Книжка «Українська Церква і московські міфи»
Книжка «Українська Церква і московські міфи», автор: Світлана Чорна, видавництво «Дніпро», рік видання: 2021.
Висунуто видавництвом «Прометей».
Художньо-історичне видання «Українська Церква і московські міфи» Світлани Чорної
Публіцистика Світлани Чорної є духовним надбанням українськоп народу, збагачує історію, культуру українського народу, його самобутність.
У своїй книзі «Українська Церква і московські міфи», котра створена із статей газети «Голос України», автор досліджує усі періоди історії Української Православної Церкви, що постає у 988 році, коли великий київський князь Володимир хрестив Русь, її становлення і розвитку, а також історію сумісних з неюпомісних церков ‑Візантійської (Константинопольської) та російської (московської).
Окрема сторінка історії УПЦ, яку досліджує Світлана Чорна, ‑анексія Київської митрополії, котра перебувала в канонічній єдності з Вселенською патріархією, москвою у 1686 році. Цій темі присвячені окремі нариси ‑«Утверждение о патриаршестве» москва виторговувала 141 рік», «Не продали душі за «царські коти», «Став клятвопреступником, бо давніш присягав патріархуВселенському» та інші.
Публіцист у книзі розвінчує міф про єдність Української та московської церков, а також міфотворчість московитів уже на ранніх етапах християнізації, про що йдеться у перших розділах книги ‑ «Провідники української духовности» «Київські гори благословив апостол Андрій», «Хрещення ‑ вибір народу Київської Руси-України», «Про «спільність» історії та «братерську» єдність» тощо.
На основі загальновідомих джерел, архівних матеріалів та інтерв’ю з відомими богословами і релігієзнавцями, Світлана Чорна створює цілісну картину унікального українського церковного життя. Разом з тим нариси, що увійшли до видання, формують мозаїку, де кожний шматочок працює на одну ідею ‑ показати, як нав’язувався тоталітарний устрій російського православ’я Україні та іншим країнам. Авторка стверджує, що жонглюючи словом «канонічна», РПЦ прагне не до молитовної єдності християн різних країн, а до адміністративного їх підпорядкування.
На прикладах подій минулих століть і сучасності, авторка пише про це в нарисах «Війна за кафедри», «Героя» з Олександра Невського зробив Сталін»,«Як люди у рясах козаків у пекло відправляли».
Завершує дослідниця свою книгу на оптимістичній ноті ‑подією 2018-2019 рр. надання патріархом Варфоломієм Українській Православній Церкві Томосу про автокефалію.
Книга «Українська церква та московські міфи» у всеукраїнському конкурсі, що проходив з ініціативи Інституту політико-правових та релігійних досліджень і за підтримки КМДА та Міністерства молоді та спорту України отримала диплом «Київська книга року» у 2022 р.
Книга розрахована на широке коло читачів, тому кожен із нас вправі обрати своє. Разом із тим ‑ця книга свідчить, що перед нами автор, чия творчість вписує українську культуру у європейський контекст сьогодення.
Зважаючи на сказане вище, вважаємо за потрібне номінувати книгу «Українська Церква і московські міфи» на здобуття Шевченківської премії.
З подання видавництва «Прометей»
Розвіювати московські міфи і викривати таємну війну
Нещодавно в Товаристві «Знання» журналістка Світлана Чорна презентувала свою книжку «Українська церква і московські міфи», видану за публікаціями у газеті «Голос України» видавництвом «Дніпро».
Ця книжка авторки, як і інша — «З братами не воюють» із серії «Фронтова бібліотечка захисника Вітчизни», вийшла за «Програмою поповнення бібліотечних фондів України» на 2021 рік.
«Усе на світі починається з любові і віри. У вірі Христовій гартувалася й міцніла українська державність. Істинний віруючий — патріот своєї держави, любить свій народ, його мову, культуру тією жертовною любов’ю, яку заповідав нам Творець. Цю жертовну любов представники різних конфесій виявили під час Революції Гідності. І нині, коли Україна великою самопожертвою обстоює свою територіальну цілісність і суверенітет на сході, де триває війна з російським агресором», — написала у передмові авторка й упорядник серії історичних книжок.
