Видавництво «Пульсари», м. Київ, 2009 р., 376 с.

ISBN 966-01-0320-4 (серія)

ISBN 978-966-2171-46-4

Передмова Михайла Слабошпицького

Анотація

Сьогоднішній Гірник — це домежно аскетичний, інколи аж на грані літературного мінімалізму, вельми стриманий на емоцію та голосне слово поет. З усього відчутно, що він давно дав для себе відповіді на всі запитання, йому все зрозуміло в цьому світі. Він усьому знає ціну. Поет із повним правом міг би повторити відомі слова Леоніда Первомайського про те, що вірш починається не з великої літери, а з великого болю. Цього безвиводного болю справді багато в творах Павла Гірника Вдовиний біль і біль сирітства. Біль жертв соціальної наруги і біль жорстоко покривджених. А поряд із цим безвиводний сум од усвідомлення безпросвітності й антидуховності того світу, в якому ми приречені існувати.

Михайло Слабошпицький:

«Павло Гірник виглядав тоді ‑ і виглядає нині – «архаїстом». Принаймні, позірно. Але в нього є те, чого немає в інших «архаїстів». Наприклад, надзвичайно демократичний словник, де не зустрінеш отих традиційних поетизмів, що давно вже стали складовими орнаменталістики: нічки, брови, тополі, смереки і т.ін. На противагу нічкам у нього ‑ бездонні й моторошні ночі, якщо брови, то вони як своєрідний нотний знак експресії характеру, якщо тополі чи смереки, то (як у Тичини) ‑ дійова особа українського світу, символ із національної мітології».