Книжка «Ужинок серпневого надвечір’я», автор: Владислав Стольников, видавництво «Український письменник», рік видання: 2022.

Висунуто Публічною бібліотекою імені Лесі Українки для дорослих міста Києва.

Книга поезій «Ужинок серпневого надвечір’я»Владислава Стольникова

Висуваємо на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка нову книжку високохудожніх віршів «Ужинок серпневого надвечір’я» знакового українського поета Владислава Стольникова, творчість якого давно стала непересічним явищем нашої національної літератури.

У самій анотації до книжки «Ужинок серпневого надвечір’я» дається коротка, але влучна і об’ємна характеристика високовартісної поезії, вміщеної у цьому виданні: «Яскраво представлена громадянська, філософська та любовна лірика вражає незглибимим змістом і нескінченною висотою поетичних образів, безмежною емоційною напругою і гранично відшліфованими граматичними конструкціями з математичною точністю кожного слова, відвертістю життєвої позиції, щирістю голосу і вишуканістю мови».

Іще в 1997 році Іван Драч писав у своєму передньому слові до першої книжки поезій Владислава Стольникова: «Коли комусь з вас видається неможливим жити на білому світі, коли когось з вас починають обсідати біди і злигодні, коли приходить нестерпна хвилина відчаю ‑ не зневірюйтесь... Прочитайте чисті і тихі, наче безшелесні, вірші Владислава Стольникова, вдумайтесь, яку долю нелюдського терпіння і подвижництва витрачає він на кожен рядок, на кожнісіньке слово. Якою мірою оплачує він кожен подих поезії, якою мукою освячене його натхнення!» Більше того, Іван Драч зазначав, що серед інших чинників, які підіймають вірш Владислава Стольникова на рівень мистецтва, тобто поезії, вирізняються «вічний поклик стражденної душі до ідеалу, вимріяна жага сокровенного і чистого, вміння сказати про таке несподіване, що засіло в душі з дитинства, сказати, висловити наче таке, для чого і слів немає...».

А нині до цих безперечно авторитетних тверджень Івана драча додається фаховий погляд директора інституту літератури, академіка Національної академії наук України Миколи Жулинського так само в його передньому слові до однієї з нових книжок Владислава Стольникова: «Поет вивищує явища і події української долі до символічного узагальнення, міфологізації та виносить їх на рівень органічного злиття реального, буденного і сакрального... Кожен ліричний рядок наснажений глибоким почуттям і щирим пориванням звершити гімн любові в оригінальній довершеній системі образів. Поет надзвичайно відповідально ставиться до слова, багато уваги приділяє пошуку особливого образного «ключа», завдяки якому прагне заявити про себе світові своєю оригінальною поетичною мовою».

До того ж, за словами лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, поета Василя Герасим’юка у його передньому слові до іще однієї нової книжки поезій автора, «...під пером Владислава Стольникова усі літературні та мовно-естетичні засоби мають лише натуральний вираз. Бо цей поет не робить вірші ‑ він так дихає. Бо він ‑ син гармонії і син мови. А в мові поета не може бути зужитих слів».

Вищенаведені характеристики іще в більшій мірі стосуються поезії, представленій у цьому найновішому виданні «Ужинок серпневого надвечір’я», адже зазначені у високих оцінках визначних творців і знавців українського художнього слова усі риси поетового хисту множаться на невідступну вимогливість Владислава Стольникова до себе, як до майстра поезії знакового рівня:

Бо вишукана неповторна муза

розкрилює незаймані пісні,

які митець вивершувати мусить,

неначе заповіти чарівні.

І на глибоке переконання Владислава Стольникова, як «лицаря слів недосяжних»:

І тільки довершена пісня

сторицею платить поету.

Отож поет рівня Владислава Стольникова бере на себе право сказати:

Але присягає

обранець Всевишньої музи

лише вівтареві

та слову, як духу святинь.

Господь пригортає

талант на довічному прузі.

Тож дайте співцеві

до кревного храму ввійти.

Адже автор і надалі не лише творить глибоко поетичні вірші на всіх своїх високохудожніх засадах, а головне ‑ у нинішній книжці «Ужинок серпневого надвечір’я» Владислав Стольников, як незмінно вимогливий до себе поет знаходить все нові і нові словесні образи, порівняння, метафори та інші творчі засоби вивершеної поезії, які наповнюються у цьому виданні незрівнянно більшою глибиною і висотою.

Але у книжці «Ужинок серпневого надвечір’я» за цих умов незглибимої об’ємності кожного образу, порівняння, метафори, вони та їхні словосполучення фактично жодного разу не повторюються і так само не проглядається жодного прохідного рядка та навіть окремого прохідного слова при безперечно великому обсязі у понад триста поезій, як для поетичної збірки.