Військовий капелан Дмитро Каран зазначив, що книжка Світлани Чорної поєднала дослідження істориків, фахівців і церковників про Україну й українську церкву. Ця книжка, на його переконання, є цінним інформаційним посібником для духовенства і мирян — тих, хто намагається для себе збагнути безперервну низку неправд і таємну війну проти нашої церкви.
У першій частині книжки авторка спростовує щонайменше 20 московських міфів про спільність церковної історії та «братерську єдність». Це і міфи про хрестителя України-Русі Великого київського князя Володимира, якого Москва називає «русскім», тобто своїм, про Переяславську раду, на яку зібралося усього 284 особи і яку не підтримали Іван Богун, Іван Сірко, інші отамани і цілі козацькі полки, митрополит Сильвестр Косів та прогресивне українське духовенство. Митрополит не лише відмовився присягати цареві, а й не дозволив московитам біля святої Софії розпочати будівництво фортеці.
У центрі уваги авторки — постать гетьмана Івана Мазепи, на якого з політичних мотивів за наказом Петра I накладено анафему. І з початку XVIII століття в російській історії міф про Мазепу посідає одне з чільних місць — його в Москві ненавидять, як інших борців за незалежність і волю України, як Степана Бандеру чи Романа Шухевича.
Аргументовано дослідниця спростовує і величальні міфи про самого Петра І, який скасував у 1725 році патріарший сан, запровадив «Святіший урядуючий синод» і церква стала складовою державного апарату, про «благовірного» Олександра Невського, якого героїзував Сталін і на замовлення якого було знято патріотичний фільм «Александр Невский», та інші міфи, спрямовані на перекручування українських літописів.
А свідками творення новітньої історії й отримання Томосу вже є ми, нащадки козаків-характерників і дніпровських амазонок, які доводять, що наша споконвічна національна ідея, як оберіг, — це мова, віра та армія.
Студент Київської православної богословської академії, учасник російсько-української війни Олекса Сокіл поділився, що завжди цікавився історією України, бо радянська влада подавала минуле спотвореним. «Приміром, для багатьох Мазепа, навіть по сьогоднішній день – непізний і майже незнайомий. Хоча не один десяток років на грошових купюрах. Мене завжди дивувало, що в «історії» від радянської влади козак змальований бунтарем, бандитозлодієм, гультіпакою, пиякою... Я відшукав свій родовід. Гортаючи архіви, дізнався, що козаки не були безбожниками. Вони були набожні, розуміли дисципліну і порядок. Мали достаток, вкладали гроші в церкву, вчилися. Справжня українська церква була саме на боці освіти, була просвітою. А в обітниці козака сказано: боронити землю православну. Отже , дослідження цієї теми вважаю дуже важливим, щоб спростувати брехливі "московитські" міфи про нашу історію. Козаки були державниками, і церква була на боці держави. Народ України підтримував козаків. І це було одне єдине – народ-церква-військо, як віра-мова-армія. Ніхто не відміняв ці стовпи, на яких тримається нація і держава! Маємо розвінчувати міфи», – поділився Олекса Сокіл і додав, що така книжка Світлани Чорної має бути частиною шкільної та позашкільної програм. Для всіх, кому не байдужа Україна. Особливо нині, коли триває протистояння з агресивними москвитами.
А війна — це останній аргумент, коли політики та історики програли. Але можна воювати з автоматом, з пером, словом, думкою. І сьогодні, коли маємо війну з підступним сусідом, саме така літературна зброя на часі.
Джерело: газета «Голос України»
«Російська Православна Церква побоюється, що у свідомості багатьох прихожая і священиків, які все ще належать до Московського Патріархату, зростатиме думка про те, що Церква, до якої вони належать, незаконна за церковними канонами, і віра в те, що Ьснє майбутнє становище сумнівне, буде лише зростати. Через це вони побоюються, що тенденція до переходів із юрисдикції Російської Православної Церкви в Україні посилиться».
Архієпископ Євстратій (Зоря)
Додати коментар