Поет, перекладач.

Шевченківська премія 1993 року за збірку поезій «Золотосинь».

Народився 2 листопада 1935 року у с.Вовчків Переяслав-Хмельницького району на Київщині.

Помер: 24 серпня 2017 року у Києві. Похований на околицях міста Ржищева Київської області.

Освіта: Навчався у 1953-1958 роках на філологічному факультеті Київського Державного університету.

Життєпис: Працював у центральній пресі у видавництвах «Держлітвидав» (у 1958-1962 роках – редактор, 1962-1979 роках – завідувач відділу редакції поезії), пізніше головний редактор журналу «Дніпро». З 1986 року – редактор, потім головний редактор видавництва «Український письменник». Неодноразово обирався членом Президії та секретарем Спілки письменників України.

Творчість: автор понад 40 збірок. Першу збірку поезій «До серця людського» видав у 1959 році. Згодом вийшли «Рунь» (1962 р.), «Планета на житній стеблині» (1964 р.), «Колиска жайвора» (1966 р.), «Поезії» (1967 р.), «Поміж чуттями і дивами» (1969 р.), «Партитура тривоги» (1971 р.), «По сей бік райдуги» (1972 р.), «Переяслав» (1974 р.), «День творіння» (1975 р.), «Розмисел» (1976 р.), «На відстані серця» (1978 р.), «Не втратить вічності» (1980 р.), «Від обрію до обрію» (1981 р.), «Світень» (1982 р.), «Подих моєї землі» (1984 р.), «Сузір'я миру» (1987 р.), «Яре віно» (1988 р.), «Семигори» (1990 р.), «Русло» (1991 р.), «Золотосинь» (1992 р.), «Правнуки Дажбожі» (1999 р.), «Поки ще світить Сонце» (2005 р.). Його авторству належать книжки «Як молоде вино шуміло…» (мемуаристика) та «Одкровення від ластівки» (дослідження з української міфології, етимології та мови), у 2006 році вийшла друком його прозова повість «Роса і попіл». Він також упорядкував і прокоментував тритомну антологію української поезії всіх часів «Небо України». Також він автор збірок віршів для дітей: «Зозулині черевички» (1971 р.), «Дід глід і глоденятко» (1973 р.), «Ярмарок див» (1983 р.), «Весела оселя» (1986 р.), «Лесикова сопілка» (2003 р.), «Зелене Око» (2008 р.), «Улюблені вірші» (2010 р.) «Мирослав і Любомир» (2013 р.) та інші.