Офіційний веб-сайт

Роман «Цуцик»

Автор(-и): Віталій Запека / Розділ:

Роман «Цуцик», автор: Віталій Запека, видавництво: «ФОП Євенок Олексій Олексійович» (м. Житомир), рік видання: 2019.

 

Роман «Цуцик», автор Віталій Запека

 

Сюжет роману розвивається в жорсткому воєнному середовищі, на тлі бойових дій в російсько-українській війні на Сході України. Особливістю роману є те, що це перший в сучасній українській воєнній прозі роман, у якому події подаються з точки зору не людини, а тварини. Головний герой твору ‑ не індивід, який свідомо чи мимоволі задіяний у військовому конфлікті, а маленьке собачатко. Світосприйняття навколишньої дійсності та інтеграція її в життєвий досвід Цуцика ‑ отака проекція зі сторони є основною ідеєю, яка розкриває поняття гуманізму в творі, адже війна ‑ це велике горе, в контексті якого відбувається зчерствіння та озлоблення людської сутності, людської душі. А в будь-якому воєнному конфлікті найменше на страждання заслуговують невинні ‑ діти та тварини, які, на жаль, страждають чи не найбільше.

Через погляд, відчуття, життя маленького собаки на передовій у зоні АТО та ООС читач дізнається про події на одному з військових укріплень в Луганській області. Роман не має складних і заплутаних поворотів, паралельних сюжетних ліній. Події розвиваються поступово, помалу: від самого народження цуценяти, через його боротьбу за життя, постійні втрати «зграї», людську жорстокість, зневіру, та, попри це, намагання зрозуміти оточуючих, щоб вижити за будь-яких обставин, до найвищої точки розвитку сюжету ‑ знайомства з «Не таким двоногим», насправді бійцем Віктором Машиним. Зародження їхньої дружби становить фактично основну лінію сюжетотворення, адже зовнішні події (патрулювання, розмови з рідними, конфлікти між членами підрозділу, бій з ворожою розвідкою, перебування у шпиталі) у той чи інший спосіб пов'язані з цим процесом, зумовлені вчинками обох героїв роману. Дружба, любов, самопожертва в ім'я миру, спокою і безпеки інших здатні повернути героям не лише втрачену віру в людей (Цуцику), але й життя (Віктору).

Роман не залишає байдужим і чіпляє за живе, текст дає відчуття мало не повної присутності під час усіх описаних подій. Це ще й тому, що автор роману має власний узнаваний літературний стиль та відмінні особливості текстотворення. Його твору властиві досконала літературна мова, філігранна побудова фраз, тонка іронія, яка водночас поєднується із гострою сатирою, цікаві інтертекстуальні відсилки, гумор. Відсутність довгих описів, стилістична та лексична ощадливість роблять текст динамічним і водночас напруженим.

Такі книги саме від очевидців і безпосередніх учасників воєнних дій дуже важливі у сучасній українській літературі, адже воїн не буде брехати, прикрашати, зловживати пафосом та пустим геройством, бо головне для письменника-комбатанта показати справжнє обличчя війни.

 

З подання «ФОП Євенок Олексій Олексійович» (м. Житомир)

Коментарі

Найбільше чіпляють власне такі історії, де показано важкі події свіжо і нестандартно, і без пафосу.

Цуцик - неймовірна книга. Тисячі читачів її полюбили, вона нікого не залишила байдужим.
На мій погляд, головна "інстанція" для висунення книги до нагороди - читач.
Ми за Цуцика! І саме Віталій Запеки має отримати нагороду.

Не люблю несправедливості! Не читала "Цуцика", а тепер куплю і прочитаю!

Підтримую автора ''Цуцик''... Врешті решт, висновок робить читач... А, підписанти на чолі з Філаретом, викликають подив і жаль за втраченою сумлінністю....

Просто спробую у цій спам-гілці написати два дописи. 2.

Дякую Авторові за цей твір!
Дуже потрібна література!

Просто спробую у цій спам-гілці написати два дописи. 1.

Підтримую автора чудової книги " Цуцик!Небагато є в нашій літературі неординарних творів, які читаєш з захопленням.

Це просто надзвичайна книга! Так душевно розповісти історію не кожен письменник зміг би.. Засуджувати або критикувати роботу, не прочитавши її, дивно і неправильно!

Роман вартий нагороди!
Автору Віталію Зацепі - респект!

Бажаю перемоги Віталію Зацепі!

