Книжки «Чути українською», «Бачити українською»
Книжки «Чути українською», «Бачити українською», автор: Ольга Дубчак, видавництво «Віхола», рік видання: 2021.
Висунуто членкинею Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Тамарою Гундоровою.
Книжкові проекти «Чути українською», «Бачити українською» Ольги Дубчак
«Двадцять четвертого лютого 2022 року завдяки божевільному північному сусідові ми заговорили дещо інакше, ніж зазвичай» ‑твердить Ольга Дубчак. З солодкої українська мова стала прямою і вбивчою. Зі зручної і милої ‑твердою. Але хіба не лишилася вона також мовою любові?
Саме ці ідеї є визначальними для книжкового проекту видання «Чути українською» (2021), «Бачити українською» (2021) і «Перемагати українською» (2022) Ольги Дубчак. Можна навіть сказати, що ці книги стратегічно важливі і з’явилися вчасно ‑саме тоді і там, де вони мали бути: в Україні, в часи напередодні і в час війни. «Розмовляючи українською, ви робите боляче ворогові, а це дуже й дуже немало. Прийнявши рішення забувати російську й учити українську, ви перейшли на бік світла й добра, а це дуже й дуже сильно», ‑таке основне послання цього видання.
Російсько-українська війна загострила питання про деколонізацію нашої свідомості та культурної пам’яті. Особливого значення при цьому набуває українська мова ‑як засіб повноцінної комунікації і скарбниця національної культури. Війна повернула і підкреслила цю цінність, перетворивши українську мову на мову Перемоги. Війна зробила ще щось особливе: вона переконала нас, що наша мова є також нашим оберегом. Замість ставити питання «Ти вивчив українську?» книги Ольги Дубчак відповідають: «Ти вільний разом із українською».
Саме таке уявлення про українську мову як мову Перемоги пронизує книги Ольги Дубчак. Написані легко, вільно, іронічно, вони підривають фальшиві міфи про українську мову як «вигадану» і «штучну», з одного боку, і «найніжнішу» в світі, з другого боку. Вони також руйнують будь-яке уявлення про неповноцінність і знищують дистанцію щодо мови, знімаючи її з п’єдесталу і водночас підкреслюючи її свободу, гру, різноманітність ‑як нормальної мови, індивідуальної і природної, подібної до інших живих мов.
Ольга Дубчак майже терапевтично лікує від страхів щодо «правильної» мови і боязні говорити українською тих, хто хоче її вивчати і знати. Вона також прищеплює лінгвістичну культуру і озброює грамотністю тих, хто розмовляють українською. При цьому такі страшні і, здавалося б, непрактичні речі, як граматика і фонетика, виявляються вкрай дружелюбними і грайливими. Про серйозні речі говориться легко, доступно, а також парадоксально й самоіронічно. Зрештою, в тексті ти постійно чуєш саму авторку ‑ту, хто стоїть поруч і говорить до тебе.
Така форма популяризації лінгвістичного знання виглядає нечуваною досі в Україні. Мова стає персонажем, вона наділена роллю і словами сама відповідає, пояснює, говорить. Ми дізнаємося про «сильні, незручкі і зухвалі» приголосні звуки, поруч із префіксом і суфіксом (по аналогії) зустрічаємося ще й із гендріксом. Від картини світу, закріпленої в мові, рухаємося до звуків і правил, де закони мови раптом оживають і правила економії та милозвучності розігруються, як на полі бою, бо «коли С запрошує З в кафе «Птах», той відчуває, що справи кепські, і мімікрує під С.»
Книжковий проект Ольги Дубчак ‑видання «Чути українською». «Бачити українською» Ольги Дубчак ‑є оригінальним і навіть несподіваним есеєм у кількох частинах не лише про природу і закони української мови, але і про нашу єдність. Самі книги стають знаком нашої перемоги. Вони вільні за своїм духом, створені для того, щоб нагадати нам, що мова ‑це творчість, і повернути нас у наш дім буття та запросити тих, хто ще не там, у «сердечну україномовну компанію».
З подання членкині Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Тамари Гундорової
Дев’ять золотих правил успішного вивчення української мови
У житті кожного справжнього українця настає особливий момент, коли йому конче необхідно вивчити українську мову. Це завдання не з легких. Тим паче, коли над тобою витає дух левиці Ірини Фаріон чи «падає безжалісно град, б’ють блискавиці» Олега Анатолійовича Винника (і не питайте, звідки я знаю, що він Анатолійович!). Якщо ви нарешті готові вивчити мову предків і визнаєте, що Ісус Христос — родом із Галичини, вам неодмінно треба засвоїти дев’ять золотих правил з книжки Ольги Дубчак «Чути українською», що стане запорукою вашого лінгвістичного успіху. Будь ласка, повторюйте їх щоразу, коли сумніватиметеся у своїй ролі в державотворенні або коли падатиме ваш патріотичний дух. Вивчіть їх, як два по два чотири, щоб від зубів відскакувало, щоб назубок, щоб дзвеніло і щоб, коли вночі розбудять, згадали — і далі за шкільною програмою.
