Офіційний веб-сайт

Людкевич Станіслав Пилипович

 

Людкевич Станіслав Пилипович

 

Композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, музично-громад. діяч.

Шевченківська премія 1964 за симфонію-кантату «Кавказ» і вокально-симф. кантату «Заповіт» на сл. однойменних творів Т Г. Шевченка.

Нар.: 24.01. 1879, м. Ярослав, тепер Польща.

Пом.: 10.09. 1979, Львів.

Осв.: В 1898—1907 навч. на філос. ф-ті Львів.ун-ту. Теорію композиції вивчав самостійно, а також у М. Солтиса (Львів), О. Цемлінського і Г. Греденера (Відень).

Кар’єра: З 1901 працював учителем (Львів, Перемишль), редагував журн. «Артистичний вісник» (1905—07). Л. брав активну участь в організації Вищого муз. ін-ту ім. М. Лисенка у Львові (в 1910—14 — його директор, з 1919 — викладач теор. дисциплін та інспектор філіалів). Працював з хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма». Після возз’єднання укр. земель у єдиній Укр. державі (1939) Л. — професор і зав. кафедри теорії та композиції Львів. консерваторії ім. М. В. Лисенка, одночасно (1939—51) — ст. наук. співробітник Львів. філіалу ін-ту фольклору АН УРСР.

Твори: 1906—07 склав разом з О. Роздольським зб. «Галицько-руські народні мелодії». В 1916 опублікував зб. «Мелодії українських народних пісень з Поділля й Холмщини». Монумент. вокально-симф. твори на тексти Т. Шевченка — кантата-симфонія «Кавказ» (1902—13), кантата «Заповіт» (1934, 2-а ред. — 1955) та І. Франка — кантата «Наймит» (1941). Серед ін. вокально-інструм. творів кантатного типу — «Вічний революціонер» (1898), «Останній бій» (1914), «Вільній Україні» (1912— 14, нова ред. — 1939), «Конкістадори» (1941). Симф. музика Л. має програмний характер: «Прикарпатська симфонія» (1952), «Галицька рапсодія» (1928, 2-а ред. — 1956), «Веснянки» (1935), «Дніпро» (1947), «Пісня юнаків» (1948), «Не забудь юних днів» (1956), «Наше море» (1957), «Мойсей» (1962), «Чакона» (1964). Л. — автор опери «Довбуш» (1955), 2 фп. та скрипкового концертів, численних хор. композицій на тексти Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича, М. Рильського та ін., обробок нар. пісень («Гагілка», «Ой Морозе, Морозенку», «Бодай ся когут знудив», «Про Бондарівну»), солоспівів («Спи, дитино моя»). Серед музикознавчих праць Л. — теор. дослідження, істор. розвідки, публіцистика в кн. «Дослідження і статті» (1976). Кантата-симфонія «Кавказ» — найграндіозніший твір композитора, написаний на вірші поеми «Кавказ» Т.Шевченка. Першу частину твору було закінчено в 1905, всю партитуру — 1913. Кантату «Заповіт» Л. створив до 120-річчя від дня народження «Кобзаря» (1934). Перше її виконання було 1935 (Львів. хор «Боян» під керуванням автора). У 50-х pp. автор заново відредагував її, і в такому вигляді вона ввійшла до кращих зразків кантатно-ораторного жанру. Велике значення має теор. і дослідницька спадщина Л.

Відзнаки: н. а. УРСР з 1954, н. а. СРСР з 1969, Герой Соц. Праці (1979).