Офіційний веб-сайт

Роман «Падіння хв'юрера»

Автор(-и): Олександр Михайлюта / Розділ:

Роман «Падіння хв'юрера», автор: Олександр Михайлюта, видавництво: «Журналіст України», рік видання: 2020.

 

Роман «Падіння хв'юрера» Олександра Михайлюти

 

Влучний епіграф із гоголівських «Мертвих душ» багато в чому є визначальним для твору: «Я знаю їх усіх. Усе місто там таке: шахрай на шахраєві сидить і шахраєм поганяє. Всі христопродавці. Один там тільки і є порядний чоловік: прокурор, та й той, якщо сказати правду, свиня...»

Отже, відштовхуючись від класика, котрий, за переконанням затятих прихильників «руського міра», іще півтора століття тому своїми саркастичними стрілами проламав корпус здавалося б непробивного імперського судна, що вони й досі не можуть ту пробоїну залатати. Тому імперія неодмінно піде на дно. Звісно, біля такого «Титаніка» перебувати дуже небезпечно, адже він прагне затягнути у вирву всіх поблизу. Країна Укра в романі Михайлюти ‑поруч із Великою Яузою, в якій тоталітарно править новоявлений «цар» на ім'я Рой Угрюмов. У першій частині твору подається гротескно-сатиричне дослідження: звідки ж уродився такий маніяк, який навіює страх навіть озброєним ядерними ракетами держав «великої сімки» та їхнім очільникам? А зростав цей тип на «вченнях» Гітлера і Сталіна, тиранів XX століття. Відомо, що світ улаштував Нюрнберзький процес та навіки засудив політику і поплічників націонал-соціалізму, і нині в Німеччині панують демократія і права людини. Але після смерті спільника фашиста №1 чомусь міжнародна спільнота не потурбувалася про проведення такого ж трибуналу над комунізмом... Ось він і проріс у XXI століття такимиодіозними фігурами, як Рой Угрюмов, чиї посіпаки загарбали Крим (у романі ‑півострів Корсунь) та частину Донбасу, фактично зруйнувавши світовий лад, устояний після Другої світової, і примусивши тремтіти західних сусідів. А взагалі ж він реалізовує сталінську доктрину комуністів 30-х років: «Водрузим красное знамя над Парижем, Лондоном и Берлином!» Так відкрито писала тоді газета ЦК ВКП(б) «Правда»...

Отож, дослідивши корені зла, яке нависло над усією планетою, автор у другій частині змальовує героя сучасної Укри ‑офіцера Богдана Орла, чий батальйон поліг під Іловайськом унаслідок зради вищого командування. Він ‑фізик-ядерник, і винаходить унікальний прилад, за допомогою якого сотні балістичних ядерних ракет Великої Яузи можна перетворити на мотлох. І коли Рою Угрюмову доповідають, що на півострові Корсунь уже знешкоджено його хвалені комплекси «Іскандер», у нього виникає паніка («всьо пропало»), і він за прикладом свого кумира Адольфа Алоїзовича намагається втекти з награбованим золотом і доларами до Латинської Америки... Одначе, літак, у який він заскакує, гнаний страхом, падає... Тобто, роман «Падіння хв'юрера» є гострою інформаційною відсіччю всепланетній пропаганді Кремля щодо «конфлікту на Донбасі» ( а світ має знати, що там однозначно військова агресія Москви!), а також уселяє оптимізм у те, що ворог неодмінно буде розбитий. Усі сентенції про ядерну державу, якій нічим протистояти Укрі, - безпідставні й провокативні. Згадайте В'єтнам! Ядерна держава США чого тільки там не застосовувала, та змушена була врешті-решт накивати п'ятами. Бо народ чинив опір. На кожному метрі.

«Падіння хв'юрера» ‑це потужний інформаційний опір агресору. І книга варта Шевченківської премії. Бо це не квиління за загиблими і розпач перед невідомістю, а точковий удар по ворогу. Художній рівень роману ‑високий, динаміка твору захоплює, образи  персонажів виписані точно і переконливо,

і вони цілком відображають настрої суспільства: віроломний агресор зазнаєпоразки, Україна подолає і це зло! Книга витримана у дусі знаменитої фрази безстрашного кошового Запорозької Січі Костя Гордієнка: «Наша свобода -на кінчику наших шабель!» Нагадаємо: Михайлюта ‑родом із тих козацьких країв. І тому він не мовчить у цей скрутний час, а оголює свою шаблю ( а слово ‑зброя!) заради всіх нас... До речі, свого часу, проза Михайлюти Олександра здобула високі оцінки (оприлюднено в багатьох газетах) лауреатів Шевченківської премії Олеся Гончара, Миколи Вінграновського, Степана Колесника, В'ячеслава Медведя, а також відомої правозахисниці Валерії Новодворської та дружини Героя України Миколи Руденка і співзасновниці Української Гельсінської Спілки Раїси Руденко...

Вважаємо, що за умови дотримання принципу доброчесності при відборі творів, роман «Падіння хв'юрера»» цілком заслуговує на присудження Національної премії імені Тараса Шевченка в номінації «Література» 2021 року.

 

З поданняКиївської організації Національної спілки журналістів України

Коментарі

ПОДОЛАТИ ДРАКОНА

Відкритий лист Президенту України

та Комітету Шевченківської премії – Юрію Макарову (голові), Тамарі Гундоровій, Дмитрові Богомазову, Володимиру Войтенку, Майї Гарбузюк, Ростиславу Держипільському, Риммі Зюбіній, Тетяні Кочубінській, Аллі Мазур, Любові Морозовій, Ігорю Пaнасову, Віктору Плоскіну, Владі Ралко, Михайлові Рашковецькому, Юлії Сінькевич, Ірині Славінській, Остапу Сливинському, Євгенові Стасіневичу щодо відзначення роману «Падіння хв’юрера», який дає потужну відсіч російському агресору в інформаційному полі.

