Офіційний веб-сайт

Ле Іван (Мойся Іван Леонтійович)

 

Пис ьменник.

Шевченківська премія 1967 року за роман у трьох книгах «Хмельницький».

Іван Ле (справжнє ім’я – Мойся Іван Леонтійович) народився 9 (21) бе резня 18 95 року у с.Мо йсинці, Зо лотоніського повіту Полт авської губернії Російської імпе рії (тепер с.Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області).

Освіта: робітфак, а згодом факультет інженерів будівництва шляхів Київського політехнічного інституту (1923 р.).

Життєпис: Матеріальні нестатки змушують восьмирічного хлопця піти на заробітки. У ранньому дитинстві виявилися його здібності до літератури, бажання писати самому. Перші його фейлетони з’являються у 1913 р.учеркаській газеті «Приднепровье». У 19 15 р. мобілізований до царської армії, у Перш у світову війну потрапив на фронт. Після демобілізації (1 918 р.) брав участь у боротьбі проти гетьма нців, денік і нців, курк улів. Його обирають до складу ревкому, а потім до повітового виконкому в Золотон оші. У 192 2 році направляютьна робітфак Київського полі технічного інституту. З наступного року він вчиться на факультеті інженерів будівництва шляхів. Згодом редагує газету «Київськ ий політехнік», працює в редакції журналу «Комунар». У 1928-1930 роках редагує журнал «Забой» (зара з«Донба с»). Займає активну позицію в ідеологічній боротьбі проти «ворожих» концепцій у мистецтві, у ствердженні основоположних принципів радянської літератури. Належав до літературних організацій «Жовтень», «Всеукраїнська спілка пролета рських письменників». Стає першим редактором «Літературної газети» (1927 р.).Типовий представник со цреалізму в літературі.

Помер 9 ж овтня 1 97 8 року у Києві. Похований на Байко вому кладовищі.

Твори: повість «Юхим Кудря» (1927 р.), збірка оповідань «Танець живота» (1928 р.), «Поза килимами» (1931 р.). «Роман міжгір’я» (1929, 1935, 1953 рр.), «Інтеграл» (1930 р.), «Історія радості» (1938, 1947 рр.), «Південний захід» (1950 р., у співавторстві з О.Левадою), «Кленовий лист» (1960 р.). Збіркиоповідань і нарисів «Мої листи» (1945 р.), «Шляхами полтавськими» (1949 р.), «Семен Голубар» (1950 р.), «Право молодості» (1953 р.), «В снопі дозріває» (1960 р.). Повісті: «Капітан артилерії» (1971 р.), «Борозною віку» (1973 р.), історичні романи «Наливайко» (1940 р.), «Хмельницький» (1957-1965 рр.). Збірки літературно-критичних статей: «Цим живу» (1981 р.), «Історія радості», «Право молодості» та ін. Твори Івана Ле перекладено кількома мовами світу.