Отож у виданні «Ужинок серпневого надвечір’я» переднє слово лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, поета, прозаїка В’ячеслава Медвідя починається твердженням про те, що «Творчість Владислава Стольникова складно розташувати у «періодичній таблиці» стилів і шкіл; його поетичний всесвіт аж надто непередбачений та самобутній, а класична римована строфіка, витончена образність вишуканого слова, проникнення у буттєві нурти є справді оригінальне і неповторне явище у сучасній літературі».

Але у такого вельми самобутнього поета, як Владислав Стольников, навіть сюжетна будова книжки «Ужинок серпневого надвечір’я» є  оригінальною у своїй висхідній циклічності. Адже у цьому виданні кожен із багатьох, а саме п’ятнадцяти розділів є завершеною структурою у плані форми і змісту, але кожен з них довершує попередній в єдиній вивершеній поетичній спіралі. Бо автор і в окремому вірші опоетизовує відоме філософське твердження про те, що

По колу або по спіралі

у вічності плине життя,

одначе любовні скрижалі

озорюють мерхле буття.

І взагалі суть неповторної творчості Владислава Стольникова полягає у поетизації усіх життєвих істин, а сам поет є неперевершеним ліриком у любовних, філософських і навіть громадянських поезіях.

Тож стосовно книжки «Ужинок серпневого надвечір’я» і ще більш актуально звучить теза Миколи Жулинського про те, що Владислав Стольников поетично узагальнює кардинальні події в житті України:

Зіходить День Соборності спасенний

із Акту Злуки зболених земель

в незмірну вись, де сяє одкровенням

святих пісень та праведних шабель.

Більше того, у згаданому передньому слові В'ячеслава Медвідя до нинішнього видання зазначається, що, після окупації Криму та частини східних областей України агресивною сусідньою Росією, «надто символічно у цього автора звучить поетичне слово про те, що «замість Месії зі Сходу // іде маніяк владолюбний». Водночас:

Втім несила сліпцю

воювати супроти народу,

що з ординських навал

воскресає у вирі часів.

Бо належно творцю

прибутного вкраїнського роду

люд зоріє крізь вал

потойбічних тиранових псів.

Так само філософськи, образно поет говорить навіть у деякою мірою, засловами В’ячеслава Медвідя, «розпачливих мотивах свого фізичного болю...» серед жорстоких реалій довколишнього життя з недоброзичливими поглядами оточуючих людей:

Чи доля відвертається від тебе,

а муза випробовує тебе?

Чи Усевишній забуває в небі

тобі снувати сяйво голубе?

Але усі знавці поезії Владислава Стольникова наголошують на тому, що саме любовна лірика, це і є справжня його стихія, що чи не найсильніше вирує у найновішій книжці автора «Ужинок серпневого надвечір’я»:

Дружино, я з тобою перед Богом,

немов Адам із Євою нагі,

бо творить нам усім земна дорога

божественними знади дорогі.

І робимося ми напівбогами

в ясному чарі райської межі,

який вершить блаженними тілами

святу снагу єдиної душі.

У цих рядках Владислава Стольникова дуже зримо видно іще одну з найсуттєвіших рис його поезії, а саме її божественну символіку і головне те, що поет щиро та сповідально звертається до Господа, адже це, за словами Івана Драча, є ознакою того, що поезія автора високо піднята до Бога.

І здається, що понад триста добірних поезій із найновішої книжки цього непересічного поета охоплюють фактично кожну тему нашого життя.

Але для Владислава Стольникова це ‑ цілком природно, закономірно, адже його поетичне кредо полягає у тому, що:

Хіба поет колись шукає тему

для виверження потаємних строф,

котрі до нього крізь пекельну темінь

пливуть, як магма страдницьких Голгоф.

А досвіт шле обвітреному барду

безсонну музу житньої межі,

де кожне слово має вищу вартість

на тлі страсних і судних міражів.

Отож вірші цього творця поетичного слова є одночасно животворні для вишуканого кола знавців літератури і для широкого загалу звичайних читачів та насамперед вражають художньою силою потужної поезії.

Усе вищезазначене і дало підстави лауреату Шевченківської премії, поету, прозаїку В’ячеславові Медвідю завершити своє переднє слово до цього найновішого видання поезій Владислава Стольникова промовистою тезою:

«Тож знову без перебільшення можна сказати, що книжкою «Ужинок серпневого надвечір’я» українська поезія збагатилася на справдешній епос національного буття».

Сподіваємося, що книжка нових поезій Владислава Стольникова "Ужинок серпневого надвечір'я", як знакове явище нашого красного письменства і вагоме надбання вітчизняної культури, буде поцінована найвищою в Україні Національною премією імені Тараса Шевченка.

Враховуючи потужний поетичний потенціал та неоціненний вклад у розвиток української поезії, патріотичних почуттів до України і рідної мови та високих моральних цінностей ‑ трудовий колектив Публічної бібліотеки імені Лесі Українки підтримує висунення книжки поезій Владислава Стольникова «Ужинок серпневого надвечір’я», протокол №7 від 31 жовтня 2022 р. загальних зборів колективу, на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

З подання Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих міста Києва