Офіційний веб-сайт

Погрібний Анатолій Григорович

 

Погрібний Анатолій Григорович

 

Доктор філол.н., проф. (1984); Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, проф. катедри історії літератури і журналістики Ін-ту журналістики (з 1983), пров.н.п. Ін-ту українознавства (з 1994); проф., декан ф-ту україністики Укр. вільного ун-ту (м.Мюнхен, ФРН); чл. Центр. ради УНП "Собор" (з 12.1999); голова Київ. міської орг. НСПУ (з 10.2003).

 

Н. 03.01.1942 (с.Мочалище, Бобровицький р-н, Черніг. обл.); укр.; батько Григорій Федотович (1914-1941) - зав. клубу, загинув на фронті; мати Софія Петрівна (1914-2002) - учит.; дружина Ганна Григорівна (1947) - викладач укр. мови; дочка Богдана (1970); сини Віталій (1977) і Валентин (1980).

 

Осв.: Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, філол. ф-т (1960-66); аспір. Київ. ун-ту ім. Т.Шевченка (1966-70); канд. дис. "Ідейно-естетичні позиції Бориса Грінченка в літературно-критичній боротьбі кінця ХІХ - початку ХХ ст." (1970); док. дис. "Проблема художнього конфлікту в теорії і практиці сучасної прози" (1981).

 

03.2006 канд. в нар. деп. України від Блоку "Наша Україна", N 211 в списку. На час виборів: професор Інституту журналістики Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка, чл. УРП "Собор".

 

08.1959-10.61 - апаратник, ст. апаратник, з-д хім. реактивів, м.Шостка Сум. обл. 02.1962-07.64 - учит. історії та суспільствознавства, СШ с.Піски Бобровицького р-ну. 08.1964-06.66 - студ., Київ ун-т ім. Т.Шевченка. 05.1966-02.69 - літпрацівник, ст. літпрацівник, зав. відділу худ. літ. і мистецтва, газета "Друг читача". 02.1969-07.70 - аспір., Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. 08.-12.1970 - зав. відділу критики, газета "Літературна Україна". З 12.1970 - ст. викладач, з 1976 - доц., з 1983 - проф. ф-ту журналістики, 1983-92 - зав. катедри історії літ. і журналістики, Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. 05.1992-07.94 - 1-й заст. Мін. освіти України. 1990-95 - деп. Київ. міськради нар. деп. З 1994 - заст. гол., Нац. спілка письменників України. З 1989 - чл. Центр. правління, Всеукр. т-во "Просвіта" ім. Т.Шевченка. 1992-96 - чл. Нац. ради ДемПУ. З 1995 - голова, Всеукр. педаг. т-ва ім. Г. Ващенка.

 

Член Сп. письменників України (з 1984). Входив до орг. ком-тів-засновників Т-ва укр. мови ім. Т.Шевченка ("Просвіта"), НРУ, ДемПУ, Конґресу укр. інтеліґенції. Чл. президії Нац. ради Конґресу укр. інтеліґенції, гол. комісії з питань укр. мови (з 02.1996); чл. Ради з питань мовної політики при Президентові України (07.1998-11.2001). Чл. Укр. всесвітньої коорд. ради (з 1997). Президент Міжнар. педагогічної фундації ім. Г.Ващенка (з 1999). Акад. Академії ориґін. ідей (1993), АНВШУ (1996), УВАН (1999, США). Дійсний чл. НТШ (1998).

 

Засл. працівник вищої школи України (1985). Орден "За заслуги" III ст. (12.1998). Держ. службовець 1-го ранґу (04.1994). Лавреат премії ім. О.Білецького в галузі літ. критики (1996), премій ім. І.Огієнка (1998), ім. І.Багряного (2002), Міжнар. фонду ім. Т.Шевченка (2003), ім. Б.Грінченка (2004), ім. Д.Нитченка (2004), Нац. премії України ім. Т.Шевченка (2006).

 

Автор понад 900 статтей, близько 30 монографій: "Художній конфлікт і сучасна радянська проза" (1981), "Осягнення сутності" (1984), "Яків Щоголев" (1986), "Борис Грінченко" (1988), "Олесь Гончар" (1987), "Борис Грінченко у літературному русі кінця XIX - початку ХХ ст." (1991), "Криниці, яким не зміліти" (1994), "Якби ми вчились так, як треба" (1999), "Розмови про наболіле" (2000), "Класики не зовсім за підручником" (2000), "По зачарованому колу століть" (2001), "Світовий мовний досвід та українські реалії" (2002), "Раз ми є, то де" (2003), "Поклик дужого чину" (2004).

 

Володіє: анґл., хорват. мовами.

 

Помер: 10.10.2007р.