Офіційний веб-сайт

Штогаренко Андрій Якович

 

Композитор, педагог, музично-громадський діяч. Народний артист (1970, 1972), Герой Соціалістичної Праці (1982).

Шевченківська премія 1974 року за симфонію №3 («Київську»).

Народився 15 жовтня 1902 року в селі Нових Кайдаках (нині в складі Дніпра).

Освіта: музичні класи Катеринославського училища (1912-1915 роки, клас З.Разловської). У 1926 році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до 1930 року.

Факультет теорії та композиції Харківського музично-драматичного інституту (1930-1936, у С.Богатирьова).

Творчість: Перші твори композитор створив у 1931 році; до закінчення вищого навчального закладу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів. Після закінчення вназу керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення). В роки війни хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 році вперше була виконана в Москві його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А.Малишка, М.Рильського)

З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії: професор(з 1960), завідуючий кафедрою композиції (1968-1990), ректор консерваторії (1954-1968).

Йому належать: Шість симфоній (1-а «Україно моя», 1943, на слова М.Рильського та А.Малишка; 2-а «Пам’яті товариша», 1966; 3-я «Київська», 1972; 4-а «Симфонічні казки», 5-а «Комсомолу присвячується», 6-а «Біографічна», 1979), сюїта «Пам'яті Лесі Українки» (1951), «Молодіжна» (1959), поема для струнного оркестру «Душа поета» (1960, «Пам'яті Кобзаря»), «Симфонічні казки», три сюїти для струнного оркестру («Партизанські картини» (1957; на цю музику 1959 Ансамбль танцю України поставив одноактний балет), «В ім’я життя» (1977 постановка одноактного балету у Київському театрі опери та балету ім.Т.Шевченка), «Дивертисмент» для флейти й камерного оркестру, концертино (1973), «Поема-концерт» (1977), «Симфонічні танці» (1980), камерно-інструментальна ансамблі (струнний квартет «Вірменські ескізи», 1960; «Молодіжне тріо», 1962; «Чотири українські танці», 1976), фортепіанне тріо, твори для фортепіано («Пам’яті музикантів», 1960; «Образи», 1970), хорові твори «Дружба народів», 1964; вокально-симфонічні повість «Шляхами Жовтня», «Урочиста ода» (обидві ‑ 1977), романси, пісні, музика до театральних вистав і кінофільмів.

Нагороджений орденами Леніна (1960), Жовтневої Революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1948), болгарським орденом Кирила і Мефодія. Лауреат Сталінської премії (1946, 1952).

Помер 15 листопада 1992 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.