Вартий уваги та якомога більшого прочитання!

А чи читали підписанти взагалі книгу Запеки? Ця книга гідна, правдива, проймає до глибини душі!

Вартий уваги!

Книга Віталія Запеки читається легко, подобається і дітям і дорослим. Велика дяка за книгу!

Пане Вiталiю, дякую за чудову Книгу! Бажаю Перемоги!

Це просто сором, а не лист. А книгу з головним героєм песиком обов‘язково залишу онуку, хай тільки трохи підросте. У 15-16 роках мої подруги вивозили зі сходу покинутих собак аж за кордон, і оті собаки, якби могли говорити, ще б порозповідали б...

Це дуже щира і патріотична книга про війну і про людяність наших воїнів на ній.
Хто цього не зрозумів - той або ворог, або негідник.Або переслідує якісь суто особисті корисні цілі. Оті лицемірні "Івани Івановичі" - із книги. Гидко.
Книга однозначно заслуговує на нагороду. Я впевнена, що на неї чекає довге життя і вдячні читачі.

Обожнюю твори В.Запеки. "Цуцик" - мабуть найкраще, що я прочитала за останні півроку. Хто був на війні, той зрозуміє. А хто не був - той побачить не пафосну картинку, а справжні речі, подані з дивовижним гумором. Твір заслуговує нагороди.

Маю честь бути знайомою з Автором Віталієм Запекою та маю в своїй домашній бібліотечці його прекрасну патріотичну людяну українську книгу "Цуцик". І всім своїм друзям та знайомим рекомендую її придбати та читати час від часу, аби розуміти та відчувати ті ж самі почуття, що їх відчув автор, а саме - почуття Гідності та Свободи! Шкода, що люди, яких багато хто вважає за взірець українства,стали на бік(а може й були і лишаються досі) ментальними гомосовєтікус.
З повагою до України, Олена Роговенко, м. Вишгород.

Чудова книга,саме така література потрібна зараз, і для тих,хто не бачить війни в своїй країні!

Нестардний погляд на війну, але книга заслугрвує на нагороду.

Погляд на війну нестандартний але мені сподобалось, і вважаю ця книга заслуговує номінацію.

«Цуцик» В.Запеки обов‘язково має отримати Шевченківську премію.

Чудова книга, яку варто мати в кожному домі. Читали всією родиною. Особливо сподобалася дідусеві, він читав її і все сміявся, що від імені кота так файно не вийшло б))
Книга передає всі почуття. Однозначно раджу читати.
А тим, свиням, що поливали її брудом, раджу йти до біса.

Цікаво, а ті долбодятли, що написали той твір, хоч в курсі, що автор "Цуцика" добробатовець, чи це так аби канцелярно накаряжити і вкотре ткнути початківцю його місце в сучукріл, перетворивши сучасну українську літературу на сучуукрлі, як вони с..оти усе життя робили?

Книгу не читал, но повторения Третьего Рейха и совка не хочу. Поддерживаю автора.

Якраз зараз читаю цю книгу...З Віталієм знайомий особисто.Книга така ж щира і правдива як і він сам.Дякую друже,що ти є і що маєш сили ,бажання і натхнення писати такі чудові книги...А тим хто посмів відкрити свої чорні пащеки -хай виросте пір'я у горлі...Багата українська земля гнидами....

"Цуцик"- пронизлива розповідь, яка торкається кожної душі, що болить за Україну. Показово, що запліснявілому літературному совку це муляє аж так

ПОДОЛАТИ ДРАКОНА

Відкритий лист Президенту України

та Комітету Шевченківської премії – Юрію Макарову (голові), Тамарі Гундоровій, Дмитрові Богомазову, Володимиру Войтенку, Майї Гарбузюк, Ростиславу Держипільському, Риммі Зюбіній, Тетяні Кочубінській, Аллі Мазур, Любові Морозовій, Ігорю Пaнасову, Віктору Плоскіну, Владі Ралко, Михайлові Рашковецькому, Юлії Сінькевич, Ірині Славінській, Остапу Сливинському, Євгенові Стасіневичу щодо відзначення роману «Падіння хв’юрера», який дає потужну відсіч російському агресору в інформаційному полі.

«БОГ ПРАДУ БАЧИТЬ»…Саме такими словами, винесеними в заголовок, починається лист видатного нашого письменника, патріота, громадського діяча Олеся Гончара до молодого, але потужного автора із Запоріжжя Олександра Михайлюти далекого 1990 року. Зауважимо, що метр дуже нечасто відгукувався на твори інших літераторів, тим паче – молодих і юних… А тут його зачепило. А що зачепило? Правдива публіцистична книга «Ми – не раби», випущена видавництвом «Молодь» наперекір тодішнім партійним бонзам фантастичним, як на сьогодні, тиражем у 25 тисяч примірників. Цікаво, що в рідному Михайлюті Гуляйполі тодішні секретарі райкому компартії дали вказівку одному з голів колгоспу: викупити замовлений для місцевої книгарні тираж і спалити. І спалили! Як гітлерівці палили ворожу їм літературу в 30-х… А позитивна оцінка твору, до речі, першого в Україні антисталінського видання (бо там ішлося про репресії 30-40-х та спротив українців тодішньому режиму, що доти було забороненою темою) пролунала від Олеся Гончара, зокрема, за розділ «Розтерзаний факультет» – хроніка знищення українських філологів у Запорізькому педінституті в 1937-му та переслідування їхніх нащадків у 1972-му… бо ті публічно захищали роман «Собор», який КПУ визнала шкідливим для народу та влаштувала всезагальне шельмування…
ДОРЕЧНО нагадати і рядки з листа іншої видатної особистості України ХХ століття, учня Олександра Довженка, кінорежисера і письменника, лауреата Шевченківської премії Миколи Вінграновського іще 1996 року: «Одначе, Олександре, я не хочу сказати, що ви –закономірність. Ви є виключенням із цієї – дорогої мені – закономірності. Ваш «Секретний ешелон», як на мене, то є наша та література, ім’я якій і Григір Тютюнник, і Віктор Міняйло. Ви – література з великої літери…» Обидва письменники, згадувані Вінграновським, зауважимо, були в опалі до тодішнього режиму. Бо писали правдиво і чесно про наболіле, а не славили партію… Нагадаємо, за повістю «Секретний ешелон» знято художній фільм, який ось уже 27 років не сходить з телеекранів і набрав понад мільйон переглядів в інтернет-мережах.
НИНІ маємо потужний у художньому, емоційному, політичному планах роман Олександра Михайлюти «Падіння хв’юрера». Це – нищівний удар супроти агресора правдивим Словом. А Слово – зброя! І в гібридній війні, розпланованій у Кремлі для ведення її проти нас по багатьох секторах і сферах, цей твір просто змітає ворога з його загарбницьких позицій у сфері пропаганди «руського міра» і утверджує віру України в перемогу. Несподівано і нищівно. Тому що – Бог правду бачить. А правда за нами! Головний герой роману, Богдан Орел, офіцер добровольчого батальйону і винахідник суперсистеми протидії країні-агресору (знешкоджує ядерні ракети особливим променем на відстані) – тому свідчення. Твір – новаторський, динамічний, консолідуючий українських захисників Вітчизни та прихильників нашого суверенітету з усього світу. До нього найбільше підходить ілюстрація – Новгородська ікона «Диво Георгія про змія» (XIV ст.), на якій зображено як святий Георгій вражає списом дракона… Драконом у ХХІ столітті виявився зображений у романі Михайлюти Рой Угрюмов… І він зазнає поразки. Перо письменника тут діє, як спис Георгія Побідоносця. Зазначимо, що Георгія Побідоносця вшановують Православна, Католицька та Англіканська Церкви. Отже, як і казав Олесь Гончар, Бог правду бачить.
ВВАЖАЄМО, що серед поданих творів, багато з яких гідні присвоєння Шевченківської премії в номінації «Література» 2021 року, саме роман «Падіння хв’юрера» Олександра Михайлюти варто відзначити першочергово. Це є і вшануванням пам’яті 14 тисяч полеглих на Донбасі наших вояків, і утвердженням непохитності Незалежності рідної України, і реальною інформаційною відсіччю багатовекторній агресії Кремля та своєрідним нагадуванням Заходу: від новітньої «імперії зла» вас рятує Україна та її мужні оборонці! Для Шевченківського комітету і Президента – це і є момент істини.
Додамо: зовсім не випадково в останній момент виникає дивний прецедент – на високу премію представлено усупереч Положенню, яке передбачає висунення творів культурологічними установами (а роман «Падіння хв’юрера» представила поважна Київська організація Національної спілки журналістів, ураховуючи, що Олександр Михайлюта є автором 23 книг прози і публіцистики, художнього фільму «Секретний ешелон», а його дослідження «Ясновидець» про нашого цілителя й провидця планетарного значення П.Д.Утвенка витримала 11 видань у ці скрутні часи), розрекламований твір, де війна на сході показана… очима собаки. Так і проситься висновок, про нібито влучний хід агентури ФСБ, який спрямовано на применшення і приниження живих і полеглих героїв у свідомості українців. У такий спосіб нівелюється роль і значення добробатів, учасників АТО та ОСО. Але мусимо відрізняти зерно від полови. Під час гібридної війни, у яку втягнено і літературний процес, підступний Кремль здатен на все, аби «відбілити» свого вождя та всюди просувати його одіозний вислів, що Україна як держава не відбулася.
Роман «Падіння хв’юрера» – це наступ і сила, він розвінчує особу «царя» країни-агресора та вселяє віру в нашу перемогу. Адже – Бог правду бачить! Придивіться до цього твору, і ви неодмінно побачите цю правду. І вас не гризтиме сумління, що вчинили щось не так, як велить саме життя.
Щиро – Герой України Михайло Денисенко ( Святійший Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет);
Герой України Олександр Омельченко ( мер Києва у 1996-2006 роках, народний депутат України VI скликання );
Герой України, Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко;
Валентина Гончар, вдова письменника Олеся Гончара, Героя України, голови СПУ в 1959-1971 рр., академіка АН України;
доктор психологічних наук, професор, голова профільної комісії Міністерства освіти і науки, голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка Сергій Болтівець;
доктор філологічний наук, професор Українського університету Володимир Іваненко (м. Вашингтон, США);
нейрохірург, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Міністр охорони здоров’я України (2005 р.) Микола Поліщук;
юрист,кавалер двох медалей «За відвагу» (Афганістан), учасник АТО, лідер «Самооборони Запоріжжя» Сергій Тіунов;
доктор історичних наук, професор Запорізького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки України Федір Турченко;
доктор економічних наук, професор, Міністр охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (1998-2000, 2002-2003 рр.) Василь Шевчук;
доктор економічних наук, професор, голова Наукового товариства імені С. Подолинського (Київський економічний університет ім. В Гетьмана) Володимир Шевчук;
доктор філологічних наук, професор Національного авіаційного університету Ганна Онкович;
доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль (Національна бібліотека імені В.Вернадського);
доктор юридичних наук, професор Академії МВС Олена Таран;
Народний артист України, народний депутат України IV скликання Іван Гаврилюк (м. Львів);
кінорежисер, Народний артист України Ярослав Лупій (м. Одеса);
Заслужений художник України Віталій Рожик (м. Житомир);
Заслужений працівник культури України Алла Малієнко;
письменник Сігурд Людерсен (м. Осло, Норвегія).
(Оприлюднено в газеті «Україна молода», 13 листопада 2020 р.)