1. Милозвучність
Запам’ятайте раз і назавжди, що українська мова посідає друге місце у світі за милозвучністю. Ніхто не знає напевне, яка клята мова сіла на перше місце й не дає прорватися мові Ісуса Христа, але точно відомо, що потрапила вона туди шляхом погроз, кумівства й корупції. Дослідники називають переможця залежно від своїх туристичних уподобань: італійська, французька, турецька, болгарська, есперанто, задовбанто, суахілі, заманалі і так далі, і так далі. Але знайте, що в потилицю йому завжди гаряче дихає українське чергування «у» з «в» та «і» з «йот».
2. Споконвічність
Науково доведено, що українська мова — найдавніша мова світу. Ні для кого не секрет, що вона давніша за санскрит, та що там санскрит — ця милозвучна й люба серцю динозаврів мова існувала ще в часи Великого вибуху. Ось як пише про це найдавніша книга світу, Ефіопське Євангеліє: «І стався Великий вибух, і утворився Всесвіт, і зароїлися мікроби на планеті Земля, і виринули зі Світового океану три заповіді, вибиті на берестових грамотах: «Ти мені заговориш, падлюка, українською», «Українською мовою їж, пий і розмножуйся» і «Не матюкни». І пішли пророки по землі священній, і сповідували вони слово українське Олександра Потебні серед динозаврів, мамонтів і пітекантропів».
3. Співучість
Ніколи не забувайте, що українська мова — найспівучіша мова у світі. Це знання допоможе вам у будь-який важкий момент і дасть сил у подоланні незборимих обставин. За будь-якої незрозумілої ситуації — співайте. Цей метод опрацьований і перевірений століттями. Будьте, як Наталка Полтавка. За душею ані копійки, коханий хз-де, до вас підкатує стрьомний мужик — а ви співайте. Цей метод — як пиво після горілки — завжди діє. Або ось, берете, наприклад, в АТБ віскі зі знижкою, підходите до каси й розумієте, що грошей усе одно не вистачає. Оголосіть касиру: «Слова Вадима Крищенка, музика Олександра Злотника — і співайте: «Ти — касир, а я – упир, ось тобі орієнтир: ти мені — віскарик, я тобі — п’ятнарик».
4. Матюки
Матюків в українській мові немає й ніколи не було. Усі ми знаємо, що матюки придумали москалі, кацапи, цигани, фріци, жабоїди, макаронники й піндоси. А в щирої, лагідної, співочої української нації їх зроду не було й не буде. А як не вірите, то це легко перевірити. Знайдіть питомого українця та швиргоніть йому на ногу каменюку. Поза всяким сумнівом, він лагідно гукне: «Матінко рідна, та що ж ти, поганцю, чиниш?!». Або зайдіть у редакцію питомо українського журналу «Дивослово» й вирубіть їм світло. Присягаюся, звідусіль залунає: «Ой лишенько! Та що ж це! Лелечко! Божечку! Халепа!». І, чесне слово, якщо ви розіб’єте директору інституту української мови айфон, він зойкне саме: «А хай тобі грець!», а не те, що ви подумали у своїй розбещеній матюками буйній голівоньці.
5. Чужорідні елементи
Що є сили уникайте запозичень, іншомовних слів і всіляких спроб ворожих словесних зазіхань. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Не пускайте у свою мову всілякі селфі, планшети, біткойни і смузі. Замінюйте їх питомими відповідниками, себеньками, обаполками, гривнями і компотами. Плутайте ворога. Кажіть «калідор», «лісапет» і «гурки». Так ніхто не здогадається.
6. Правопис
Забудьте про український правопис, бо його складали москалі, кацапи, цигани, фріци, жабоїди, макаронники і піндоси. Словом, вороги українського державотворення, патріотизму й милозвучності. Ніхто вам не указ — ламайте систему. Пишіть «село» через «и», ставте кому між підметом і присудком і забудьте про апостроф. Рвіть греблі! Виходьте з берегів! Ідіть у фейсбук і чмиріть неграмотних графоманів. У світі є одна правильна українська мова — ваша. Решта — від лукавого.
7. Інвентар
Ефективне вивчення української мови неможливе без допоміжних інструментів. Тому при собі завжди слід мати китицю калини, гілочку верби, глек з молоком, плахту, віночок, віз і хату-мазанку. Не завадить прихопити журавля, а краще трьох. Коли не згодні з опонентом, погрожуйте родовим прокляттям, кличте на допомогу дух Івана Франка, робіть страшні очі й махайте вербою, як мечем джедая. У такому випадку ви — нездоланний, як Котигорошко, і неперевершений, як Оленка Зміючка.
8. Моральна налаштованість
Плачте. Страждайте. Тужіть. Квильте, як Ярославна в Путивлі, летіть чайкою-зигзицею по Дунаєві, омочуйте бебряний рукав у Каял-ріці, утирайте князю криваві його рани на дужому його тілі. При вивченні української мови не час радіти й веселитися. Це тяжкий, стражденний і безмірно трагічний процес, це вам розкаже будь-яка вчителька української мови. Бажано також учитися у правильної вчительки, щоб «висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що в саду цвіте, носочок так собі прямесенький, із горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані» та щоб сунула як чорна хмара і від одного погляду, щоб помідори в’яли.
9. Певняк
Спробуйте просто заговорити українською. Чесне слово, вона не кусається, я це знаю напевне. І навряд чи українці кидатимуть каменюки чи розбиватимуть ваші айфони за неправильну вимову. Просто говоріть, а вона вам віддячить усією своєю калиновою милозвучністю і щирою любов’ю до краси, радості й щастя.
Додати коментар