«БОГ ПРАДУ БАЧИТЬ»…Саме такими словами, винесеними в заголовок, починається лист видатного нашого письменника, патріота, громадського діяча Олеся Гончара до молодого, але потужного автора із Запоріжжя Олександра Михайлюти далекого 1990 року. Зауважимо, що метр дуже нечасто відгукувався на твори інших літераторів, тим паче – молодих і юних… А тут його зачепило. А що зачепило? Правдива публіцистична книга «Ми – не раби», випущена видавництвом «Молодь» наперекір тодішнім партійним бонзам фантастичним, як на сьогодні, тиражем у 25 тисяч примірників. Цікаво, що в рідному Михайлюті Гуляйполі тодішні секретарі райкому компартії дали вказівку одному з голів колгоспу: викупити замовлений для місцевої книгарні тираж і спалити. І спалили! Як гітлерівці палили ворожу їм літературу в 30-х… А позитивна оцінка твору, до речі, першого в Україні антисталінського видання (бо там ішлося про репресії 30-40-х та спротив українців тодішньому режиму, що доти було забороненою темою) пролунала від Олеся Гончара, зокрема, за розділ «Розтерзаний факультет» – хроніка знищення українських філологів у Запорізькому педінституті в 1937-му та переслідування їхніх нащадків у 1972-му… бо ті публічно захищали роман «Собор», який КПУ визнала шкідливим для народу та влаштувала всезагальне шельмування…
ДОРЕЧНО нагадати і рядки з листа іншої видатної особистості України ХХ століття, учня Олександра Довженка, кінорежисера і письменника, лауреата Шевченківської премії Миколи Вінграновського іще 1996 року: «Одначе, Олександре, я не хочу сказати, що ви –закономірність. Ви є виключенням із цієї – дорогої мені – закономірності. Ваш «Секретний ешелон», як на мене, то є наша та література, ім’я якій і Григір Тютюнник, і Віктор Міняйло. Ви – література з великої літери…» Обидва письменники, згадувані Вінграновським, зауважимо, були в опалі до тодішнього режиму. Бо писали правдиво і чесно про наболіле, а не славили партію… Нагадаємо, за повістю «Секретний ешелон» знято художній фільм, який ось уже 27 років не сходить з телеекранів і набрав понад мільйон переглядів в інтернет-мережах.
НИНІ маємо потужний у художньому, емоційному, політичному планах роман Олександра Михайлюти «Падіння хв’юрера». Це – нищівний удар супроти агресора правдивим Словом. А Слово – зброя! І в гібридній війні, розпланованій у Кремлі для ведення її проти нас по багатьох секторах і сферах, цей твір просто змітає ворога з його загарбницьких позицій у сфері пропаганди «руського міра» і утверджує віру України в перемогу. Несподівано і нищівно. Тому що – Бог правду бачить. А правда за нами! Головний герой роману, Богдан Орел, офіцер добровольчого батальйону і винахідник суперсистеми протидії країні-агресору (знешкоджує ядерні ракети особливим променем на відстані) – тому свідчення. Твір – новаторський, динамічний, консолідуючий українських захисників Вітчизни та прихильників нашого суверенітету з усього світу. До нього найбільше підходить ілюстрація – Новгородська ікона «Диво Георгія про змія» (XIV ст.), на якій зображено як святий Георгій вражає списом дракона… Драконом у ХХІ столітті виявився зображений у романі Михайлюти Рой Угрюмов… І він зазнає поразки. Перо письменника тут діє, як спис Георгія Побідоносця. Зазначимо, що Георгія Побідоносця вшановують Православна, Католицька та Англіканська Церкви. Отже, як і казав Олесь Гончар, Бог правду бачить.
ВВАЖАЄМО, що серед поданих творів, багато з яких гідні присвоєння Шевченківської премії в номінації «Література» 2021 року, саме роман «Падіння хв’юрера» Олександра Михайлюти варто відзначити першочергово. Це є і вшануванням пам’яті 14 тисяч полеглих на Донбасі наших вояків, і утвердженням непохитності Незалежності рідної України, і реальною інформаційною відсіччю багатовекторній агресії Кремля та своєрідним нагадуванням Заходу: від новітньої «імперії зла» вас рятує Україна та її мужні оборонці! Для Шевченківського комітету і Президента – це і є момент істини.
Додамо: зовсім не випадково в останній момент виникає дивний прецедент – на високу премію представлено усупереч Положенню, яке передбачає висунення творів культурологічними установами (а роман «Падіння хв’юрера» представила поважна Київська організація Національної спілки журналістів, ураховуючи, що Олександр Михайлюта є автором 23 книг прози і публіцистики, художнього фільму «Секретний ешелон», а його дослідження «Ясновидець» про нашого цілителя й провидця планетарного значення П.Д.Утвенка витримала 11 видань у ці скрутні часи), розрекламований твір, де війна на сході показана… очима собаки. Так і проситься висновок, про нібито влучний хід агентури ФСБ, який спрямовано на применшення і приниження живих і полеглих героїв у свідомості українців. У такий спосіб нівелюється роль і значення добробатів, учасників АТО та ОСО. Але мусимо відрізняти зерно від полови. Під час гібридної війни, у яку втягнено і літературний процес, підступний Кремль здатен на все, аби «відбілити» свого вождя та всюди просувати його одіозний вислів, що Україна як держава не відбулася.
Роман «Падіння хв’юрера» – це наступ і сила, він розвінчує особу «царя» країни-агресора та вселяє віру в нашу перемогу. Адже – Бог правду бачить! Придивіться до цього твору, і ви неодмінно побачите цю правду. І вас не гризтиме сумління, що вчинили щось не так, як велить саме життя.
Щиро – Герой України Михайло Денисенко ( Святійший Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет);
Герой України Олександр Омельченко ( мер Києва у 1996-2006 роках, народний депутат України VI скликання );
Герой України, Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Паламаренко;
Валентина Гончар, вдова письменника Олеся Гончара, Героя України, голови СПУ в 1959-1971 рр., академіка АН України;
доктор психологічних наук, професор, голова профільної комісії Міністерства освіти і науки, голова Всеукраїнського товариства Івана Огієнка Сергій Болтівець;
доктор філологічний наук, професор Українського університету Володимир Іваненко (м. Вашингтон, США);
нейрохірург, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Міністр охорони здоров’я України (2005 р.) Микола Поліщук;
юрист,кавалер двох медалей «За відвагу» (Афганістан), учасник АТО, лідер «Самооборони Запоріжжя» Сергій Тіунов;
доктор історичних наук, професор Запорізького національного університету, Заслужений діяч науки і техніки України Федір Турченко;
доктор економічних наук, професор, Міністр охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (1998-2000, 2002-2003 рр.) Василь Шевчук;
доктор економічних наук, професор, голова Наукового товариства імені С. Подолинського (Київський економічний університет ім. В Гетьмана) Володимир Шевчук;
доктор філологічних наук, професор Національного авіаційного університету Ганна Онкович;
доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль (Національна бібліотека імені В.Вернадського);
доктор юридичних наук, професор Академії МВС Олена Таран;
Народний артист України, народний депутат України IV скликання Іван Гаврилюк (м. Львів);
кінорежисер, Народний артист України Ярослав Лупій (м. Одеса);
Заслужений художник України Віталій Рожик (м. Житомир);
Заслужений працівник культури України Алла Малієнко;
письменник Сігурд Людерсен (м. Осло, Норвегія).
(Оприлюднено в газеті «Україна молода», 13 листопада 2020 р.)

Уже іронічна назва нової книги Олександра Михайлюти інтригує. Стає зрозумілим, що твір вирізнятиметься ідейною гостротою, викривальним пафосом, сатиричним осмисленням політичних питань, упізнаваними персоналіями. Так і є! А скільки уїдливих характеристик обирає митець для змалювання образу головного героя: нікудишко з амбіціями Геракла [c. 14], типовий продукт радянської епохи [c. 14], мутант [c. 25], флегматик-лузер [c. 26], справжній менеджер перебудови [c. 42], мазохіст [c. 71], кремлівська гнида [c. 156], внутрішній наполеончик [c. 192], монстр [c. 221], комуністичний фрукт [c. 221] тощо. Сміливо!
Цей сатирично-політичний роман – територія переконань і поглядів письменника про українську державність крізь призму суспільно-політичних проблем – підсилена гнівним засудженням «владолюбства». Він заглиблюється у природу суперечностей між вседозволеністю влади і всепокірністю народу. Роздуми про політичне пристосуванство, зрадництво, псевдо-патріотизм, реваншизм, гібридну війну – спектр актуальних тем, порушених у творі. Інтертекстуальність твору підтверджує реальність фактів.
Автору повага! Книга варта відзнаки!

"Не роби зла.Воно повернеться як не на тебе, так на твоїх нащадків! Я цю фразу запам’ятав іще років 15 тому, коли прочиитав книгу О.Михайлюти "Ясновидець" - про нашого знаменитого цілителя із Житомирщини П.Д.Утвенка ) хай святиться ім’я Його нині і повсякчас)Так сказав великий захисник України Дід ПЕтро, і під враженням цієї істини, думаю, Мимхайлюта й писав "Падіння хв’юрера". І книга - ще одна, напевне, остання підказка "хв’юреру" Путіну: не роби зла!В Біблії сказано: не відають, що творять.А цей же відає, і творитьт зло...А воно ж неомінно бумерангом повернеться!Хочеться щоб і Комітет, і Президент також замислилися над цією фразою нашого народного філософа і відзначили роман "Падіння хв’юрера", адже він - системний у протистоянні ЗЛУ.

Я читаю цей роман і щипаю себе за вуха: невже така смілива і разюча( в смислі, що вона вражає ворога-лкупанта) змогла з’явитися в нашій пригніченій і розчарованій усіма в усіх Україні? Але ж - є!Люди, біжіть по цю книгу. Це - бкст! Це та вісь, яка дасть нам можливість утриматися супроти супостата і дійти до перемоги. Тільки сильні духом люди можуть подолати ворога. "Падіння хв’юрера’ цей дух уселяє в кожного. Не дивіться зааганжованих ток-шоу на каналах олігархату, читайте цю книгу. І ми виживемо!

Кожна сторінка твору - це свіжий погляд, неординарне бачення реалій минулого і сучасного, оригінальні світоглядні наголоси.Ось як на 212 ст. автор коротко і ємко схарактеризовує маніакальне устремління міжнародного терориста,яким є Рой Угрюмов, диктатор Великої Яузи:" Тібе його манив, як і колись Адольфа Алоїзовича. Загадка там якась, якийсь є ключик до ларчика абсолютної влади... Якщо здобути його - керуватимеш усвма народами і країнами. А ще треба зібрати по всій планеті дванадцять визначальних артефактів - скіфсько золото, перстень Ярослава Мудрого, хрест трамплієрів, хрест інків, місячний камінь майя, діамантове намисто індіанців... І все це перебуває у місцях сили. А сила ця отримана багато віків тому із Космосу. Можливо, й прибульцями занесена. І коли т обі вдасться зосередити означені артефакти в своїх руках, будеш володаренм Землі. Влада п’янить і набрунює, мов наркотик" Бачите, цей правитель мріє не про порятунок голодаючих у світі, не про ядерне роззброєння чи здійснення масштабних екологічних проектів заради людства, він мріє про абсолютну владу над УСІМА!Ось чому його слід негайно спинити! І наш офіцер Богдан Орел це робить!

Ну що тут говорити? Казати треба:"ТАК"

Читала роман "Падіння хв’юрера" з деякою підозрою, що тут буде підлаштовування під політичний момент... Але нічого подібного.Автор пише про все об’єктивно і гостро, з позицій громадянина, з позицій воїна-фронтовика і волонтера, тобто з позицій самого народу. Тому він і вартий відзнаки за правдиву і наступальну стосовно ворога ( а не так звану антивоєнну) позицію.

"Падіння хв’юрера" ( очкевидно ж, що мається на увазі путлєр!) - це потужний пласт сучасної української прози, яка існує без грантів "закордонних дядьків". Роман заслуговує відзнаки.

ЗВЕРНЕНЯ до Комітету та Пезидента про заслужене присвоєння звання лауреата Шевченківської премії О.Михайлюті за роман "Падіння хв’юрера" підписав наш керівник доктор економіки, професор Володимир Шевчук ( Наукове Товариство імені С.Подолинського, яке діє при Національному економічному університеті ім. В. Гетьмана)Отже, іще 30-40 докторів наук, професорів долучаться до цього. Адже ми віримо О. Михайлюті. Чого варта тільки його документальна книга "Відкриття Миколи Руденка". Та її Інститу книги у першу чкргу мав би перепкласти англійською та поширити світом а не якісь байки...Микола Руденко - велич світового мислительства, тільки він з-поміж українців за 30 років Незалежності був офіційно прийнятий у Білому домі!Отож!

Надіслав Віра Щеглій (гість) Нд, 22 Листопад 2020 - 13:05.

Дуже суголосна часу, мобілізуюча, підбадьорююча книга. Ми всі хочемо, аби падіння хв’юрера путлєра сталося якомога раніше! Респект автору!!!

відповідь

Особисто я придбав і безоплатно поширив 100 примірників цієї ударної книги. Про те, що вона ударна, написала ще влітку наша газета "Запорізька правда", яка є незалежною від місцевої влади. Люди( читачі) в захопленні, передають її із рук у руки ( а я роздав роман у п’яти довколишніх селах). І мя думка проста: Національна премія імені Тараса Шевченка 2021 року має бути присуджена саме цьому роману. Інакше- влада не наша, якою рулить ОПЗЖ із Медведчуком, кумом Путлєра. Але Правда Кривду все ж подолає!!!

Я стежу за творчістю О.Михайлюти понад 10 років. Перечитав його знаментиі книги "Ясновидець" ( про нашого цілителя й біоенергетика із Житомирщини, котрий поставив на ноги понад 300 тисяч безнадійно хворих, яким офіційна медицина практично відмовляла в допомозі...), "Відкриття Миколи Руденка" ( про лдисилента і мислителя планетарного рівня, Героя України ,соратника академіка Сахарова...), роман "Гуляй-Поле"...А "Падіння хв’юрера’ - це просто прорив у світовій літературі. Адже вона, світова література, за 7 років агресії Кремля щодо світу( а не тільки України, воно цього не хочуть збагнути, що він кинув виклик саме світу) ніяк НЕ зреагувала на цей прояв сучасного ФАШИЗМУ. Перша така відсіч іде саме з України, самк від Михайлюти!!!Тож, владо, шануйся. І вшануй автора, який зробив за тебе так багато того, чого ти не можеш зробити в силу різних обставин.!!!

Час істини настає. "Падіння хв’юрера" - знакова книга для нас і для світу. Не помиліться! За змістом, актуальністю, політичною стратегією - це найкращий твір серед поданих. Але справа не лише у справедливому відзначенні автора, а й у результатах: прибуде чи убуде іміджу Комітету й Президенту, відповідають вони сподіванням народу на відродження духу Незалежності, чи ними керують олігархи,2заточені" на кремлівських поводирів...

Аби Путлєр справді упав, то підтримайте цей пророчий роман Михайлюти. А в нього є дар передбачення: коли 2003 року він випустив повість "Химерія" ( про повстання народу проти Химери, яка заповзялася розпродати Уукраїну...), і її буквально розхапали на Майдані ще за три місяці до відомих подій Помаранчевої ореволюції, то Кучма справду УПАВ! Ось так!!!

Обома руками "за" цей роман. Якщо Україна справді виходить з-під корупції на дорогу Правди і Справедливості, то справедливо буде присудити премію Шевченка саме цьому роману. Вражає вірою в нашу перемогу.

Дивіться, як точно автор дає характеристику нерукоподайному президенту агресивної наддержави ( у романі це - правитель Рой Угрюмов), як він проникає в образ, і це у ставленні до Укри з боку "занепокоєних" усе пояснює:" Народ - ніщо, тупа біомаса, яка хоче лише жерти і розмножуватися, а ти - все, і без тебе ніхто нічого не вартий.
Вівці - дурні істоти і йдуть туди, куди спрямовує їх ватажок. Веде до прірви, вони покірно бредуть за ним. Ось ти привів отару в рух, завдав темп бігу, а за метр до урвища робиш крок уліво ц спостерігаєш, як отара слухняно летить у безодню, навіть не мекаючи. Причому задні ряди підпихують передніх іще й з вигуками:"За Родіну! За Сталіна!"
Дух перехоплює. Чи шкода отару? Зрвсім ні. Їх іще буде й буде. Голловне, що ти ловиш невимовну насолоду від усвідомлення, що твоя воля - закон для мільйонів сіроми. А лідери провідних держав, з усіма їхніми демократичними цінностями і правами людини, про що безупинно триндить їхня преса та радіо, спостерігаючи безмежність твоєї влади над масами, прикушують язика і мусять полважати тебе як володаря. Могутнього володаря часу"
Ну, наведіть мені щось подібне іх "Вашингтон пост" чи "Нью-Йорк Таймс", чи "Дойчевелле"... Нема. Отож, сміливий роман сміливого автора має бути гідно поцінований саме в Україні Шевченківською премією. А тоді він стане "променем світла" для всього світу.

"Падіння хв’юрера" - це безстрашний виклик терористу №1 у світі за своїм змістом. Але мене як мовознавця приваблює мова і стиль викладу. діалоги, пейзажі, новизна словосполучень та суцільний гротескно-сатиричний підтекст у змалюванні ворога і ліричність та навіть романтизм у показі наших героїв...А головне, О.Михайлюта сміливо вводить в обіг лексему "хв’юрер", якої нема в жодних словниках, але вона вживається в народі.Пригадайте незабутнього Івана Плюща, він так і вимволяв усі слова на "ф" чере "хв"- ХВамілія, ХВанати,ХВото,ХВакт, ХВараон... Отже, Михайлюта виступив тут послідовником іще Івана Котляревського, котрий багато народних слів увів у вжиток мови літературної. А ще ж якого відтінку надає оце "хв’юрер" самому твору, воно вже "спалює" Роя Угрюмова, котрий навіяв собі місію володаря світу. Який ти в грецця володар? "Хв'юрер" та й годі!!!

«Роман «Падіння хв’юрера» прочитав за одну ніч. Класний твір. Написано сильно і гостро. В художньому плані- неперевершена річ. Адже я тривалий час займався дослідженням психологічного типу кремлівських вождів на підставі документальних даних та наукового аналізу, а тут письменник являє світові книгу, в якій образ Роя Угрюмова, володаря наддержави Велика Яуза, майже стовідсотково збігається з моїми характеристиками і висновками щодо реального узурпатора … Отож, письменницька інтуїція не підвела Олександра в жодному епізоді. А ще роман привабливий тим, що виводить образ офіцера ЗСУ Богдана Орла, переможця, котрий винаходить пристрій для дистанційного знешкодження ядерних ракет країни-агресора. І тепер «царю» ХХІ століття – повний капець… Мене важко чим здивувати, але «Падіння хв’юрера» просто вражає! Бо піднімає почуття гідності й віри українства у те, що «згинуть наші воріженьки»… Продюсери Голівуду, впевнений, коли дізнаються про твір, стануть у чергу за право його екранізації… Це – просто бомба!»
Ця книга потрібна у кожній хаті, аби не дозволити реваншистам принизити роль і значення наших героїв, аби вони зайняли гідне місце в суспільстві, аби кожен громадянин був готовий бо відсічі ворогу! Присудження Шевченківської премії цьому роману буде виявом справедливості та громадянської зрілості Комітету і Президента!!!

Я- дружина капелана одного з підрозділів, якмй і нині стримує бандитську Росію на сході. Не називаю наймеенування, щоби агенти ФСБ не відстежили мого чоловіка та не спрямували снайперську кулю, що вони ось уже багато місяців роблять.Ми належимо до УГКЦ. І мені би дуже хотілося, аби роман "Падіння хв’юрера" пітримав своїм підписом і наш Предстоятель Святослав(як це зробив Святійший Філарет, особа планетарної значимості), адже серед воїнів ООС на Донбася чи не половина- це наші земляки, греко-католики.А саме воїнам і присвячена ця книга...Один примірник я доправила чоловікові на Фронт, і він уже за кілька днів обізвався: дуже сильна проза, попри багато плегорій усе бачиться прозоро і ясно, головне, автор вселяє надію в душу кожного воїна - ворога можна і треба разити, як то робить офіцер Богдан Орел. Геть поразкові постулати, що Росія ядерна держава. і ми проти неї безсилі! Ми сильні духом. А най та РОсія підірветьсься на своїх ракетах! У романі ж автор прокладає дорогу до перемоги - депактивація їхніх собачих ракет, і тоді - "король голий". Дай,Боже, розуму і волі нашому жюрі присудити Премію саме цій книзі.

Автор не вдається до масивних наративів, а тому твір читається і сприймається легко. Судження про ті чи інші події і факти він часто піддає альтернативному аналізу- наприклад ситуація із нібито самогубством Гітлера чи природи розхожої аксіоми"хто володіє інформацією, той володіє світом"...Опаовідь Михайлюти - переконлива, емоційна, не стандартна.Це-почерк майстра.Прошу журі дослухатися.

На одному подиху прочитав "Падіння хв'юрера"... Захоплений патріотизмом, сміливістю, масштабністю та бойовим духом самого твору і його автора-потужного прозаїка Олександра Михайлюти. Поза всяким сумнівом саме справжній українець, патріот, талановитий письменник Олександр Михайлюта заслуговує на Шевченківську премію за чудовий, сучасний ідеологічний твір- "Падіння хв'юрера".

Визначально, що творчість О. Михайлюти високо оцінювали класики української літератури Олесь Гончар, Микола Вінграновський, Борис Олійник. Роман «Падіння хв’юрера» – потужна відсіч гібридному інформаційному наступу Росії. І таку книгу потрібно мати в кожній родині. Бо слово- це найкраща зброя.«Падіння хв’юрера» -це ідеологічна зброя, інформаційний захист всієї планети від реваншистських намірів Роя Угрюмова затягти незалежні держави у свою імперську, диктаторську упряжку.
Переконаний,що саме справжній українець, патріот, талановитий письменник Олександр Михайлюта заслуговує на Шевченківську премію за чудовий, сучасний ідеологічний твір- "Падіння хв'юрера".

Книга вирізняється точністю письма, як підкреслив степан Колесник, і масшабністю мислення, оцінки історичних подій у світлі так би мовити Незалежності. Погляньте, як точно автор передає кількома абзацами хижацьку сутність новітнього тирана:"

ЛЮДИ в своїй масі, це така скотина, яка постійно потребує батога. Це переконання прийшло до Роя після вивчення біографій Адольфа Алоїсовича Гітлера та Йосифа Віссаріоновича Сталіна.
Особливе враження справила на Угрюмова закрита промова Першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова на ХХ з’їзді партії. Так, тоді на часі було розвінчування культу особи Сталіна, воно було вигідне правлячій верхівці, інакше під тиском мас вони б не утрималися на своїх кріслах. Народ бурлив і Спецслужбі ледь удавалося запобігати масовим повстанням у концтаборах ГУЛАГУ та приховувати від суспільства інформацію про повстання, які вже відбулися,наприклад, на копальнях Воркути. І хто ж там були головними паліями? Звісно, українці, засуджені за політичними статтями кримінального кодексу. З цим треба було щось робити, і Хрущов вирішив випустити пар у такий спосіб, скидаючи всі провини за репресії 37-38 років, примусове виселення народів і у повоєнний час на покійного генералісимуса Сталіна. Хоча і він, і Молотов, і Каганович, і вся ця кремлівська зграя й були організаторами та виконавцями цих безчинств.
А Рой Угрюмов захоплювався так би мовити зворотною стороною медалі. Його тішило як один вождь зумів постати над масами, цими стадами малоосвіченої та лайдакуватої скотини, аби не тільки приборкати будь-які прояви вільнодумства та спротиву, а й змусити цю масу проявляти зразки трудового героїзму на будовах соціалізму – Дніпрогесі, «Запоріжсталі», Уралмаші, Магнітці… Саме завдяки його управлінському генію, вважав Рой, країна спромоглася створити літакобудівну та автомобільну промисловість, військово-промисловий комплекс, здійснити грандіозну колективізацію та дати в село трактори і комбайни, запустити власну кіноіндустрію та радіофікувати всі населені пункти, врешті прорити Біломор-канал і прокласти неймовірну за своєю довжиною залізницю в Китай… І все це буз усіляких там банківських кредитів, які павутиною облутали весь світ, і навіть без оплати праці цих героїв перших п’ятирічок. Бо ця маса, підтримувана погоничами з добрими батогами та натхненна його пропагандистами, трудилася в поті чола за банальний продовольчий пайок і задовольнялася проживанням у типових бараках без усіляких там буржуазних зручностей. Колективізм всюди і скрізь. Ось що навіяв цим масам великий вождь. І сліпу віру в завтрашній світлий день комунізму.
Рой бачив у тексті доповіді Хрущова не звинувачення Сталіна, а його істинну велич. Констатацію фактів про звірства Спецслужби та різні примусові заходи партії, прозвані міжнародним імперіалізмом як тоталітаризм, Угрюмов сприймав як необхідні кроки справжнього керманича Великої Яузи для побудови сильної держави. Він умів тримати владу і всю країну в колючих рукавицях. Він – справжній менеджер перебудови, який зробив стрімкий прорив від аграрно-одноосібної Великої Яузи до індустріальної, знищив клас експлуататорів і переформатував суспільний устрій, в основі якого була керівна роль компартії, що спиралася на колективізм.
Масам потрібен пастир. Твердий, цілеспрямований, жорсткий. І він ним став".Ось звідки цей цинізм і презирство до простої людини.І ця проекція на реальний прототип- просто блискуча. Як і блискучий сам роман!

ОДин військовий, якому я послав роман на фронт, сказав: це стратегічний твір особливо на ідеологічному полі бою, де в нас поки що занадто слабкі позиції. Та про це саме днями говорив і керівник Інституту національної пам"яті Дробович. Отже, під цю влучну зброю потрібно побільше патронів, тобто масові тиражі. І ця зброя творитиме чудеса!Варта книга премії.

Коли я прочитала в Україні молодій лист "Подолати дракона" на підтримку роману О.Михайлюти "Падіння хв’юрера", де був підпис дуже мною шанованого кінорежисера , митця Ярослава Лупія ( а він зняв епохальні фільми "Князь Данило Галицький", "Секретний ешелон" та ін.)то відразу відшукала цей роман і прочитала. ТАК! ТАК! ТАК і ТАК! Він заслуговує премії, а ще екранізації. І в той час, коли бюджетні кошти виділяють на якісь прохідні серіали, мала б держава негайно профінансувати зйомки цього фільму. Думаю, Ярослав Лупій зробив би це швидко й неперевершено! Слава Україні! Роману "Падіння хв’юрера " - Шевченківську премію. Це справедливо!!!

Прочитала "Падіння хв’юрера" і була вражена сміливістю автора...Це ж за таку приблизно книгу ФСБ убило опозиціонера і прихильника Укураїни Бориса Нємцова... Тому якщо цей роман відхилять, це буде повна ганьба і комітету і президенту. І уКРАЇНІ. А мене Михайлюта захопив іще два роки тому, коли я прочитала ось такий його відвертий і сповнений громадянської позиції вірш ( до речі, була присутня на одному вечорі, де Ольга Богомолець, видатний професор медицини і народний депутат минулого скликання, і кандидат у Президенти дякувала Олександру саме за його незмінну громадянську позиції при будь-якій владі)СИРЕНА

Бульвар Шевченка... Тиснява автівок,-
І "майбахи", і "лінкольни", і "Jeep"
Ось - мільярдер, повія ось без брівок
І в голубе одягнений нардеп.
Злодійське кодло суне пити-їсти
У ресторани, в заміські дома...
В Гостомелі – вантаж із грифом "триста",
Але "швидких" нема, нема й нема!
Кричить сирена посеред столиці,
На це крутелик жоден не зважа.
Як не зважають випещені лиця,
"Швидка" їм, бачте, їхать заважа.
Поранені в боях за Україну
Згасають, не діждавшись лікарів...
Дорогу ж бо, як мову солов’їну,
Затисли дружно сучі лихварі!!!
Олександр МИХАЙЛЮТА
(8.05.2018).

Мені вже за 70, але діти поставили комп’ютер та дещо навчили. Бо я давно пишу вірші, і їх друкують газети. А років три тому саме Михайлюта підготував у літсторінці однієї з уентральних газет мою пісню про Хату... Все село йшло до мене вітати, а дякувати тре було Михайлюті...І ось тепер побачив, що його роман "Падіння хв’юрера" претендує на Шевченківську премію. Товариш із Києва доправив мені книжку.Я сидів два дні,як кажуть, не відриваючись. І що хочу сказати членам Комітету, які присуджують цю премію? Присуджуйте Михайлюті. І не помилитесь. Бо це - бомба для нашого ворога, який убив на Донбасі близько 14 тисяч наших славних українців...Але ж насправді він убив набагато більше- це 14 тисяч дівчат, у яких тепер нема пари, це - мінімум 28 тис. дітей, які не народяться від цих пар...Це хуйло убило мінімум 60 тисяч українців. І тільки Михайлюта "вліпив" цьому х.. улу крупнокаліберний снаряд в черепок у вигляді роману "Падіння хв’юрера". Думайте, вирішуйте, історія все розставить на своїмісця. Або ви - за Україну і підтримуєте цей роман, або ви із пуйлом, і ваші імена нащадки внесуть до чорних списків. Дай,Боже, вам порозуміння.

Я була свідком спалення комуністами в 1990 році книги Михайлюти "Ми не раби". Бо вони не допускали навіть думки, що українці - не раби...Вони хотіли і хочуть , аби ми були рабами. А цей роман узагалі знищує їхню фашистську сутність. Читайте, поширюйте, відзначайте. Це. як писала газета "Запорізька правда" - ударний роман!

аби той триклятий путлєр справді упав, то підтримайте та поширте по всьому світу роман "Падіння хв₴юрера". Він того вартий!

З точки зору міжнародного законодавства - Путін є злочинцем ( у романі його образ автор змалював під іменем Роя Угрюмова)І на нього чекає Гаазький трибунал. Але якось усі видатні літератори помовкують, бояться, що їх застрелять як Нємцова за рукопис книги "Путін.Война".А наш письменник ОЛександр Михайлюта не побоявся і дав світові цю викривальну для Москви і ствердну для України книгу. Сам Бог велить Комітету присудити цю Національну премію роману "Падіння хв’юрера".Компромісу там бути не може: або ви з Богом або з Дияволом, породженням якого і є той самий Путін-Угрюмов!!!

Ми - у прифрнтовій зоні ось уже сьомий рік. І роман "Падіння хв’юрера" вселяє надію в цю гнітючу обстановку. Думаю, книжку треба негайно дати солдатам і офіцерам, які там на передовій’ А взагалі роман - масштабний і бойовий, там уособлено всі наші мрії і сподівання на перемогу, і показано шлях!

Так, т ак і ще раз так! У царині інформаційного протистояння країні-агресору саме роман "Падіння хв’юрера" відіграє нині вирішальну роль. ТОбто, він знищує під корінь усі придумки Кремля ( починаючи із телекартинки тіповой жєнщіни, яка "сама відєла, как распіналі мальчіка в Данецьке..." і закінчуючи лжесвідченнями офіційних осіб Росії в ООН, які потім чомусь швидко "скончалісь"...) про утиски російськомовного населення в Україні, заради "захисту" якого й почалася війна на Донбасі вторгненням бойовиків із РОсії.Рой Угрюмов, виведений у романі як "цар" Великої Яузи,тобто Росії,є міжнародним терористом №1. І автор це не тільки показує і розказує, а й говорить як його можна і треба подолати. І якщо Премія не дістанеться "Падінню хв’юрера", буду вважати, що нинішня влада в Україні є куплена цим виродком!!!. Шалом!!!

Поряд із десятками статистичних творів на тему війни на Донбасі та втрати Криму, роман "Падіння хв’юрера"вирізняється протестом, силоою і натиском. Автор ніби підказує: не треба перед ворогом колінкувати, не треба лити сльози перед неподоланністю обставин тощо, а треба БОРОТИСЯ. І тільки в боротьбі можна отрпимати ПЕРЕМОГУ. І ми її отримуємо ( в романі!!!).Ми отримуємо відж цієї книги оптимізм і душевний захист. Оже, саме "Падіння хв’юрера" тгідна книга Шевченківської премії у ці скрутні часи.Слава Україні!!!

Переглянув усе, що написано вище. Двома руками "за" цей роман. А Михайлюту знаю по книгах "Секретний ешелон" та "Вольниця". Потужний прозаїк. Чув це навіть від Володимира Яворівського, який щосуботи "бреше" по Українському радіо ( "20 хвилин із Волордимиром Яворівським")

Ну, коли побачив в "Україні молодій" лист на підтримку роману "Падіння хв’юрера" ( п’ятниця, 13-14 листопада 2020), знайшов роман і перечитав. До речі, читав без перестанку дві дні... Супер!!! Автор показує лідера країни-агресора досить точно: він є плодом політики Гітлєра ( антисемітизм) і Сталіна ("український буржуазний націоналізм").Але світова арена - це світова арена, там тиранів не сприймають. І тому персонаж роману Рой Угрюмов ( у житті - Владімір Путін) дістає поразку на цій світовій політичній арені... Та, власне, замовляйте роман і читайте Це - наша відсіч пропаганді путінської РАссєї!!!

Прочитав. Уражений. Як підказати Комітету, щоб вони присвоїли премію сам е за цейтрвір- не знаю. Але якщо не присвоять, знаю, що вони - на службі Кремля. Ну такі в мене думки...

"Падіння хв’юрера’ - це просто удар блискавки. Тієї блискавки, яка створює озон в атмосфері та очищає середовище від сміття!!! Закликаю Шевком і Президента присвоїти звання лауреата саме Михайлюті за пробойний роман "Падіння хв’юрера"

Я был на этой войне. Я знаю, кто зрадник Иловайска и Дебальцево...И это очеь четко сказано в романе "Падение хвююрера"( кстати, автор очень четко , по Гоголю, употребил слово фюрер в интерпретации выдающегося политического деятеля Украины Ивана Плюща как "хв’юрер". ИМ нечего противопоставить... Король Великой яУЗЫ ( СТРАНА-АГРЕССОР)- ГОЛЫЙ.И, главное, наш офицер изобретает установку для обезврежевания ядерных ракет России... И это - не фнтазия, в этом направлении работают многие Бюро техники и промышленности, просто наш литературный герой их как бы опережает и предосталяет для этой цели особый луч. Этот луч способен понизить критическую массу в ядерных зарядах ракет, и ракеты агрессора становятся просто болванками...Эту книгу нужно тиражировать иллионными тиражами, чтобы планета знала, что террорист 31 Путин не так страшен, как он себя рисует. Он - ноль!!!

Волею долі опинився в цій Расєї на заробітках... А мене вразила повість Олександра Михайлюти ще 2003 року "Химерія". Там він просто передбачив усі події, які сталися в 2004 ( помаранчева революція) і 2014 ( Революція гідності). і люди просто розхапали тираж цієї "Химерії2 на Майдані... ТО ТЕПЕР треба говорити про нього як основного претендента на високу Премію, бо його передбачення , висловлене в романі "Падіння хв’юрера" таки важливе для України: агресор відступить, якщо ми опромінемося тими ідеями. які є в романі на захист України ( Падіння хв’юрера)і побажаємо агресору поразки - в думках і молитвах. І все станеться, як у В’єтнамі наприкінці 60-х, коли їх діставала ядерна держава США. Отож, саме "Падіння хв’юрера" має отримати Шевенківську премію наперекір усіляким слугам усіляких тиранів. Закликаю членів журі до Правди, правдивого рішення. І ви ввійдете в історію України, а не вляпаєтеся... Думайте і вирішуйте правильно.

У мене всі 11 видань О.Михайлюти про нашого цілителя і провидця, ветерана Другої світової П.Д.Утвенка із с.Дивин Брусилівського району, який поставив на ноги понад 300 тисяч нужденних, кому офіціна медицина відмовляла... А там на четвертій сторінці обкладинки стоять золоті слова Діда ПЕтра:"Не роби зла.Воно повернеться. Як не на тебе, так на твоїх нащадків". Думаю, саме цей афоризм і спонукав О.Михайлюту до написання карколомного роману "Падіння хв’юрера". Самим твором він і звертається до правителя Кремля: не роби зла!...Вважаю, що роман цілком заслуговує найвищої відзнаки в галузі лвтератури.Хіхоньки і хаханьки ми вже проходили, настав час бити по ворогу важкою артилерією.

Сам факт, що роман "Падіння хв’юрера" підтримала Валентина Гончар, дружина нашого легендарного письменника і громадського діяча, лауреата найпрестижніших премій колишнього СРСР Олеся Гончара, який свого часу вітав Революцію на граніті та благословляв РУХ...є поштовхом і для Президента, і для Комітету! Ну.які ще вагоміші відгуки вам потрібні??? Удостоєння премії роману Михайлюти - це і є вияв громадянської зрілості, патріотизму,справедливості щодо учасників АТО!!!

Я учасник АТО- з Майдану в складі добровольців - на Донбас. Я знаю, як Слов'янськ тодішня влада обміняла на Донецьк, де й досі в підвалах катують наших бійців... І все це правдиво відображено в романі "Падіння хв'юрера", коли головний герой дає інтерв'ю центральній газеті та розставляє всі крапки над "і".Правда і лише правда. Ось що потрібне Україні задля перемоги агресора, а не маніпуляції парашенків і кравчуків...Тому цей твір цілком "тягне" на найвищу премію Республіки. Або - Республіка - під "кумполом Кремля"! Іншого не бачу. Іншого нема.

Коли я прочитала, що роман "Падіння хв'юрера" підтримують Святійший Філарет і Герой України Анатолій Паламаренко, то відразу знайшла твір через ФБ. Читала всю ніч. Так, він гідний цієї Премії. Він і тільки він!!!

Автор згадує в романі нашого близького родича Зарубу,ьякий дає гроші на створення дослідного зразка "Орій" ( установка для знищення балістичних ракет агресора смарагдовим променем) , і ми цим пишаємось. Бо справді, дідусь із ь90-х років увесь час підтримував усілякі проекти, які б зміцнювали Україну. Роман гідний Шевченківської і навіть Нобелівської премії .

Нам. студентам, показали цей роман. І за день-два усі захопилися і запланували писати курсові роботи ... Це справді - прорив у літературі України, яка якось захрясла в "учорашньому дні"... Це можна порівняти із Мігель Остеро Сільва "Коли хочетьсья пакати, не плачу" А було те у 70-х роках минулогог століття. Тепер дійшло до нас. Українці, порвстаємо проти непправди і бреїхні! І це зумовлює нас роман "Падіння хв₴юрера".

"Падіння хв₴юрера"-це той роман, який об₴єднує українців ( і навіть російськомовних у східних областях)у боротьбі проти Путлєра і всієї гидоти...ТОму вважаю, що ця книга має бути відзначена Шевчнківською премією. Аби не звести цю планку до цуцика...

Ще у вересні чи жовтні прочитав у "Запорізькій правді" рецензію "Ударнний роман" на книгу Михайлюти. Зацікавився, прочитав.Ну,друзяки, такого давно не бачив6 гостро, сміливо, переможно.Така література піднімає дух!

Вже 20 років живу в Америці, а колись працювла з Олександром у Запоріжжі, де він усупереч "червоним директорам" розвивав на сторінках преси тему реабілітації жертв сталінських репресій і мав колосальний резонанс у проукраїнського населення. Тепер він сміливо розвиває тему антипутінської відсічі і також має колосальну підтримку читачів. Я переглянула десятки книг про війну на Донбасі, але ніхто й ніколи не зазначив так виразно й прямо саму ідею своїх творів:"Захисникам і волонтерам, живим і полеглим у Визвольній війні України від російської агресії з 2014 року, присвячую. Господи, помилуй нас!" Коли вищі посадовці(товстосуми) називають події на Донбасі АТО, ООС та ще якимись ефемізмами, аби не образити Путлєра, вважайте їхнього спільника, Олександр пише прямо і точно: Визвольна війна України від російської агресії! Читайте і підтримуйте. У цьому - ваша міць!!!

Інтригують уже перші абзаци роману:"КОЛИ у лісі поблизу Столиці Великої Яузи впав уря-
довий Airbus-320, згідно інструкції Спецслужби, туди
відразу ж кинули загін «Бета» для зачистки. Як це було
й під час так званої катастрофи літака Президента Поль-
щі під Смоленськом нібито через негоду в далекому 2010
році. Тоді офіційна делегація Варшави прямувала до Ка-
тині, аби вшанувати пам’ять десятків тисяч польських
офіцерів, полонених після вторгнення СРСР на їхню те-
риторію в 1939 році, й убитих там підрозділами НКВС за
рішенням навіть не суду чи військового трибуналу, а за
рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.
Рой Угрюмов, який на 2010 рік уже став Головою Ве-
ликої Яузи, всіляко заперечував факт масових розстрі-
лів полонених поляків енкавеесівцями, в лавах яких
служив і його батько, але крізь зуби дозволив Леху Ка-
чинському зі сотнею вищих посадовців і духовенства
Польщі відвідати Катинь… Та це була заздалегідь підго-
товлена пастка. Бо йому дуже не подобалися висловлю-
вання Качинського про комунокапіталізм Великої Яузи.
Коли представники світових мас-медіа вимагали по-
яснень того, що сталося із практично всією владною
верхівкою Польщі, члена НАТО, на території Великої
Яузи, Рой Угрюмов холодно відповів на телекамери:
– Вони розбилися… був сильний туман… сильний
туман!.." А далі- розвиток подій,кульмінація, і висновок:за злочини некодмінно настає кара, навіть якщо це кара Божа...Важлива і потрібна книга. Варта відзнаки, справді варта!

Те, що роман №Падіння хв’юрера" підтримала Валентина ГОНЧАР, дружина нашого славного земляка Олеся Гончара, уже засвідчує, що твір того вартий. Вона слів на вітер ніколи не кидала, і знає ціну таким творам...Отже. долучаю свій голос до голосу видатних діячів науки і культури: премію в номінації "Література" заслуговує 2021 року саме "Падіння хв’юрера".Або падає "хв’юрер", або падає Україна!!!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA