Офіційний веб-сайт

Роман-балада «Блакитна сарна»

Автор(-и): Мирон Нестерчук / Розділ:

Роман-балада «Блакитна сарна», автор: Мирон Нестерчук, видавництво «Каменяр» (м. Львів), рік видання: 2019.

 

Роман-балада «Блакитна сарна» Мирона Нестерчука

 

Мирон Нестерчук не є новачком в літературі. Член Національної Спілки письменників з 1983 року, автор семи поетичних збірок, документальної повісті про видатного українського художника Петра Обаля (1900-1987), перекладів вірменської поезії ‑ сучасної і класичної, що вийшли окремими виданнями. Це «Книга трагедії» Григора Нарекаці (951-1003), «Книга шляху» Єгіше Чаренца (1897-1937) , «Немовкнуча дзвіниця» Паруйра Севака (1924-1971), «Поезія Вірменії» (Авторська антологія. Від античних часів до кінця XX століття). Більшість творів у цих книгах перекладена вперше. «Книга трагедії» Григора Нарекаці була визнана «Книгою року» на Міжнародному книжковому форумі у Львові в 2004 році.

Але мова піде про найновішу книгу письменника, що отримала схвальні відгуки поціновувачів красного письменства і є, як вважає автор, головним твором його життя. Твір глибокий і не примітивний. Це епічний роман-балада «Блакитна сарна», випущений у 2019 році львівським видавництвом «Каменяр». Роман правильно поіменований автором баладою. Бо тут присутнє романтичне, героїчне, трагічне.

Мирон Нестерук писав цей твір з перервами багато років. Мова йде про твір, в якому описана доля односельчан, родини автора та його особиста доля через призму подій далеких 1939-1944-х років. В центрі уваги поліське село Затишшя. Йдеться, власне, про рідне село автора Сильно. Книга значною мірою автобіографічна, але в ній багато містики, народних повір'їв. Багато образів списані з конкретних людей, але це твір передусім художній. Головні герої книги ‑ прості люди, які у вирі страшної війни виборюють право на життя, кохання, добробут, мир, родинний затишок. Тільки не всі вміють любити сильно, до самопожертви. Це даровано не кожному. Любити Бога, батьківщину, жінку, любити ближнього. Як би всі це вміли ‑ не було б воєн, зрад, не було б сиріт.

Переживши в дитячому віці трагедію ‑ втрату батьків, довгі роки не знаючи всієї правди, авторові довелося покласти великий тягар на плечі. З цим залишається тільки жити і зберігати пам'ять у своєму серці.

Але ніщо не може виправдати людську смерть, особливо смерть найрідніших людей, і ніякі доводи тут не допоможуть.

Ведуча однієї з презентацій книжки «Блакитна сарна» провела паралель з книгою «Кат» Стефана Домського. Котрий 17-річним хлопцем пішов до спецпідрозділу польської армії крайової, який страчував гітлерівців та колабораціоністів. Після визволення Польщі підрозділ страчував представників нової комуністичної влади. А також етнічних українців. Домський писав і про те, «як потрохи почав отримувати задоволення від самого процесу вбивства, страти».

Також неможливо оцінити масштаби «чисток» та «автентатів», які здійснювалися СБ ОУН у 1943 році та подальших роках. Як і загиблих в партизанських і повстанських загонах від рук енкаведистів і фанатиків-убивць, які прикривалися іменем УПА. Неможливо спокійно читати про знищення енкаведистами в'язнів луцької тюрми в червні 1941 року, описане в 2-й частині роману. Вперше в українській літературі зображено трагедію знищення гітлерівцями єврейського містечка Софіївка (Трохимбрід) з його жителями, українських сіл Клубочин (в романі Ключин), Берестяне (Берестяни) польської Дерманки. Різноликі на перший погляд елементи містичні, реальні, доповнюючи один одного, творять цілісну картину роману.

В романі понад півсотні персонажів, події відбуваються переважно на території волинського Полісся. Головні герої роману приналежні до різних політичних напрямків, іноді непримиренні вороги. Міняється час, міняються вони. В міру насичена діалектизмами мова героїв робить твір барвистішим. Вкраплення діалектних слів, документів, фрагментів довоєнної та повоєнної періодики роблять описувані події рельєфнішими. Паралельно в романі розвиваються кілька сюжетних ліній. Створення УПА, протистояння головних героїв, трагедія сім'ї багатодітного селянина Василька Білюка, ряд колоритних постатей селян. Через весь роман проходить символічна постать сарни. Вона з'являється всюди, визначає волю людей.

Перша презентація книги відбулася 10 жовтня 2019 року в Луцьку у бібліотеці східнослов'янського університету ім. Лесі Українки. А пізніше в читальній залі центральної бібліотеки міста Стрия.

Мирон Нестерчук ‑ професійний художник, член Національної Спілки художників України, учасник багатьох виставок в Україні та за кордоном. Він створив понад 700 живописних і графічних робіт у різних техніках, а також кількасот акварелей і рисунків, оформив 40 книг українських авторів, лауреат міської премії в Стрию імені Петра Обаля в галузі образотворчого мистецтва.

Одна з робіт Мирона Нестерчука поміщена на обкладинку роману-балади. Символічне його закінчення:

«Тіні біжать по землі. Сонце розриває хмари й поміж веселками біжать сарна і сарнич. Біжать аж туди, де сонце освітило Чорний ліс. Що то? Оптичний обман? Спомин про вічне й непроминуще? Мрія? Сон далекого дитинства? Наша неприкаяна совість, яка рятує нас там, де кінчаються всі можливості? Ніхто про те не скаже. Не кожен те побачить. Але вони біжать кудись туди, в золоту далечінь. Де сонце світило. Чорний ліс і Татарський шлях. Зробило їх добрими та усміхненими. Біжать сарна та сарнич. Біжать і немає кінця тому бігові».

 

З подання Стрийської міської Централізованої бібліотечної системи

Автор твору Мирон Нестерчук
Автор твору Мирон Нестерчук
Коментарі

Роман-балада «Блакитна сарна» Мирона Нестерчука - один із найпереконливіших номінантів на Національну премію імені Тараса Шевченка 2020 року. Цей твір написаний неспокійним серцем, глибоко талановитою людиною, тому картини з буття поліської землі з часу 1939-1944 років сприймаються художньо переконливо, вражаюче правдиво. Без сумніву, художньої сили додають ті чинники, що написане письменником – це не надумана фантазія, це реалії, які пережиті ним, його родиною, односельцями. В романі тісно переплелися героїчні, трагічні й романтичні сторінки. Надзвичайно боляче відкривати ще одну моторошну сторінку українського буття, про яку автору вдалося сказати у високохудожній формі. Образна мова – і авторська, і персонажів. Автор залучає багато діалектизмів, але вони не заважають, а навпаки наповнюють текст оригінальним звучанням. Багато місцевих реалій, які подаються через місцеві назви. Усі обставини працюють на відтворення страшного лихоліття, якого зазнали українці від різних окупаційних влад, розкриваються злочини, які чинилися під виглядом «справедливих» розправ. Знищення енкаведистами в’язнів луцької тюрми в червні 1941 року; перевдягнені енкаведисти, які чинили каральні операції проти мирного населення під виглядом вояків УПА, моторошні картини знищення гітлерівцями єврейського містечка. В романі багато трагізму, але автор не йде проти історичної правди, він доносить її художньо переконливо. Романтичний образ блакитної сарни вінчає роман, несподівано, в різний спосіб з’являючись перед персонажами. Текст так написано, що він, на моє глибоке переконання, може мати успішне кінематографічне продовження. Тим більше, що зміст його має знати масовий глядач, кожен мешканець України.

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA