Офіційний веб-сайт

Шамота Микола Захарович

 

Літературознавець і критик партійного напряму, радянський політик, дійсний член АН УРСР (1967 р.).

Шевченківська премія 1978 р. за монографію «Гуманізм і соціалістичний реалізм».

Народився 4 грудня (17 грудня) 1916 р. у Полтаві.

Освіта: Ніжинський педагогічний інститут (1939 р.), Академія суспільних наук при ЦК КПРС (1953 р.).

Життєпис: Учасник Другої світової війни (1941-1945 рр.). Член КПРС з 1945 року. Почав видаватися у 1946 році. У 1948-1950 роках ‑ головний редактор «Літературної газети». З 1957 р. працював у Інституті літератури ім.Т.Шевченка Академії наук колишньої УРСР, очолював відділ соцреалізму, а у 1961-1978 - директор цього інституту. Депутат Верховної Ради колишнього СРСР 8-го та 9-го скликань. Член ЦК КПУ (з 1976).

Літературознавча спадщина Шамоти є зразком ідеологічного догматизму, непримиренного до відхилень від партійної лінії. У своїх статтях в літературній і партійній пресі Микола Шамота гостро виступав проти відхилень у літературі від партійної лінії.

Автор книг: «Ідейність і майстерність» (м.Київ, 1953 р.), «Про художність» (2 видання, м.Київ, 1957 р.), «Випадок з практики» (1957 р.), «Талант і народ» (м.Київ, 1958 р.), «Література і життя народу» (м.Київ, 1963 р.), «За велінням історії» (1965 р.), «Про свободу творчості» (2 видання, м.Київ, 1973 р.), «Гуманізм і соціалістичний реалізм» (1976 р.), «Про гуманізм, про свободу. Проблеми літератури соціалістичного реалізму» (1978 р.), «Запас надійності» (1983 р.), «О художественности» (2 издание, м.Москва, 1958 р.), «Художник и народ» (м.Москва, 1960 р.), «О свободе творчества» (м.Москва, 1966 р.) тощо.

Помер 4 січня 1984 року у Києві.