Офіційний веб-сайт

Роман «Цуцик»

Автор(-и): Віталій Запека / Розділ:

Роман «Цуцик», автор: Віталій Запека, видавництво: «ФОП Євенок Олексій Олексійович» (м. Житомир), рік видання: 2019.

 

Роман «Цуцик», автор Віталій Запека

 

Сюжет роману розвивається в жорсткому воєнному середовищі, на тлі бойових дій в російсько-українській війні на Сході України. Особливістю роману є те, що це перший в сучасній українській воєнній прозі роман, у якому події подаються з точки зору не людини, а тварини. Головний герой твору ‑ не індивід, який свідомо чи мимоволі задіяний у військовому конфлікті, а маленьке собачатко. Світосприйняття навколишньої дійсності та інтеграція її в життєвий досвід Цуцика ‑ отака проекція зі сторони є основною ідеєю, яка розкриває поняття гуманізму в творі, адже війна ‑ це велике горе, в контексті якого відбувається зчерствіння та озлоблення людської сутності, людської душі. А в будь-якому воєнному конфлікті найменше на страждання заслуговують невинні ‑ діти та тварини, які, на жаль, страждають чи не найбільше.

Через погляд, відчуття, життя маленького собаки на передовій у зоні АТО та ООС читач дізнається про події на одному з військових укріплень в Луганській області. Роман не має складних і заплутаних поворотів, паралельних сюжетних ліній. Події розвиваються поступово, помалу: від самого народження цуценяти, через його боротьбу за життя, постійні втрати «зграї», людську жорстокість, зневіру, та, попри це, намагання зрозуміти оточуючих, щоб вижити за будь-яких обставин, до найвищої точки розвитку сюжету ‑ знайомства з «Не таким двоногим», насправді бійцем Віктором Машиним. Зародження їхньої дружби становить фактично основну лінію сюжетотворення, адже зовнішні події (патрулювання, розмови з рідними, конфлікти між членами підрозділу, бій з ворожою розвідкою, перебування у шпиталі) у той чи інший спосіб пов'язані з цим процесом, зумовлені вчинками обох героїв роману. Дружба, любов, самопожертва в ім'я миру, спокою і безпеки інших здатні повернути героям не лише втрачену віру в людей (Цуцику), але й життя (Віктору).

Роман не залишає байдужим і чіпляє за живе, текст дає відчуття мало не повної присутності під час усіх описаних подій. Це ще й тому, що автор роману має власний узнаваний літературний стиль та відмінні особливості текстотворення. Його твору властиві досконала літературна мова, філігранна побудова фраз, тонка іронія, яка водночас поєднується із гострою сатирою, цікаві інтертекстуальні відсилки, гумор. Відсутність довгих описів, стилістична та лексична ощадливість роблять текст динамічним і водночас напруженим.

Такі книги саме від очевидців і безпосередніх учасників воєнних дій дуже важливі у сучасній українській літературі, адже воїн не буде брехати, прикрашати, зловживати пафосом та пустим геройством, бо головне для письменника-комбатанта показати справжнє обличчя війни.

 

З подання «ФОП Євенок Олексій Олексійович» (м. Житомир)

Коментарі

ПОДОЛАТИ ДРАКОНА

Відкритий лист Президенту України

та Комітету Шевченківської премії – Юрію Макарову (голові), Тамарі Гундоровій, Дмитрові Богомазову, Володимиру Войтенку, Майї Гарбузюк, Ростиславу Держипільському, Риммі Зюбіній, Тетяні Кочубінській, Аллі Мазур, Любові Морозовій, Ігорю Пaнасову, Віктору Плоскіну, Владі Ралко, Михайлові Рашковецькому, Юлії Сінькевич, Ірині Славінській, Остапу Сливинському, Євгенові Стасіневичу щодо відзначення роману «Падіння хв’юрера», який дає потужну відсіч російському агресору в інформаційному полі.

