Офіційний веб-сайт

Роман «Примхи долі, або Велика гра»

Автор(-и): Олег Чорногуз / Розділ:

Роман «Примхи долі, або Велика гра», автор: О.Чорногуз, видавництво «КИТ», рік видання: 2017.

 

Сатиричний роман «Примхи долі, або Велика гра» Олега Чорногуза

 

Олег Федорович Чорногуз ‑ сучасний літературний класик: відомий український романіст, сатирик, автор першого сатиричного роману в українській літературі. Його «Аристократом із Вапнярки» зачитувалися і зачитуються мільйони людей. За цим романом поставлено у Вапнярці пам'ятник літературному персонажу Євграфу Сідалковському. Твір виходив сім разів понад стотисячними накладами!.. Те саме можна сказати про його сатиричні романи: «Претенденти на папаху», «Вавилон на Гудзоні», «Дари пігмеїв», «Ремезове болото», «Золотий скарабей», книгу-бестселер «Веселі поради», що виходила п'ять разів величезними накладами, перекладалася на інші мови тощо. Двічі перевидавався роман «Примхи долі», і сьогодні Інтернет засвідчує ‑ «Нема в наявності». Чимало творів письменника перекладено іноземними мовами. Олег Чорногуз у числі перших 20 письменників нашої держави удостоєний престижного титулу «Золотий письменник України».

Нині Олег Чорногуз також активний публіцист у періодиці, в інтернеті. У його статтях ‑ біль і любов до України. Він твердо стоїть на позиціях української державності, єдиної державної мови, постійно тримає руку на пульсі громадсько-політичного життя України.

Дивно, що поміж когорти лауреатів найпрестижнішої премії в країні ми не бачимо цього видатного імені. Його літературному герою поставлено пам'ятник, скульптори творять літературних персонажів у теракоті, бронзі, дереві. Сьогодні існує премія Олега Чорногуза за кращий гумористичний та сатиричний український роман. У Крижополі (Вінниччина) засновано музей сатири і гумору імені Олега Чорногуза. Директор Володимир Танцюра ‑ сподвижник і скульптор, народний умілець.

І сьогодні Олег Чорногуз як сатирик і публіцист ‑ на передовій нашого бурхливого, непередбачуваного життя. Тільки за останні три роки у нього вийшло чимало книжок. Поміж них статті його полум'яної публіцистики: «Діти колонії», «Рабів на бал не запрошують», «Дорога до України», «Вогнеслов», «Проти духовного кілерства», «Метаморфози «руского міра», мемуари «Із глибин пам'яті моєї», два томики веселих мемуаресок «Від Крижополя до Нью-Йорка» і «Від Нью-Йорка до Крижополя». І ось повторне видання актуально-сатиричного роману «Примхи долі, або Велика гра», що так перегукується із сьогоденням.

У своїй творчості Олег Чорногуз виступає в багатьох іпостасях: сатирика-романіста, гумориста-повістяра, талановитого письменника-публіциста, фахового історика-дослідника, мудрого філософа і політолога, дитячого письменника, драматурга. 15 томів його «Вибраного» свідчення цьому.

Бунтарський дух Олега Чорногуза як сатирика перекликається з творчістю Тараса Шевченка. Адже відомо, що по-справжньому талановита людина талановита у всьому, а її творчість стає справжнім надбанням людства.

І ось перед нами вдруге перевиданий роман «Примхи долі, або Велика гра». Герой роману Боніфацій Бабовал потрапляє в прірву вируючого сьогодення, де пересічна людина зовсім не захищена від безглуздих вчинків правлячої еліти, яка приходить до влади шляхом обману, корупції й випадковості, і раптом, за іронією долі, злітає на високий Олімп тієї ж владної структури і головний герой цього роману. Загалом невдаха, безхатченко, якому раптом посміхається її величність Фортуна, на котру він і його оточення аж ніяк не сподівалися. Людина Нізвідки на вершині життя. Купається в розкоші, як дельфін у чистих лазурових водах земного блага. Людина, яку вчора вважали нічим іншим, як великим Ніщо, нині стає тим, кому по-чорному заздрять: в очі освідчуються в любові, поза очі заздрість палає полум'ям ненависті.

Роман насичений несподіванками, інтригами, сповнений тонкого гумору і гострої сатири. Легко читається. Вийшло два видання, що миттєво розійшлися. За романами Олега Чорногуза написано кілька кіносценаріїв Владиславом Таранюком, які видано окремою книжкою. Один із романних сюжетів сьогодні розглядається, як майбутній художній кінофільм.

Олег Чорногуз ‑ людина, яка все антиукраїнське бере близько до серця. Важко знайти тему, яка не хвилювала б його. Кажуть, існує така думка, що небайдужість до того, що відбувається навколо, ‑ головна ознака інтелігентної людини. Таке надзвичайне «пульсування, биття небайдужого серця» властиве і Олегові Чорногузу. Ніби про нього висловилась українська письменниця Тетяна Луньова: «Інтелігент ‑ це той, хто здобуває знання та поширює їх серед людей, хто засвоїв культурні надбання, виробив власну високу внутрішню культуру і сприяє розвитку культури в суспільстві. Осягнувши ж скарби людського духу, здобуті трудом попередніх поколінь, справжній інтелігент не ховає їх у своїй душі, мов скупий гроші у підземеллі, а виходить до людей і надихає їх зробити зусилля піднятися до висот духу. Це точка напруженого зв'язку, безперервного пульсування, биття небайдужого серця. Такий зв'язок неможливо підробити».

Олег Чорногуз із такою легкістю орієнтується в тернистій вітчизняній історії, у складній сучасній ситуації, прогнозує майбутні події, що, здається, наділений надзвичайними здібностями подорожувати у просторі й часі та бачити, як на долоні (наче з космосу), нашу грішну Землю, нашу Україну, її минуле, і сучасне, й майбутнє одночасно. Зокрема про це свідчить його новий роман «Гроші з неба» ‑ роман-засторога, в якому автор розмірковує про майбутнє нашої планети. З сумом констатує, що людина на цій землі ‑ самогубець, який учергове власними руками знищує цивілізацію і підводить планету й людство на цій землі до апокаліпсису. Дмитро Павличко назвав цей роман одним із кращих у творчості Олега Чорногуза і відніс його до найдивовижніших творів нашого часу. У романі-пророцтві, романі-застереженні йдеться про наш світ ‑ цивілізований світ, який приречений на самогубство. З початком технічного прогресу почався і його кінець. Саме таку парадоксальність нашого цивілізованого життя стверджує автор у своєму новому творі.

Ми власними руками творимо собі Судний день і щодня своїми необдуманими діями наближаємося до нього. Такі передбачення ми зустрічаємо і в аналітичній публіцистиці Чорногуза. Так, в одній із статей автор передбачив кривавий Майдан і застеріг нас від цього. Написана пророча стаття за два роки до подій, коли відбулася Революція Гідності. На тому ж інтернетівському порталі «Воля народу» (2012) в одному із інтерв'ю письменник передбачав і стверджував, що Кремль усе робить для того, щоб повторити «подвиг» Адольфа Гітлера березня 1938 року ‑ приєднання Австрії до Німеччини ‑ здійснити чергове «добровільне» приєднання України до Москви. Почнуть із Криму. За їхніми словами, «ісконно русской землі». Далі можуть територіальні обрії розширити. Така ментальність орди. Ці сумні й пророчі слова Олега Чорногуза, на жаль, через три роки справдилися. І це не єдине його пророцтво. Олег Чорногуз часто каже: «Не хотів би бути чорним пророком, але...» (а далі йде прогноз на майбутнє, який нерідко збувається). Це не «чорне пророцтво», це попередження від людини з неабиякою інтуїцією, життєвою мудрістю і стратегічним мисленням. Якби до Чорногуза прислухалися можновладці, все могло б скластися по-іншому. Так, у лютому 2014-го письменник закликав Януковича підписати документ про євроінтеграцію, в іншому випадку історія закінчиться для нього не лише ганьбою, а й особистою трагедією. Так воно і сталося. Відкрите звернення Олега Чорногуза до Президента було опубліковане на тому самому громадсько-політичному порталі «Воля народу». Янукович не прислухався, і пророчі слова романіста стали чорною реальністю в житті України. А все могло бути інакше. Варто наголосити, що Олег Чорногуз тоді виявився чи не ЄДИНИМ УКРАЇНСЬКИМ ПИСЬМЕННИКОМ, який уперше відкрито і сміливо звернувся до Президента-диктатора з таким закликом! Як дослідник кришталевих криниць правди, письменник і громадянин Олег Чорногуз нині є своєрідним хранителем і апостолом Української Нації, велетом Українського Духу, який усією своєю творчістю послідовно, крок за кроком допомагає українцям долати «амнезію нашої історичної пам'яті». Письменник не лише «осуджує темряву», а й «освітлює» своєю творчістю дорогу до омріяної України. Такого висновку доходиш, познайомившись із романом «Примхи долі, або Велика гра».

