Офіційний веб-сайт

Петро Перебийніс «Цивілізація дерев. Поезія. Драматургія»

Видавництво «Український письменник», м. Київ, 2011 р., 621 с.

ISBN 978-966-579-286-4

Передмова Дмитра Павличка

Післямова Володимира Базилевського, Михайла Слабошпицького

 

Анотація

До книги вибраних творів лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України Петра Перебийноса увійшли відомі раніше й нові поезії та поеми, а також гостросюжетна лірична трагедія «Коридор», яка порушує вічну проблему драматичних стосунків між митцем і владою.

 

Дмитро Павличко:

«Погляд з вічності властивий не кожному поетові. Але Перебийніс саме таким поглядом обдарований від природи. Думаю, він це відчув ще на початку своєї творчої дороги, освоївся з небесною здатністю свого ока і це зробило його поетом. Поет відчув себе частиною свого роду, в якому він «праправнук і прапрадід водночас».

 

Володимир Базилевський:

«Петро Перебийніс ‑із пізніх шістдесятників. Про шістдесятників написано ‑і пишуть ‑багато. Як слушного, так і безглуздого. Та при цьому майже завжди зациклюються на кількох іменах.

Звуження кола персоналій ‑звузило й кут зору на явище.

Перешкодило побачити його стереоскопічно як у плані світоглядному, так і морально-етичному.

Це покоління невиправних ідеалістів. Зворушливо наївних, відчинених настіж, а то й сентиментальних.

Навіть за їхніми грізними інвективами, лобовими сентенціями, трибунною позою ‑вчувається биття серця, здатного перейматися чужим болем».

 

МихайлоСлабошпицький:

«Вивчаючи літературну біографію поета сьогодні, бачиш, що він ‑ «пізній овоч». Його творче дозрівання потребувало часу. Перебийносів рух у поезії ‑ по висхідній. Він од природи чоловік серйозний, але без жодного натяку на якусь ортодоксальність; ця серйозність ‑ серйозність селянина, який знає, що ніщо йому задарма не дається, що до всього треба докласти труду й за все треба заплатити. Він не боїться різко заперечити авторитетність того, кого інші вважають авторитетом. Але він жодною мірою – не нігіліст, не богемник у літпобуті, не сухар-параграфіст, а сердечний приязний і доброзичливий чоловік, з яким цікаво мати справу».