Офіційний веб-сайт

Логвин Григорій Никонович

 

Мистецтвознавець і архітектор. Заслужений діяч мистецтв України (з 1996 р.), заслужений архітектор України (з 1999 р.), кандидат архітектури (з 1948 р.), доктор мистецтвознавства (з 1969 р.), почесний академік Академії архітектури України (1992 р.).

Шевченківська премія 1993 року за монографію «З глибин: Гравюри українських стародруків XVI-XVIII ст.» та цикл наукових праць з питань українського мистецтва і архітектури.

Народився 22 (9) травня 1910 року у с.Косівка, нині Олександрійського району Кіровоградської області (тоді Олександрійського повіту Херсонської губернії).

Освіта: У 1929 році ‑ закінчив сільськогосподарську школу в с.Шамівка Знам'янського району, У 1931-1934 роках ‑ студент Харківського художнього інституту. У 1934-1936 роках ‑ архітектурний факультет Харківського інституту інженерів комунального господарства (дипломний проект: «Реконструкція Залізноводського курорту»). У 1938-1941 роках ‑ студент Московського інституту образотворчих мистецтв (кваліфікація: художник). У 1946-1947 роках ‑ аспірант Академії архітектури УРСР (науковий керівник П.Юрченко, кандидатська дисертація: «Архитектурный комплекс в Зимно», 1948 р.). У 1968 році захистив докторську дисертацію на тему»Украинское искусство (Происхождение предвозрождения). 1240-1540 гг.».

Життєпис: Після закінчення сільськогосподарської школи працював головним агротехніком, заступником голови і головою колгоспу в с.Дмитрівка Знам'янського району (1929-1931 рр.). Потім після закінчення Харківських вищих навчальних закладів (1936-1938 рр.) ‑ асистент, викладач історії архітектури, рисунку та живопису, архітектор у проектній майстерні та в ХІІКГ. Не закінчивши Московський вищий навчальний заклад, потрапив до лав радянської армії (1941-1945 рр., 13-й запасний стрілецький полк до серпня 1941 ., 36-й артилерійський полк до жовтня 1945 р.). З жовтня 1945 року ‑ «архітектор-автор» в проектному інституті «ДІПросільбуд».

Далі навчання в аспірантурі, праця у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування (м.Київ, з 1947 р. упродовж майже 50 років) та докторантура.

Помер 7 березня 2001 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.

Творчість: Автор близько 200 наукових статей; розділів колективних монографій: «Нариси історії архітектури Української РСР: Дожовтневий період» (1957 р.), «Історія українського мистецтва» в 6 т. (1967 р., т.2), «Всеобщей истории архитектуры» (1968 р.) «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (1983-1986 рр.). «Монументальна дерев'яна архітектура України» (1976 р.), статей в УРЕ.

Автор (співавтор) книг: «Чигирин. Суботів. Архітектурно-історичний нарис» (1954 р.), «Киево-Печерская лавра» (1958 р.), «Киев» (1960 р., 1967 р., 1982 р.), «Украинское искусство Х-ХVІІІ вв.» (1963 р.), «Чернигов. Новгород-Сиверский. Глухов. Путивль» (1965 р., 1980 р.), «По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки» (1968 р.), альбом «Софія Київська» (1971 р.; українською, російською, англійською, німецькою, французькою мовами), «З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ-ХVІІІ століть» (1974 р., 1977 р.; українською і англійською мовами), «Украинские Карпаты» (1973 р.), «Український середньовічний живопис» (1976 р., у співавторстві), довідник-путівник «Украина и Молдавия» (1982 р., 1987 р.), «З глибин. Гравюри українських стародруків ХVІ-ХVІІІ ст.» (1990 р.) та ін. Аквареліст, фотограф (всі його книги ілюстровані авторськими фотографіями).