Антон Чехов закликав «по краплині вичавлювати з себе раба». Олег Чорногуз послідовно і наполегливо допомагає це зробити тим, хто досі не може це постколоніальне явище, свою рабську багатовікову ментальність подолати сам. Бо впевнений: переставши бути рабами, ми станемо нарешті вільними людьми і «запануємо у своїй сторонці».

 

З подання газети «Літературна Україна»

Лист-підтримка

 

Чомусь так на світі повелося, що визнають людину і дають їй різні нагороди вже після того, як її не стало. Але ж можна розірвати такий шаблон і нагородити людину ще за її життя. Маю на увазі нашого сучасного видатного письменника-сатирика Олега Чорногуза.

Зайшовши до сільської бібліотеки у невеличкому селі Левків на Крижопільщині, серед інших книг побачив твори Олега Чорногуза у семи томах, і був дуже здивований, що у такій глибокій провінції є книги сучасного класика Олега Чорногуза, а в райцентрі Крижополі – 15 томів, вибране Олега Чорногуза.

Його сатиричний роман «Аристократ із Вапнярки» можна зустріти в бібліотеках в усіх наших селах на Вінниччині і майже в кожній сільській хаті. Тому, взявши мобільник і зателефонувавши Олегу Чорногузу, сказав йому, що він вже як Тарас Шевченко відомий, тільки премії, як не дивно, імені Великого Кобзаря, досі не присудили.

У ці дні я згадав радіопередачу по республіканському радіо і запам’ятав зауваження одного відомого письменника, який дивувався, що такий популярний письменник нашого часу як Олег Чорногуз досі не має Шевченківської премії, хоча премію імені Тараса Григоровича отримують вже його учні. Складається враження, що у суспільстві ведеться якась дивна підкилимна боротьба проти такого активного сатирика і публіцистика, автора гострої іронічної публіцистики, та його відомих книг: «Діти колонії», «Рабів на бал не запрошують», «Вогнеслов», «Дорога до України». Може, тому, що від його сатири, зокрема сатиричних романів Олег Чорногуза сильним світу цього крутить в носі і вірнопіддані владі члени Комітету кон’юнктурно тримають ніс по вітру. Може нинішній Комітет у часи , коли й народом обраний Президент належить до когорти таких самих сатириків, як і Олег Чорногуз, завітає нарешті в стіни згаданого Комітету Справедливість, що вічно запізнюється, і Об’єктивність й тоді Олег Чорногуз таки отримає цю багатостраждальну премію, через яку деякі видатні письменники передчасно йшли в інші світи, не знайшовши правди тут, на землі.

В Олега Чорногуза, як відомо, є чимало різних нагород: орденів, літературних премій, бо він для цього зробив чимало для народу України, як заслужений діяч України, письменник, журналіст. Зокрема, сам заснував понад три премії: Імені Остапа Вишні, Імені Степана Олійника, Імені Степана Руданського.

Поставив пам’ятник Степану Руданському разом з Миколою Катеринчуком на батьківщині класика.

Олег Чорногуз обіймав посади головного редактора двох журналів «Перця» і «Вуса» (видання українських сатириків). У числі першої двадцятки отримав почесну відзнаку «Золотий письменник України». Його романи оповідання, публіцистика перекладалися на кілька світових мов. Зокрема, на англійську.

Цікаво, скільки потрібно зробити ще великому письменнику (нашому українському Марку Твену чи нашому українському Сервантесу), щоб отримати премію Т.Г.Шевченка.

У нашому містечку Крижополі мені випала висока честь при підтримці керівництва району заснувати музей народного гумору. Крижопільчани, шануючи Олега Чорногуза назвали цей Музей іменем Короля сатиричних українських романів.

Отож, від себе особисто, від крижопільського осередку гумору і сатири та від імені своїх земляків-крижопільчан прошу підійти до творчості Олега Чорногуза об'єктивно і нарешті виправити ту несправедливість, що панувала поміж членів згаданого Комітету попередніх років.

Олег Чорногуз знаний в народі! Це одне з найпопулярніших в Україні імен!

 

Завідувач Крижопільського музею гумору

Володимир Танцюра

Коментарі