Микола Юрійович Рябчук (нар. 27 вересня 1953 р., Луцьк) – український журналіст, публіцист, поет, прозаїк, перекладач. Почесний президент Українського ПЕН-клубу. Старший науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) та Літературний інститут ім.Горького в Москві (1988).

Працював редактором, завідувачем відділу та заступником головного редактора журналу «Всесвіт», оглядачем відділу культури газети «День», відповідальним редактором часопису «Критика», науковим співробітником Інституту культурної політики та Центру європейських гуманітарних досліджень Національного університету «Києво-Могилянська академія». У 1994-1996 та 1999 роках перебував на викладацькій та дослідницькій роботах у США. З 1997 року член Асоціації українських письменників. 

Опублікував кілька книжок та десятки статей в українських і зарубіжних журналах та наукових збірниках. Нарівні з літературними та культурологічними темами активно досліджує проблеми становлення національної ідентичності, формування громадянського суспільства та державонацієтворення. 

Автор книг: «Постколоніальний синдром. Спостереження» (2011), «Від «хаосу» до «стабільності»: хроніка авторитарної консолідації» (2012), «Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. Історичні причини та політичні наслідки» (2019) та ін.

У книзі «Лексикон націоналіста та інші есеї» можна виділити три наскрізні теми: солідарність, ідентичність та пам'ять. Автору притаманна витонченість стилю і думки, точність формулювань і ширина обріїв. У спорядженні публіциста - моральний компас, який не дозволяє збитися на манівці однобокості, незалежно від того, чи він пише про лібералізм, націоналізм чи імперіалізм.