Видавництво «Криниця», м. Київ, 2002 р., 608 с.

ISBN 966-7575-40-3

Вступне слово І.М. Дзюби

Упорядкування та післямова М.М. Сулими

Анотація

Творчість видатного майстра української літератури поета-академіка Миколи Бажана добре відома широким колам шанувальників українського красного письменства.

До збірки вибраного «Політ крізь бурю» входять його найкращі вірші, поеми та деякі статті. Жорстокі розломи української історії мають своєрідне відображення в цих творах.

Гуманізм і гостре сприйняття сучасності, глибина філософського осмислення дійсності, багатство поетичних засобів, інтелектуальна та емоційна насиченість змістовно-зображальної палітри ‑ характерні особливості кращої частини творчого доробку лауреата Шевченківської премії 1965 року Миколи Бажана.

Іван Дзюба:

«...Колись давно, чи не на початку 60-х, ми з Іваном Драчем піднімалися від Хрещатика до Археологічного музею вулицею, яка тепер зветься вулицею Богдана Хмельницького, а тоді звалася, як і належало, вулицею Леніна. По другий бік униз спускався Микола Платонович Бажан. Й Іван Драч вигукнув із захватом (і, як мені здалося, з деякою заздрістю): «Подивися, як він гордо і владно топче землю!» Так, Бажан не йшов — він гордо і владно топтав землю! Але чи не так само гордо і владно він топтав матерію життя, матерію слова, свою долю? Хтозна...».

Микола Сулима:

«М. Бажан, так само, як П. Тичина «Сонячними кларнетами», М. Рильський ‑ збіркою «Під осінніми зорями», спалахнув на небосхилі української поезії «Різьбленою тінню», рядом блискучих поем. І не вина лише самих П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, що вони змушені були витрачати свій хист, своє віртуозне володіння віршовою технікою, свої алітерації, свої рими на прославлення імен і явищ, які сьогодні втратили свою вагу й значення. Нам у спадок дісталася майстерність, низка «вишуканих катастроф», яку доведеться заново прочитувати, оцінювати, вписувати в не заангажовану історію української літератури (це саме доведеться робити історикам кіно з геніальною «Землею» О.Довженка, спрямованою проти куркульства як класу, з його ж «Арсеналом», де висміяно тих, хто сподівався вибороти державність України; такі ж проблеми постають перед істориками мистецтва, театру). За цю майстерність ми й будемо вдячні Миколі Бажану».