Читаю цей ганебний лист... І стало мені цікаво...
По-перше, чи всі ці гнобителі ветеранської літератури прочитали хоч один твір від наших Захисників? Зокрема, того ж "Цуцика"?
По-друге, чи усвідомлюють ці підписанти, що такі Люди, як Віталій Запека, як його побратими, як його колеги по перу і по зброї, захищали і їхні, підписантів, дупи від ворога?
То чому зараз такі наїзди на книгу, яка потрібна, яка на часі, і яка заслуговує на всі премії світу?

А от ці підписанти листа хоч одну книгу ветеранів прочитали? а чи хоч на книжковому арсеналі минулого року підходили до Ветеранського намету? А хоч всі піджписанти прочитали книгу "Цуцик"
Впевнена що НІ!
Просто комусь дуже не хочеться мати потужного конкурента як Віталій Запека, а просунути "свого", тому й пишуть от такі ганебні листи як при Совєтах.
"Гірше, ніж москальські воші, можуть бути тільки українські гниди"- це слова Симона Петлюри, і вони дуже влучно охарактеризовують підписантів цього листа.

Який ганебний лист, підписантам має бути соромно!

Запахло радящиною... Фу!
Гидко читати ... ваше звернення, нешановні підписанти.

По чийому заказу ви зліпили цю гидоту??? Мене не цікавлять ваші регалії, коли ви всі дУрні!

Господи, совок у найяскравішому прояві. Не читати, наплювати добровольцю в душу, обізвавши його агентом ФСБ, обгалити книжку, в якій описані реальні події і виставити поперед неї придуману супер-зброю. Тобто наплювати на людей, що своїми життями виборюють свободу України і писати, що тільки супер-зброя може врятувати...
Жалітися в газеті, що на премію висунуто "не того".

Це ницість, добродії, не прочитавши книги Віталія, її облити брудом, вихваляючи інший твір автора, якого у стародавні часи похвалив відомий письменник, нині покійний.
А "Цуцик" вартий нагороди та

Яка ницість, тим більше ві таких "поважних" людей. Радянське "не читав, але засуджую". Ніхто з вас цієї війни і нюхав, це очевидно. Ще до суду подайте, як Медведчук на Кіпіані. Іноземрий письменник взагалі у вашому доносі до чого? Яке він має відношення до нашої премії?Автора "Цуцика" - підтримую всією душею, він писав про те, що переживав, коли ви всі сиділи в тиші, теплі і безпеці

Люди, що написали цього листа, очевидно не сповна розуму. Ви трошки часи попутали. Ми не в совєцькій Україні живемо, і свої «глибокі» цензорні думки засуньте собі десь поглибше. І взагалі, деяким краще відкривати рота, щоб їсти, а не видавати звуки. Обов‘язково придбаю книгу. Автору велика повага і вдячність.

Кхм... а можливо спочатку б прочитати книгу? Нууу вот просто щоб перед самими собой не було соромно! Чи такого не буває?
Перш ніж писати чи підписувати якусь бумажку зі звинуваченнями добровольця можливо дасте відповідь: а де ваша дупа була в той час, коли Запека її боронив.
І, вибачте, ось це - письменник Сігурд Людерсен (м. Осло, Норвегія) яке ма відношення до нашої Шевченківської премії?

Отже, всі учасики АТО ( 14 тисяч полеглих за Україну) за велінням Путлєра стають цуциками... Геніально!.Всі ви - цуцики путлєра!!!

Не перекручуйте!!!! Як ви дістали всі! Читайте книгу головою, а не дупою!

Ви цю книгу читали? Чи не читали, але засуджуєте? То прочитайте. Дивовижна книга.

"Не читав, але осуджую". Знайоме по Пастернаку... Від себе. Війна - це лихо. Черствіння душ, озлоба. Я хочу щоб після війни, після Перемоги, після цієї халепи українці стали добрішими, крищими. чистішими. Щоб з війни не на руйнування,Ю а на відтворення... Дякую за думку, пане Петро.

Якби Ви хоч потримали книжку в руках, то побачили б присвяту дівчинці Юлії Угнівенко, яка з сім'єю загинула в Трьохізбенці від російських градів та ще 272 дітям. які загинули на цій війні. Я воював. Доброволець. Три роки в добробаті. І нагороди теж маю. А те що книжка написана від імені собаки, то для того щоб ми, люди, (і ви в тому числі) подивилися на себе зі сторони. Які ми є...

Автора "роблять" читачі. Якщо "Цуцика" хвалять в усіх соцмережах, то це вже багато значить! Мені книжка сподобалася, з радістю стерла б її з пам'яті, щоб перечитати знову.

Взагалі, я дуже легко переходжу від однієї книгі до іншої, але після цієї - другий день ходжу під враженням. Дякую Віталій Запека - за таку надзвичайну та яскраву повість, на протязі всієї книги я проживав всі події разом із Цуциком. Раджу всім, бо це чесна, яскрава, хоча і не легка книга.

Дуже суголосна часу, мобілізуюча, підбадьорююча книга. Ми всі хочемо, аби падіння хв’юрера путлєра сталося якомога раніше! Респект автору!!!

Віра Щеглій писала щодо книги "Падіння хв’юрера"

Обожнюю роботи В.Запеки,ювелірне почуття гумору!Для мене це сучасний Остап Вишня!Читаючи "Цуцика" ви і нарегочитесь,і наплачитесь,і відчуєте неймовірний прояв любові до людей та життя!Читайте "Цуцика" всією сім'юі і в ваших душах поселиться ДОБРО!!!РАДЖУ!!!!!

Обожнюю роботи В.Запеки.Для мене він це сучасний Остап Вишня. Ювелірне почуття гумору!Читаючи "Цуцика" і наплачитесь,і нарегочетесь, і замислитесь над сенсом життя, та відчуєте неймовірну силу любові до людей,життя,Батьківщини.ЧИТАЙТЕ"Цуцика" всією сім'ю!РАДЖУ!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA