Серія робіт «Анатомія Безхребетних»
Серія робіт «Анатомія Безхребетних», автор: Віталій Кравець, місце оприлюднення: Виставка в галереї «Дукат» (м.Київ), рік першого оприлюднення: 2022.
Висунуто мистецькою галереєю «Дукат Арт» (м.Київ).
Серія робіт «Анатомія Безхребетних» Віталія Кравця
Цілу галерею потужних образів митець створив під час повітряних тривог. На картинах Кравця низка гібридних істот тягне на собі «атрибути імперської величі»почасти зростаючись із ними. Їхні голови, хвости, кінцівки трансформуються у прапори, зброю та військові трофеї.
У блискучому супровідному тексті Антон Проненкоасоціює цю живописну серію з ренесансним циклом монументальних панно «Тріумф Цезаря»Андреа Мантен'ї: «Ансамбль робіт Віталія Кравця виглядає, як інтуїтивна філософська інверсія всього жанру тріумфального мистецтва.»
Я наважилася б розвинути цю думку в контексті неоплатонізму Мантен'ї. Його "тріумфатори" втілюють алегорію Платонової "Печери":умоглядногопростору, де знаходяться скуті люди. За ними горить багаття і проходить стіна, за якою інші люди несуть різні речі: статуї, предмети побуту та розкоші. В'язні печери не в змозі озирнутися, тому бачать не самі предмети, а лише їхні тіні. У роботах Кравця російський театр тіней оприявнює свій макабричний виворіт. «Інверсія жанру»дозволяє нам озирнутися й побачити в спалахах полум'я справжні обличчя трубадурів та тріумфаторів імперії. Пушкін виявляється оснащеною бакенбардами гарматою, а мертвий російський десантник перетворюється на пам'ятник собі: чи то «трунана колесиках»чи то купу запчастин від білої «Лади».
Мистецтвознавчиня Олена Грозовська
Серія «Анатомія Безхребетних»була створена на самому початку повномасшатбного вторгнення російських військ на територію України. Всі роботи є своєрідною рефлексією автора на архетипи імперської російської культури, яка використувається пропагандою як справжня зброя. Так само як і нацисти використовували німецьку культуру під час другої світової війни.
Зображені персонажі, за задумом автора, повернені у зворотній бік, що символізує ретроградність поглядів та повну відстутність перспективи розвитку цієї системи цінностей.
Стосовно естетичної складової «Анатомії Безхребетних»влучно зауважила у своїй статті мистецтвознавчиня Ольга Петрова: «Гротескний реалізм автора малюнків, жорстке висміювання потворного виводять його мистецтво за межу виключно мистецького та робить активною соціальною силою, що віддзеркалює реальність в цей трагічний час». Позаяк проект є релевантним подіям 2022 року, колектив галереї Дукат вважає його гідним подання на Шевченківську Премію.
2022 назавжди запам’ятається людству як рік тріумфу брехливої російської культури та пропаганди, рік тотальної дегуманізації та ненависті з боку агресора та рік скидання останніх масок. Саме про істинну суть, що ховається за цими масками і є проект «Анатомія Безхребетних». Саме про ці маски попереджав нас Тарас Шевченко вже майже дві сотні років тому.
З подання мистецької галереї «Дукат Арт» (м.Київ)
Російській бестіарій від Віталія Кравця
«Культура ‑це поле боротьби», ‑стверджує Едвард Саїд у творі «Культура й імперіалізм». Тож культура може бути згубною, а надто, коли утворюється на ксенофобських і відверто антилюдяних принципах, зраджуючи саму себе, перетворюючись із плекання людяності на пропаганду масового вбивства людей.
У проекті «Анатомія безхребетних» київського художника Віталія Кравця влучно показано, що осердям російської ідентичності, вираженої в культурі та мистецтві, є хвороба. Від поезії Пушкіна, профіль якого трансформується у ствол пушки на картині «Дуелянт-реваншист», до сучасного російського маскульту вона пронизана ворожістю до всього чужого, дегуманізацією людини, імперською пихою та потворними некрофілічними потягами. Ерих Фром у творі «Гітлер і некрофіли» визначив некрофілію як «потяг до руйнації живих структур». У роботах Віталія Кравця цей потяг втілюється в макабричних образах, запозичених із різних сфер російської культури. Художник майстерно деконструює ці образи, виявляючи їхню потворну сутність. Так, приміром, Буратіно перетворюється на Бурятіно ‑жахливе поєднання елементів людської тілесності зі смертоносною реактивною системою залпового вогню. Візуальні та літературні сюжети переплітаються з музичними: художник досліджує формування аґресивних і брехливих російських наративів від використання у медійному просторі «Лебединого озера» Чайковського до пісень Єгора Лєтова. Образи з російських народних казок і сучасного фольклору перетворюються на жахливі знаряддя вбивства та інструменти деґрадації. Так одяг ватник стає тюремним «Ватним костюмом», казкова оселя відьми «ізбушка» лячною «Ізбушкою-амфібією», традиційний самовар дурнуватим «Самоваром-самоходом», а музичний інструмент баян моторошним «Мотобаяном».
Образи, що ми їх бачимо на цих та інших картинах, водночас є продуктами нестримної фантазії митця та правдивими презентаціями жахів російського світу смерті.
Вахтанґ Кебуладзе
Додати коментар