«БОГ ПРАДУ БАЧИТЬ»…Саме такими словами, винесеними в заголовок, починається лист видатного нашого письменника, патріота, громадського діяча Олеся Гончара до молодого, але потужного автора із Запоріжжя Олександра Михайлюти далекого 1990 року. Зауважимо, що метр дуже нечасто відгукувався на твори інших літераторів, тим паче – молодих і юних… А тут його зачепило. А що зачепило? Правдива публіцистична книга «Ми – не раби», випущена видавництвом «Молодь» наперекір тодішнім партійним бонзам фантастичним, як на сьогодні, тиражем у 25 тисяч примірників. Цікаво, що в рідному Михайлюті Гуляйполі тодішні секретарі райкому компартії дали вказівку одному з голів колгоспу: викупити замовлений для місцевої книгарні тираж і спалити. І спалили! Як гітлерівці палили ворожу їм літературу в 30-х… А позитивна оцінка твору, до речі, першого в Україні антисталінського видання (бо там ішлося про репресії 30-40-х та спротив українців тодішньому режиму, що доти було забороненою темою) пролунала від Олеся Гончара, зокрема, за розділ «Розтерзаний факультет» – хроніка знищення українських філологів у Запорізькому педінституті в 1937-му та переслідування їхніх нащадків у 1972-му… бо ті публічно захищали роман «Собор», який КПУ визнала шкідливим для народу та влаштувала всезагальне шельмування…
ДОРЕЧНО нагадати і рядки з листа іншої видатної особистості України ХХ століття, учня Олександра Довженка, кінорежисера і письменника, лауреата Шевченківської премії Миколи Вінграновського іще 1996 року: «Одначе, Олександре, я не хочу сказати, що ви –закономірність. Ви є виключенням із цієї – дорогої мені – закономірності. Ваш «Секретний ешелон», як на мене, то є наша та література, ім’я якій і Григір Тютюнник, і Віктор Міняйло. Ви – література з великої літери…» Обидва письменники, згадувані Вінграновським, зауважимо, були в опалі до тодішнього режиму. Бо писали правдиво і чесно про наболіле, а не славили партію… Нагадаємо, за повістю «Секретний ешелон» знято художній фільм, який ось уже 27 років не сходить з телеекранів і набрав понад мільйон переглядів в інтернет-мережах.
НИНІ маємо потужний у художньому, емоційному, політичному планах роман Олександра Михайлюти «Падіння хв’юрера». Це – нищівний удар супроти агресора правдивим Словом. А Слово – зброя! І в гібридній війні, розпланованій у Кремлі для ведення її проти нас по багатьох секторах і сферах, цей твір просто змітає ворога з його загарбницьких позицій у сфері пропаганди «руського міра» і утверджує віру України в перемогу. Несподівано і нищівно. Тому що – Бог правду бачить. А правда за нами! Головний герой роману, Богдан Орел, офіцер добровольчого батальйону і винахідник суперсистеми протидії країні-агресору (знешкоджує ядерні ракети особливим променем на відстані) – тому свідчення. Твір – новаторський, динамічний, консолідуючий українських захисників Вітчизни та прихильників нашого суверенітету з усього світу. До нього найбільше підходить ілюстрація – Новгородська ікона «Диво Георгія про змія» (XIV ст.), на якій зображено як святий Георгій вражає списом дракона… Драконом у ХХІ столітті виявився зображений у романі Михайлюти Рой Угрюмов… І він зазнає поразки. Перо письменника тут діє, як спис Георгія Побідоносця. Зазначимо, що Георгія Побідоносця вшановують Православна, Католицька та Англіканська Церкви. Отже, як і казав Олесь Гончар, Бог правду бачить.
ВВАЖАЄМО, що серед поданих творів, багато з яких гідні присвоєння Шевченківської премії в номінації «Література» 2021 року, саме роман «Падіння хв’юрера» Олександра Михайлюти варто відзначити першочергово. Це є і вшануванням пам’яті 14 тисяч полеглих на Донбасі наших вояків, і утвердженням непохитності Незалежності рідної України, і реальною інформаційною відсіччю багатовекторній агресії Кремля та своєрідним нагадуванням Заходу: від новітньої «імперії зла» вас рятує Україна та її мужні оборонці! Для Шевченківського комітету і Президента – це і є момент істини.
Додамо: зовсім не випадково в останній момент виникає дивний прецедент – на високу премію представлено усупереч Положенню, яке передбачає висунення творів культурологічними установами (а роман «Падіння хв’юрера» представила поважна Київська організація Національної спілки журналістів, ураховуючи, що Олександр Михайлюта є автором 23 книг прози і публіцистики, художнього фільму «Секретний ешелон», а його дослідження «Ясновидець» про нашого цілителя й провидця планетарного значення П.Д.Утвенка витримала 11 видань у ці скрутні часи), розрекламований твір, де війна на сході показана… очима собаки. Так і проситься висновок, про нібито влучний хід агентури ФСБ, який спрямовано на применшення і приниження живих і полеглих героїв у свідомості українців. У такий спосіб нівелюється роль і значення добробатів, учасників АТО та ОСО. Але мусимо відрізняти зерно від полови. Під час гібридної війни, у яку втягнено і літературний процес, підступний Кремль здатен на все, аби «відбілити» свого вождя та всюди просувати його одіозний вислів, що Україна як держава не відбулася.
Роман «Падіння хв’юрера» – це наступ і сила, він розвінчує особу «царя» країни-агресора та вселяє віру в нашу перемогу. Адже – Бог правду бачить! Придивіться до цього твору, і ви неодмінно побачите цю правду. І вас не гризтиме сумління, що вчинили щось не так, як велить саме життя.
Щиро – Герой України Михайло Денисенко ( Святійший Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет);
Герой України Олександр Омельченко ( мер Києва у 1996-2006 роках, народний депутат України VI скликання );
Герой України, Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко;
Валентина Гончар, вдова письменника Олеся Гончара, Героя України, голови СПУ в 1959-1971 рр., академіка АН України;
доктор психологічних наук, професор, голова профільної комісії Міністерства освіти і науки, голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка Сергій Болтівець;
доктор філологічний наук, професор Українського університету Володимир Іваненко (м. Вашингтон, США);
нейрохірург, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Міністр охорони здоров’я України (2005 р.) Микола Поліщук;
юрист,кавалер двох медалей «За відвагу» (Афганістан), учасник АТО, лідер «Самооборони Запоріжжя» Сергій Тіунов;
доктор історичних наук, професор Запорізького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки України Федір Турченко;
доктор економічних наук, професор, Міністр охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (1998-2000, 2002-2003 рр.) Василь Шевчук;
доктор економічних наук, професор, голова Наукового товариства імені С. Подолинського (Київський економічний університет ім. В Гетьмана) Володимир Шевчук;
доктор філологічних наук, професор Національного авіаційного університету Ганна Онкович;
доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль (Національна бібліотека імені В.Вернадського);
доктор юридичних наук, професор Академії МВС Олена Таран;
Народний артист України, народний депутат України IV скликання Іван Гаврилюк (м. Львів);
кінорежисер, Народний артист України Ярослав Лупій (м. Одеса);
Заслужений художник України Віталій Рожик (м. Житомир);
Заслужений працівник культури України Алла Малієнко;
письменник Сігурд Людерсен (м. Осло, Норвегія).
(Оприлюднено в газеті «Україна молода», 13 листопада 2020 р.)

Отже, всі учасики АТО ( 14 тисяч полеглих за Україну) за велінням Путлєра стають цуциками... Геніально!.Всі ви - цуцики путлєра!!!

"Не читав, але осуджую". Знайоме по Пастернаку... Від себе. Війна - це лихо. Черствіння душ, озлоба. Я хочу щоб після війни, після Перемоги, після цієї халепи українці стали добрішими, крищими. чистішими. Щоб з війни не на руйнування,Ю а на відтворення... Дякую за думку, пане Петро.

Автора "роблять" читачі. Якщо "Цуцика" хвалять в усіх соцмережах, то це вже багато значить! Мені книжка сподобалася, з радістю стерла б її з пам'яті, щоб перечитати знову.

Взагалі, я дуже легко переходжу від однієї книгі до іншої, але після цієї - другий день ходжу під враженням. Дякую Віталій Запека - за таку надзвичайну та яскраву повість, на протязі всієї книги я проживав всі події разом із Цуциком. Раджу всім, бо це чесна, яскрава, хоча і не легка книга.

Дуже суголосна часу, мобілізуюча, підбадьорююча книга. Ми всі хочемо, аби падіння хв’юрера путлєра сталося якомога раніше! Респект автору!!!

Віра Щеглій писала щодо книги "Падіння хв’юрера"

Обожнюю роботи В.Запеки,ювелірне почуття гумору!Для мене це сучасний Остап Вишня!Читаючи "Цуцика" ви і нарегочитесь,і наплачитесь,і відчуєте неймовірний прояв любові до людей та життя!Читайте "Цуцика" всією сім'юі і в ваших душах поселиться ДОБРО!!!РАДЖУ!!!!!

Обожнюю роботи В.Запеки.Для мене він це сучасний Остап Вишня. Ювелірне почуття гумору!Читаючи "Цуцика" і наплачитесь,і нарегочетесь, і замислитесь над сенсом життя, та відчуєте неймовірну силу любові до людей,життя,Батьківщини.ЧИТАЙТЕ"Цуцика" всією сім'ю!РАДЖУ!

«Цуцика» прочитала, не відриваючись. Звісно, наплакалася, але навіть сльози були світлі. Ця книга – про перемогу. Перемогу життя над смертю, перемогу людяності над жорстокістю. Ця книга оптимістична, вчить боротися і не здаватися, що конче необхідно в наш нелегкий час. Вона цікава і дорослим, і дітям, яких ненав’язливо вчитиме патріотизму. Щиро дякую автору, низько вклоняюся йому!

Пане Запеко, навіщо ви самі собі коментарі пишете?

чому сам собі?
Зайдіть на мій профіль в ФБ
А книжка раельно класна,у Запеки особлива манера письма

Під більшосю дописів є справжні імена. Запитайте у людей чи писали вони? Хоч у кількох. Це займе не більше часу у Вас ніж зайняло на написання цієї образи. За Вашим бажанням реальні люди відгуки особисто Вам, щоб могли переконатися. Я дам оголошення в своїй стрічці в ФБ, а Ви вкажіть свій акаунт. Також можете замовити "Цуцик" і скласти своє особисте враження. Якщо не сподобається -повернете книжку, а я гроші.
З повагою, Віталій Запека

Неможливо прочитати,,Цуцик,,Віталія Запеки та не відчути суміш емоцій та почуттів! З перших сторінок занурюєшься в життя головного героя-мамого цуценя-та разом з ним пізнаєшь життя. Любов та жорстокість світу, людяність та зневіру, жагу до життя та неймовірну силу бути вільним! І не відпускає почуття, що саме ти зараз все це проживаєшь у реальному житті. Ці емоціїї неможливо передати словами, потрібно читати,,Цуцика,,пана Віталія!

Сьогодні отримала в подарунок цю книжку з автографом автора від подруги, от прямо зараз сідаю читати =), дуже цього чекала, бо чула про неї!

Цікава книга, рекомендую.

Наталья Шмелева
Віталій Запека не втримаюсь... Цуцик - то взагалі щось неймовірне. майже геніальне відчуття спорідненності цуценятка з людиною. з цілим світом. и такая многослойность... не один десяток вопросов поднят. и - главное - столько добра и надеждьі несет єта книга... єто лучшее о войне о преданности об ответственности о долге и о многом другом из того что я читала за последние - даже не годі - десятилетия...

Роман цікавий і правдивий він доволі тісно пов'язаний з реаліями які відбувалися в 14-15 роках. Прототипів роману знаю особисто. Роман був прочитаны майже не одному подиху як мною так і моїми дітьми та вчителями шкіл.
Рекомендую для читання.

Цуцик. Для мене, розбалуваної великою кількістю книжок усіляких жанрів, Цуцик став відкриттям. Проста мова, якою написано про непрості часи, рішення і події. Світ з точки зору цуценяти. Висвітлення людей, як індивідуальностей. В книзі немає пафосного звеличення або нищівного приниження особистостей. Ця книга пронизана любов'ю - до життя, навколишнього світу, людей та тварин. Непереборний оптимізм цуценяти, проходження його крізь всі перипетії роману дають надію на те, що в світі більше хороших людей, ніж поганих. Також червоною ниткою крізь роман проходять такі речі, як дружба, взаємодопомога, любов, патріотизм.
Книга дуже легко читається, викликаючи цілий спектр різноманітних емоцій - від суму і сліз до посмішки і радості.
Раджу найширшому колу читачів від маленьких до стареньких.

На одному диханні прочитала книгу. Судовій твір, про добро, довіру, віру в людей. Ця книга підійде не тільки дорослим, але діти віком від 12 років залюбки читали "Цуцика", обговорювали, сперичались, сміялись і плакали.

Мені дуже сподобалась книга! Пів ночі читала, а потім заснути не могла, бо емоції ще вирували.

«Цуцик» Віталія Запека — безсумнівно, подія в сучасному літературному житті. І не лише тому, що роман до болі правдивий, бо за плечима автора — три роки російсько-української війни. На відміну від «окопної» прози, це перший справді АНТИВОЄННИЙ роман про події на Сході. Написаний Людиною, якій до болю те, що стільки років відбувається на Донбасі.
Написаний просто і страшно, від імені собаки, але про людську породу. Не про «укрів» та «сепарів» — про людей.
Певен, з часом цей роман війде до скарбниці української літератури. Його розберуть на цитати, екранізують, вшанують найпрестижнішими літературними преміями, вивчатимуть у школі. Чому? Тому, що кожне зі слів «Цуцика» — це не тільки справжня література. Це свята Правда, написана письменником з народу і для народу, яку годі стерти з народної пам’яті.

Нещодавно (за рекомендацією) ця книга потрапила в моє поле зору.
Мене зацікавило авторське визначення роману як «антивоєнного», згодом прочитала коментарі і пояснення Віталія Запеки і зрозуміла, що РОМАН ВАРТУЄ УВАГИ!
Раджу звернути на нього увагу!

Потужний роман! Примушує замислитися, не залишає байдужим. Треба, щоб більше людей його прочитали.

ФСБ танцює! Саме така літра потрібна путлєру!!!

Ви читали книгу? звісно ж ні. побачили напис "антивоєнний" і збудились, між тим роман далеко не антивоєнний. Вам би слід спочатку читати, а потім писати недолугі коментарі :)

Саме такій літературі бути!
Бажаю ПЕРЕМОГИ Віталію Запеці!!!

Дуже цікавить.Хочу прочитати.

Несподівано, дуже чіпляє, бере в полон і не відпускає до останньої сторінки, читається на одному диханні, Величезна подяка автору !

Хочу почитати)

Як сказала Марлен Дітріх:
"Хто не був на війні, той немає права говорити про неї!"
Я цілком з нею погоджуюсь,російсько-українська війна нам поповнила літературний простір авторами-бійцями, які самі побували в зоні бойових дій.Більшість з них, якщо не всі) не закінчували філологічних ВУЗів і не розуміються в філігранних тонкощах написання бестселерів). Але їхні твори- щирі, справжні і відкриті, саме тому подобаються багатьом читачам.Одним із таких письменників-бійців є ветеран АТО- Віталій Запека. Його антивоєнний роман "Цуцик" це книга не про собак а про людей, про кожного з нас- тих хто був на війні,тих хто допомагав фронту в тилу,тих хто щиро радів нашим успіхам і про тих хто ставив нам перепони і тих з ким ми воюємо. Це книга про Людей і "тварин", про Собак і "гієн",про Честь і безчестя, про Любов і ненависть, про Мир і війну...
Це книга про Україну! Тому вважаю що вона насправді гідна Державної Премії ім.Т.Г.Шевченка.

Прочитала Цуцика... Це дещо... Настільки живий, реалістичний та легкий роман. Разом з головним героєм втікаєш від небезпек та захищаєш свою "зграю"; радієш знахідкам та переживаєш втрати; кидаєшся в бій та перемагаєш! Крута книга! Рекомендую!

Як сказала Марлен Дітріх:
"Хто не був на війні, той немає права говорити про неї!"
Я цілком з нею погоджуюсь,російсько-українська війна нам поповнила літературний простір авторами-бійцями, які самі побували в зоні бойових дій.Більшість з них, якщо не всі) не закінчували філологічних ВУЗів і не розуміються в філігранних тонкощах написання бестселерів). Але їхні твори- щирі, справжні і відкриті, саме тому подобаються багатьом читачам.Одним із таких письменників-бійців є ветеран АТО- Віталій Запека. Його антивоєнний роман "Цуцик" це книга не про собак а про людей, про кожного з нас- тих хто був на війні,тих хто допомагав фронту в тилу,тих хто щиро радів нашим успіхам і про тих хто ставив нам перепони і тих з ким ми воюємо. Це книга про Людей і "тварин", про Собак і "гієн",про Честь і безчестя, про Любов і ненависть, про Мир і війну...
Це книга про Україну! Тому вважаю що вона насправді гідна Державної Премії ім.Т.Г.Шевченка.

Роман В. Запеки ''Цуцик'' пройняв мене до глибини душі. Ковтнула його одним махом, як в дитинстві морозиво. Саме так, із захватом та жалем, що він от-от закінчиться, і я більше не зустріну рудого Цуцика, а забути його неможливо.
Автору насправді вдалося розгорнути перед очима читача яскраву, строкату, живу картину життя собачати на війні. Картину, сповнену любові
та беззаперечної відданості Цуцика Другу та його ''зграї''.
Щиро сподіваюсь, що роман буде розібраний на фрази, піде в люди, бо він того вартий. Кожне слово.
Це саме та книга, котра має бути на книжковій полиці у кожного українця!

Дуже хочу прочитати!!!

Дуже хочеться прочитати книгу!!! Поки що не бачила в продажу, залюбки б придбала.

https://m.facebook.com/profile.php?id=100001271243092 можна уавтора замовити

чудова книга від талановитого письменника. Радію, що маю примірник із авторським підписом.

Роман "Цуцик" не схожий на усі написані романи. Психологічний, педагогічний, виховний. Для батьків, дітей, вчителів. Для душі. Не залишає байдужими жодного (хто має душу)

З великою цікавістю прочитала "Цуцик" В. Запеки... Особливо дякую за щасливе закінчення твору.

Читала. Очень необычный взгляд на войну. Вполне заслуженная номинация

Пронизлива художня проза. Дуже тонко й влучно передані відчуття - людей і тваринки. Сльози так і отяться, і нема на те ради...

Зацікавило. Хотіла б прочитати і, можливо, запропонувати читачам моєї бібліотеки

Цікаво, хочу замовити

Прочитала Цуцика за ніч.Вперше так описані події. Враження дуже сильне. З погляду тварини чітко і влучно показана ситуація що на жаль стала важкою реальністю.

Поскільки всі читають, коментують, рекомендують...
Значить, потрібно замовляти та самому насолоджуватись. Що і зробила!

Антивоєнний роман, за визначенням, не може бути легким чтивом. Прочитавши присвяту, вже глибоко вдихнула. І видихнула, лише коли дочитала останню сторінку. Читала – плакала і сміялась, сміялася і плакала. Не знаю, наскільки оригінальний задум, але втілення варте найвищих похвал! Історія Барсіка – це не лише про долю цуценяти. Світ людей очима малого собачати: зрада, підступ, ненависть, - і співчуття, довіра, любов. Співпереживаючи, затамувавши подих, все ж насолоджуєшся читанням. А потім приходить розуміння, що «Цуцик» - не про собаку на війні, ні. Він про людей - про ЛЮДСТВО і ЛЮДЯНІСТЬ. Історія цивілізації – це придумані людьми тисячі способів убивства. Але люди ми – «лише коли любимо». І ця, мені здається, головна думка, ідея твору, відлунює в серцях мільйонів українців. Тому «Цуцик» здобуває все більше уваги читачів. Він того вартий!

Спілкуючись з багатьма друзями,торкаємось тему книг.І кожен говорить про "Цуцика".
Обовязково вирішив прочитати.

Цікава, повчальна книга про цуцика, людей, війну.

обов'язково замовлю "Цуцика"!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA