Офіційний веб-сайт

Мащенко Микола Павлович

 

Мащенко Микола Павлович

 

Народний артист України (1983), академік, член-засновник Національної академії мистецтв України (12.1996), член президії Національної академії мистецтв України, академік-секретар відділу кіномистецтва; кінорежисер; Національна кіностудія художніх фільмів ім.О.Довженка, голова наглядової ради (з 01.2004).

Народився: 12.01.1929 (с.Мілуватка, Луганська область) в родині селянина; українець.

Помер: 02.05.2013 (м.Київ).

Освіта: Харківський театральний інститут, акторський факультет (1953).

1956-87 ‑ асистент режисера, режисер, з 1987 ‑генеральний директор, Київська кіностудія художніх фільмів ім.О.Довженка. З 1992 ‑ генеральний директор і художній керівник, Національна кіностудія художніх фільмів ім.О.Довженка. Член Комітету з Державних премій України ім.Т.Шевченка (09.1996-09.99). Член Національної Спілки кінематографістів України, Національної Спілки письменників України. Член-засновник Національної академії мистецтв України (12.1996).

Лавреат Державної премії України ім.Т.Шевченка (разом з А.І.Харитоновим, С.Ф.Бондарчуком за трисерійний художній телефільм «Овід», 1982 р.), Республіканської комсомольської премії ім.М.Островського. Ордени Трудового Червоного Прапора (1971), Дружби народів (1978), Кирила і Мефодія (Болгарія). Почесна відзнака Президента України (1996), орден «За заслуги» II ст. (09.2008). Державна премія України імені Олександра Довженка (2011). Почесна Грамота Президії Верховної Ради Абхазії (1971). Орден Командора (Італія). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (12.1999), IV ст. (12.2004). Золота медаль АМУ (2003). Почесний громадянин м.Софії.

Фільми: «Новели Красного дому» (1963), «Хочу вірити» (1965), «Всюди є небо» (1966), «Дитина» (1967), «Комісари» (1970), «Іду до тебе» (1971), «Як гартувалася сталь» (1973, премія Ленінського комсомолу, 1974; головний приз і приз ЦК ЛКСМ Грузії 6 Всесоюзного кінофестивалю телефільмів, Тбілісі, 1975; приз телебачення НДР «Золота лаврова гілка», 1974), «Шлях на Софію» (1977), «Овід» (1980; приз «Золота Німфа Монте-Карло», 1981), «Карастоянови» (1982), «Паризька драма» (1983), «Напередодні» (1985), «Мамо, рідна, дорога...» (1986), «Все перемагає любов» (1987), «Зона» (1988, у співавторстві), «Вінчання зі смертю» (1992), «Кобзар» (1993), «Пієта» (1993), стрічки для телесеріалу «Обрані часом»: «Думи мої...», «Творець із божою іскрою» (1998), «Ваш вихід, маестро!» (1999), «Експертиза: страта божевіллям» (1999), «Паризька Одіссея» (2000).

Автор сценарію фільму «Осіння дорога до мами» (1981). Вистава «Будинок, де все шкереберть» А.Портеса (1995, Національний театр російської драми ім. Лесі Українки).

Автор книжок «Ви бачили як плаче птаха» (повісті: «Мама рідна, єдина», «Смертельна спокуса», «Відьма-енкаведистка», «Розвідник віку», «Теліжинський свідок», новели, розділи: «Незабутні постатті», «Усмішки Василя Земляка, записані Миколою Мащенком»), «Спогад про любов» і «Любовна історія в листах», «Остання атака» (повісті: «Мама рідна, єдина», «Дитя єврейське», оповідання, новели) та ін. Йому присвячено телефільм Л.Роднянської «Микола Мащенко. Незавершений портрет...» (1999).