Офіційний веб-сайт

Лідер Данило Данилович

 

Художник-сценограф, педагог, народний художник України (з 1982 р.), академік Академії мистецтв України.

Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в с.Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовської області), німець.

Освіта: з 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а після його закінченні у 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв Інституту живопису, скульптури та архітектури ім.І.Рєпіна (м.Ленінград, 1956 р.).

Життєпис: Навчанню завадила Друга світова війна. Після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець, був висланий на Урал, працював забійником на шахтах, художником тресту «Еманжилинскуголь» у Челябінській області РРФСР. З 1946 року головний художник Челябінського драматичного театру імені С.Цвіллінга. З 1955 року працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім.І.Рєпіна. У 1962 році переїхав до Києва. З 1963 року працює художником у Київському театрі оперети, а з 1965 року ‑ головним художником Київського академічного українського драматичного театру імені І.Франка. Як художник співпрацює з іншими київськими театрами. Водночас у 1973-1980 роках викладає на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975-1980 роках ‑ керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979-1990 роках знову працює у Київському академічному українському драматичному театрі ім.І.Франка. З 1990 року викладач (водночас керівник майстерні), а з 1994 року ‑ професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів, серед яких А.Александрович-Дочевський, В.Карашевський, М.Левитська, С.Маслобойщиков, І.Несміянов, О.Луньов.

Помер у Києві 29 грудня 2002 року. Похований на Байковому кладовищі.

Оформив понад 150 вистав, серед яких: у Київському театрі оперети «Фіалка Монмартра» І.Кальмана (1963 р.), «Квітка Міссісіпі» Дж.Керна (1964 р.), «Ніч у Венеції» Й.Штрауса (1965 р.); у Київському театрі опери та балету імені Т.Шевченка «Княгиня Волконська» Ю.Знатокова (1966 р.), «Дафніс та Хлоя. Болеро» Ж.-М.Равеля (1968 р.); у Київському академічному російському драматичному театрі імені Лесі Українки ‑ «В день свадьбы» В.Розова (1964 р.), «Странная миссис Сэвидж» Д.Патріка (1969 р.); у Київському академічному українському драматичному театрі імені І.Франка ‑ «Сторінка щоденника» О.Корнійчука (1965 р.), «Патетична соната» М.Куліша (1966 р.), «Ярослав Мудрий» І.Кочерги (1970 р.), «Вірність» М.Зарудного (1970 р.), «Голубі олені» О.Коломійця (1973 р.), «Дядя Ваня» А.Чехова (1980 р.), «Загибель ескадри» О.Корнійчука (1981 р.), «Візит старої дами» Ф.-Й.Дюрренматта (1983 р.), «Злива» О.Коломійця (1985 р.), «Камінний господар» Лесі Українки (1988 р.), «Тев’є-Тевель» Г.Горіна за Шолом-Алейхемом (1989 р.) та інші.

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.