Офіційний веб-сайт

Шевчук Валерій Олександрович

 

Український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.

Шевченківська премія 1988 року за роман-триптих «Три листки за вікном».

Народився 20 серпня 1939 року у Житомирі.

Освіта: У 1957 році закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 році вступив на історико-філософський факультет Київського університету ім.Т.Шевченка.

Життєпис: Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». Служив у армії у Мурманській області.

У вересні 1965 року влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства Київського історичного музею, а у 1966 році, після арешту брата, змушений був звільнитися.

Ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України (1988-2000 р.).

Дотепер викладач Київського національного університету ім.Т.Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

Творчість: У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька».

У 60-х пише короткі новели, повісті «Середохрестя» (1966 р.), «Золота трава»(1969 р.), «Мор»(1969 р.), частину з яких друкує.

У сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе».

У 1979 році знову починають виходити книги Шевчука.

Валерій Шевчук є автором близько 600 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури. Понад 115 книжкових видань, зокрема: «Серед тижня» (1967 р.), «Набережна, 12» (1968 р.), «Вечір святої осені» (1969 р.), «Крик півня на світанку» (1979 р.), «Долина джерел» (1981 р.), «Тепла осінь» (1981 р.), «На полі смиренному» (1983 р.), «Дім на горі» (1983 р.), «Маленьке вечірнє інтермецо» (1984 р.), «Барви осіннього саду» (1986 р.), «Три листки за вікном» (1986 р.), «Камінна луна» (1987 р.), «Вибрані твори» (1989 р.), «Птахи з невидимого острова» (1989 р.), «Дзиґар одвічний» (1990 р.), «Дорога в тисячу років» (1990 р.), «Панна квітів» (1990 р.), «Із вершин та низин» (1990 р.), «Стежка в траві. Житомирська сага» (в 2 т., 1994 р.), «У череві апокаліптичного звіра» (1995 р.), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995 р.), «Око прірви» (1996 р.), «Жінка-змія» (1998 р.), «Юнаки з вогненної печі» (1999 р.), «Біс плоті» (1999 р.), «Срібне молоко» (2002 р.), «Тіні зник омі» (2002 р.), «На березі часу» (2002 р.), «Темна музика сосон» (2003 р.), «Мор» (2004 р.), «Д.Братковський. Світ по частинах розглянутий» (2004 р.), «Д.Туптало. Житія святих. Т. 1» (2005 р.), «Привид мертвого дому» (2005 р.), «Просвічений володар І.Мазепа як будівничий Козацької держави» (2006 р.).

В.Шевчук дослідник і перекладач на сучасну українську мову творів давньоукраїнської літератури, підготував (упорядник, перекладач) до друку видання: «Аполлонова лютня. Київські поети ХVІІ-ХVІІІ ст.» (1982 р.), «Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні ХVІ ‑ початку ХІХ ст.» (1984 р.), «І.Вишенський. Твори» (1986 р.), «Марсове поле. Героїчна поезія на Україні в ХІ ‑ поч. ХІХ ст.» (в 2 кн., 1988-89 рр.), «С.Величко. Літопис» (в 2 т., 1991 р.), «Дерево пам'яті. Книга історичного оповідання» (кн., І, ІІ, ІV; 1990, 1992, 1995 роки), «Доля» (1993 р., авторство і впорядкування тексту), «Г.Сковорода. Твори» (1994 р., в 2 томах), «Катехизис Петра Могили» (1996 р.), «Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти томах» (т.2, 3, 2001 р.), «Українські билини» (2003 р.), «Муза роксоланська. Українська література XVI-XVIII ст.» (в 2 томах, 2004, 2005 роки), «І.Величковський. Повне зібрання творів» (2004 р.), «Українська література (до 20 рр. ХХ ст.). Дитяча енциклопедія» (2006 р.), «Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XV-XVIII століть» (в 4 т., 2006 р.) та ін. Твори перекладені на 21 мову.