Кінорежисер і кіносценарист. Кандидат філософських наук (з 1965 р.).

Шевченківська премія 1991 року (посмертно) разом з М.Шудрею, Р.Сергієнком, О.Ковалем за документальні фільми «Відкрий себе», «Тарас», «Перед іконою» Української студії хронікально-документальних фільмів.

Народився: 11 травня 1937 року у м.Полтаві.

Помер: 1 березня 1990 року у м.Києві.

Освіта: закінчив філософський факультет (1959 р.) та аспірантуру Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка (1964 р.). Захистив кандидатську дисертацію «Питання естетики в творчості О.П.Довженка» (1964 р.).

Життєпис: з 1973 по 1990 рік на «Укркінохроніці» ‑ був редактором і режисером.

Творчість: автор сценаріїв і дикторського тексту документальних та науково-популярних фільмів: «Соната про художника» (1966 р., у співавторстві), «Мальована пісня» (1969 р., у співавторстві з режисером М.Локтіоновим-Стезенком), «Хата нашого роду» (1970 р.), «Довженкова земля» (1971 р.), «Коровай ти наш, коровай» (1971 р.), «Відкрий себе» (1972 р., у співавторстві), «9 травня і на все життя» (у співавторстві), «Поема про Донецький край» (у співавторстві), «Глибина», «Перша борозна» (1974 р.), «Місто на скелях» (1979р., режисер Є.Татарець), «Світ Івана Генералича» (режисер), «Хліборобському роду нема переводу» (1979 р.), «Мій дорогий син Степан» (1980 р.), «Тарас» (1989 р., у співавторстві з режисером В.Сперкачем) та ін.

Автор-режисер документальних стрічок: «Як рідного брата» (1974 р.), «Щоб виростало» (1977 р.),«Хорватія. Земля і люди» (1979 р.), «Священна скалка» (1989 р.), «Перед іконою» (1990 р.), а також книги «Довженківські обрії» (К., 1964 р.).

Про Володимира Костенка знято фільм О.Балагури «Три храми на моїй долоні…» (1991 р.).

Був членом Спілки кінематографістів України.