збройних Сил України повністю підтримує представлення кандидатури О.Яковчука і вважає композитора гідним цієї високої нагороди.

 

Начальник оркестру – художній керівник

Заслуженого академічного оркестру України

Зразково-показового оркестру ЗС України

Ігор Биковський

х х х

До Комітету з Національної премії

України імені Тараса Шевченка

 

Колектив Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України підтримує рішення Київської організації Національної спілки композиторів України про представлення на здобуття Національної премії України ім.Тараса Шевченка кандидатури композитора Яковчука Олександра Миколайовича.

Творча дружба нашого колективу з композитором триває уже довгий час, починаючи з далеких 70-х років минулого сторіччя, коли ми вперше виконали його симфонічну поему «Золоті ворота» під керуванням Ю.Никоненка. Наш оркестр дав дорогу у світ значній кількості нових масштабних творів митця: Концерту для альта і симфонічного оркестру, диригент Ю.Никоненко, симфонії №2 мі — мінор, диригент І.Блажков, кантаті «Осіння», диригент І. Блажков, двом ораторіям - разом із Національною заслуженою академічною хорового капелою України «Думка» - «Скіфська пектораль», диригент В.Сіренко та «Страсті Христові», диригент Н. Пономарчук, Концерту для віолончелі та симфонічного оркестру, диригент Н. Пономарчук та багатьом іншим, менш об'ємним творам. З великою приємністю відзначимо, що талановиту музику Олександра Яковчука, автора восьми симфоній, завжди виконувати цікаво і приємно, оскільки їй притаманна глибина інтелекту справжнього митця разом із повнокровністю його емоцій. Плин музичної тканини розвивається за законами сучасної драматургії, дуже рельєфно і майстерно. Композитор вміє вибудовувати підхід до кульмінації і, власне, саму кульмінацію, шо доступно не кожному сучасному творцю музики. Неабиякою позитивною рисою Олександра Яковчука можна також назвати відчуття контрасту у музичній формі: способи його досягнення характеризуються невичерпністю авторської фантазії. І, нарешті, для індивідуальної манери письма митця показовим є майстерне володіння сучасними композиторськими техніками, оркестровими барвами, бездоганне знання тембрових можливостей інструментів симфонічного оркестру - один із критеріїв справжнього композитора - симфоніста світового рівня, яким і постає Олександр Яковчук. Безумовно, він є одним із провідних українських митців сучасності.

Враховуючи той промовистий факт, що композитор тричі (2010, 2011, 2015 рр.) був номінантом на здобуття вищевказаної премії, колектив нашого оркестру вважає кандидатуру О.Яковчука найбільш гідною для присудження Національної премії України ім.Тараса Шевченка 2022 року у номінації «музичне мистецтво».

 

Володимир СІРЕНКО,

народний артист України, художній керівник і

головний диригент Національного заслуженого

академічного симфонічного оркестру України,

лауреат Національної премії України ім.Т.Г.Шевченка

 

СУЧАСНІ ВИМІРИ МУЗИКИ ОЛЕКСАНДРА ЯКОВЧУКА

У нашому буремному бутті сьогодення непросто знайти орієнтири істинності, визначальні вектори поступу як на рівні загально-суспільному, так і, особливо, на особистісному. Ситуація постмодерного мислення як ознака глобалізаційних процесів спровокувала зміну критеріїв розуміння естетичного, позначилася не лише на мистецтві, але суттєво вплинула на різні сфери життя - людські стосунки, професійну компетентність, у цілому на процеси у розвитку нашого суспільства. Як показує історія, в усі часи фактором позитивних зрушень було піднесення національної самосвідомості народів, їхнє бажання виявляти свою етнічну сутність, державотворчі зусилля і культурно-інтелектуальний потенціал. Це ми переживаємо й проживаємо нині, шукаючи опори в собі, оточуючому нас світі.

У контексті музичної панорами країни особистість відомого композитора, лауреата премій ім.М.Островського, І.Огієнка, Всеукраїнських та Міжнародних композиторських конкурсів Олександра Яковчука посідає провідні позиції серед його митців-колег, характеризується інтенсивністю творчого процесу. Написана ним музика вражає розгалуженістю жанрової палітри, а найголовніше, - цінністю з погляду естетичних критеріїв світової класики. Тому твори композитора охоче беруть у свій репертуар українські та зарубіжні виконавці: симфонічні та хорові колективи, оркестри народних інструментів, камерні оркестри, окремі співаки й інструменталісти, популяризуючи їх серед широкого кола поціновувачів. Ще у ранній період творчості О.Яковчука дослідники відзначали характерну для композитора чітку музичну форму і досконалу організацію тематичного матеріалу ("Прелюдії і фуги" для фортепіано), свіжість неофольклористичних барв (хоровий "Триптих" на українські народні тексти, обробки народних пісень), рельєфність образних характеристик персонажів, тонке відчуття драматургії (балет "Пригоди в Смарагдовому місті", опера "Незабутнє", "Сім слів Малахія").

На нинішньому, зрілому етапі творчої діяльності композитора, поглиблено вивчається музикознавцями його симфонічний та камерно- інструментальний доробок. Так, окреслюються концепційність й масштабність його оркестрових полотен, опертя на програмні засади й залучення хору, досягнення громадянського рівня авторського послання. Включеність симфонічної творчості О. Яковчука в еволюційні процеси жанру відбувається завдяки модифікації трактування циклічності, застосуванню інтертекстуальності - явища багатозначності семантичних шарів, а також улюбленій композитором техніці модальності. Аналізуючи камерні композиції Майстра, науковці відносять їх до найпоказовіших зразків неоромантичної тенденції української сучасної музики, що яскраво себе зарепрезентувала ще від початку 1970-х років. Ця тенденція одверто відображає в музичному мистецтві типовий для ментальності української нації ген чуттєвості, душевності і духовної чистоти, - власне, для чого і покликане до існування музичне мистецтво.

На думку Лесі Дичко, О.Яковчук глибоко проявив свій талант у ділянці духовної музики, написавши дуже світлу за настроєм Літургію Св. Іоанна Златоустого, три Духовні Концерти та п'ятнадцять Псалмів. "Його хорові обробки українських народних пісень, позначені витонченістю композиторського підходу до народного першоджерела, є дуже популярні на хорових конкурсах, наприклад, як член журі, я часто чую їх на форумах "Південна Пальміра", "Ялта Вікторія", - стверджує композиторка.

Олександр Яковчук - митець, котрий у своїй музиці глибоко відображає духовні цінності українців, розмірковує над питаннями історії свого народу та загальнохристиянськими основами людства. Зокрема, така тенденція простежується у симфонії-реквіємі "Тридцять третій", ораторії "Скіфська пектораль", симфоніях "Біоритми Чорнобиля", " "Відгомін дитинства", "Майдан" і особливо у монументальній ораторії " Страсті Христові" на вірші Бориса Олійника, що з великим успіхом була виконана у Національній філармонії України Національною хоровою капелою "Думка", Національним симфонічним оркестром України та провідними солістами Національної опери ім.Т.Г.Шевченка 4 жовтня 2014 року. Диригент - Н.Пономарчук.

За емоційним наповненням музика Олександра Яковчука різноманітна і багата. В ній відчувається експресія вольового прагнення, динамізм руху, широка палітра нюансування ліричного первня, рефлексія філософського характеру. їй притаманна гнучкість музичних образів, проте найбільш приваблює наявність національного гену романтичного світовідчуття - українців, саме тих глибинних джерел, за якими ми інтуїтивно впізнаємо себе і можемо творити своє нинішнє й майбутнє. Виходячи із засад та критеріїв естетики, митець позитивно сприймає світ у своїй творчості, що дає вражаючий заряд одухотворення, чим також приваблює слухацьке коло.

Ім'я митця знане і далеко за межами України. На думку композитора Вольфґанґа Боттенберга (Монреаль, Канада), "Олександр Яковчук належить до невеликої групи світових композиторів, які акумулюють в собі професіоналізм, творчу уяву та можливість самовиразу в багатьох сучасних музичних стилях. Його музика глибоко вкорінена в культуру України, його батьківщини, та водночас вона має і світове значення за рівнем майстерності". У Торонто під орудою незабутнього Володимира Колесника звучала симфонічна поема "Золоті ворота" композитора, також неодноразово у концертах слухачі Канади та Америки чули його хорові та камерно- інструментальні композиції. У Великій Британії відомий хор "Булава" (Манчестер) виконував частини "Літургії" та хорові обробки Майстра. Минулого року всесвітньої слави британський оперний співак, бас-баритон Павло Гунька з великим резонансом здійснив світову прем'єру вокального циклу композитора "Дванадцять сонетів В. Шекспіра" (український переклад Остапа Тарнавського) у Нью-Йорку, Бостоні, Торонто, Вінніпегу, Едмонтоні та Лондоні. Цей яскравий вокальний цикл в українській музиці є новим своєрідним прочитанням поезії англійського класика і - в такому великому обсязі - першим. У ньому відбилася одна із визначальних рис авторського стилю митця, якою є ліричність вислову та ретельність у формуванні музичної інтонації в аспекті поєднання слова та музики, певної інтонаційно- тематичної "симфонізації" вокального циклу. (До речі, цикл О. Яковчука "12 сонетів В. Шекспіра" увійшов до "Антології українського класичного солоспіву").

У своїй творчості митець часто звертається до поетичного тексту, вважаючи взаємодію музичної інтонації зі словесною найвагомішим засобом у створенні нових художніх образів. Результатом таких активних пошуків постав жанр камерної кантати, до якого О.Яковчук вперше звернувся у середині 1970-х ("Осіння кантата" на власні тексти, 1974 рік). Зацікавившись жанром камерної кантати ще у студентські роки, композитор, разом із В. Сільвестровим та О.Ківою, по суті, стояв біля його витоків і, на даний момент, О.Яковчук є одним із найвиразніших його представників в сучасній українській музиці. На той час цей жанр був особливо привабливим, новаційним, репрезентуючи можливість експерименту на рівні драматургії, форми, виражальних засобів, виконавського складу, творчої стилістичної свободи тощо (зазвичай камерну кантату виконує один або два солісти у супроводі камерного оркестру чи ансамблю). Нині у доробку композитора О.Яковчука знаходимо аж вісімнадцять камерних кантат, що є абсолютним «рекордом» у цьому жанрі.

Правління Київської організації Національної спілки композиторів України представляє на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року Симфонічний диптих «Революція Гідності» (Симфонія №7 «Майдан» та симфонія №8 «Нескорені»); поему «Молитва до Марії», вірші Т. Г. Шевченка, Кантату «Думи мої», вірші Т.Г. Шевченка, композитора ЯКОВЧУКА Олександра Миколайовича за номінацією "музичне мистецтво". Усі згадані вище композиції Олександра Яковчука належать, безумовно, до видатних досягнень української музики сучасності. Сповнені змістовної тематики, вони дають духовні орієнтири українському суспільству своєю концепційністю та художніми відкриттями у її втіленні, тож, на мій погляд, заслуговують на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року.

 

Ольга Кушнірук, кандидат мистецтвознавства

Композитор Олександр Яковчук
Композитор Олександр Яковчук
Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA