Офіційний веб-сайт

Роман «Ще не вмерла Україна»

Автор(-и): Микола Рябий / Розділ:

Роман «Ще не вмерла Україна», автор: Микола Рябий, видавництво «Твори» (м.Вінниця), рік видання: 2018.

 

Роман «Ще не вмерла Україна» Миколи Рябого

 

Роман письменника Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна» ‑ ровесник нашої Державної Незалежности. Перші його публікації в пресі появилися за два тижні після проголошення Верховною Радою акту Державної Незалежности Україна, коли головний редактор обласної газети «Вінницька правда», на сторінках якої упродовж горбачовської перебудови друкувалися письменникові όбрази з сільських настроїв, попросив подати щось на «тему дня», і Микола Рябий подав рукопис нового роману.

Наступна публікація роману була в популярному часописі «Дзвін» у №№4-6-7-9 за 1993-ій рік. Окремою книгою роман мав вийти 1991-го року, але паперова й фінансова криза, що спіткали тоді Україну, затримали вихід роману до 1994 року. Крім того, за порадою видавців «Українського письменника», автор скоротив обсяг твору, написаного у формі роману в романі, залишив ту частину, де описувалися події 1918-1919 років.

Відтоді не відбулося жодного громадського-політичного заходу, присвяченого темі національно-визвольних змагань, аби знавці історії не відзначали, що в новочасній українській літературі роман Миколи Рябого «Ще не вмерла Україна» уперше розповів українській громаді, як у січневих снігах під Кругами, невеличкою залізничною станцією між Бахмачем і Ніжином, щойно проголошена Четвертим Універсалом Української Центральної Ради Самостійна, ні від кого незалежна, Вільна Українська Народна Республіка хрестилася молодою кров'ю київських студентів і гімназистів, котрі, за словами Дмитра Донцова, билися тут не тільки з Леніном, а й Петром Першим і Катериною Другою, відстояли честь Нації, а самі полягли не під багнетами балтійської матросні, а під шаблями так званих червоних козаків, перший ескадрон яких було сформовано в Харкові в січні 1918-го й кинуто на допомогу Муравйову, царському полковникові, командувачеві московської більшовицької орди.

Видатний український поет, член Міжнародної асоціації україністів, лауреат почесної премії Ватикану Микола Холодний писав 1995-го року до редакції «Кур'єру Кризбасу», рекомендувати одну з письменникових новел: «Минулого року Микола Рябий опублікував феноменальний роман «Ще не вмерла Україна», в якому, наче міфічний Атлант, проламав стелю соціалістичних канонів і підняв планку гласності на таку височінь, до якої багатьом не дорости, примусив нас задуматися над нашими історичними перемогами і втратами, розповівши про крутянську трагедію, про тих юних студентів і гімназистів, котрі в січні 1918 року полягли в кривавому бою під Крутами з кількатисячною більшовицькою ордою, що сунула в Україну з Москви. Від мого рідного села до Крутів-півсотні кілометрів, але автор роману скоротив цю відстань, і за це йому від мене та моїх «крутянських» земляків-низький уклін»...

Цей роман, за саму назву якого можна було, як тоді казали, «Загриміти під фанфари» письменник Микола Рябий писав за тих часів, коли в громадських настроях спостережливе око історика добачало певні прикмети неминучого торжества Закону Вищої Небесної Справедливосте, сформульованого, батьком історії» Геродотом, за яким кожна держава, тим паче імперія, схожа на клаптикову ковдру, сповнюється величі, пихи, отже, й зла (згадаймо, як казився «містер Ні», себто Громико, коли Рейген називав СРСР імперією зла!), вона неминуче зазнає краху, а на голову її правителя упаде кара Божа, і на політичному овиді маревіла описана понад 330 років тому арабським подорожником Павлом,сином Макарієвим з Ахеппо, або Халеба (арабською мовою ‑ Булос і бн аз-заїм аль-Халебі), «Країна козаків», збудована христолюбивим і хоробрим козацьким гетьманом Богданом Хмельницьким, ‑ вільна народна республіка, де не було ні злодіїв, ні грабіжників, ні розбійників, бо, вигнавши польських панів, Богдан Хмельницький передав землю хліборобам стільки, скільки селянська родина могла доглянути, а податку не брав, зате кожна родина мала спорядити козака до війська своїм коштом-кінь, зброя, амуніція і т.д., і діти-сироти, а їх було багато, бо шостий рік точилася війна, не вешталися невігласами попідтинню, їх навчали святі отці у школах при Божих храмах, така країна козаків мала відродитися з руїни, коли звершиться Вища Небесна Справедливість.

У ці прикмети повірили й ті, уже поодинокі, бо доживали девятий десяток, кого все життя переслідували за любов до України, мордували по каторгах, начепивши ярлик «У.Б.Н.» ‑ «український буржуазний націоналіст», як от письменників дядько Андрій Пилипович Тимошенко, материн старший брат, учасник першої світової війні, студент Київського Народного університету, брат милосердний захисників Крут, на спогадах очевидців, занотованих у «сірих зшитках», і відтворено в романі події під «українськими Термолілами» в січні 1918-го, і те, що за двадцять п'ять років існування роману «Ще не вмерла Україна», виданого «Українським письменником» 15-тисячним накладом, ніхто з професійних істориків не спростував перебігу подій, не піддав сумніву жоден епізод, робить крутенську трагедію, казати б, ще трагічнішою, застерігає і повчає бути пильними.

Дивовижна історія київського школяра Сашка Манчака, нинішнього старшого лейтенанта Збройних Сил України, активного учасника Революції Гідності, боїв на Донбасі, батька трьох синів ‑ Левка, Нестерка і Остапка ‑ Олександра Володимировича, котрий тринадцятирічним узяв до рук роман «Ще не вмерла Україна» у київській бібліотеці для юнацтва і вже... не випустив з рук, спонукав письменника Миколу Рябого підготувати до 100-річчя проголошення Державної Незалежносте Української Народної Республіки, ювілейне видання роману у повному обсязі.

Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України та вінницьке видавництво «Твори» подають кандидатуру письменника Миколи Рябого на Шевченківську премію за роман «Ще не вмерла Україна». Володимир Яворівський, лауреат Шевченківської премії, сказав: «Кожен, хто прочитає цю книгу, стане українцем, якщо досі не став!».

 

З подання Вінницької обласної організації НСПУ

Коментарі