Офіційний веб-сайт

Книги поезій «Сестра осінь», «Талісман»

Автор(-и): Валерій Гужва / Розділ:

Книги поезій «Сестра осінь», «Талісман» (видавництво «Ярославів Вал», 2016, 2018); автор: Валерій Гужва.

 

Книги поезій «Сестра осінь», «Талісман» Валерія Гужви

 

У поетичних книжках «Сестра осінь» і «Талісман» Валерій Гужва не претендує на роль духовного проводиря чи суворого ментора. Його поезія ‑ то як довірочна розмова з другом, од якого немає з чим критися, то мимовільне пригадування для себе, що, як і коли з його душею було, а також емоційна реакція на події дня. Це, звичайно ж, не так звана програмна поезія. Це дорогоцінний інтимний людський документ. Подекуди в його віршах незаплановано автором і непедальовано звучать елементи соціальної лірики чи ліричної соціальності.

Тут годі шукати вольових закликів, вогненних інвектив, трибунних інтонацій, форсованих емоцій чи пророчих запевнень. Усе це завжди було для Гужви глибоко чуже. Він близький до «висповідальників», хоча й не доходить, як чимало з них, до душевного стриптизу.

Окрім мотиву втраченого чи не втраченого часу і його відлуння в авторовій душі, Гужву доймають сумніви, чи так було прожито і чи є підстави у когось оскаржити його вчинки та слова.

Цей мотив, виразно сформульований назвою відомої книжки Сомерсета Моема «Підбиваючи підсумки», з різними варіаціями повторюється в творчості багатьох авторів. І все те цілком зрозуміло: наше життя ‑ то випробування долі й пригоди серця, то ілюзії, відкриття, розчарування і зради. Здається, з роками людина ‑ вже не так заангажована в різних подіях - має не дуже веселий привілей оглядатися в проминулі літа й переглядати поглядом пам'яті все, що з нею було. И мимоволі зіставляти те, як воно тоді бачилося, і яким ‑ часто зовсім іншим ‑ бачиться скептичним оком з дистанції літ. Бо ж, як пише Гужва, «наївності упала пелена // і стало видно, наче на долоні...» І ось ‑ нова ява того, що колись було: «моливсь на Галатею, а вона // лиш пасажирка в спальному вагоні».

Гужва знає ‑ і ненав'язливо переконує чи намагається переконати читача, бо не те тільки від автора залежить, ‑ що треба жити, не чекаючи великої милостині від життя, а ті скупі проблиски щастя, котрі раптом стрінуться тобі, приймати з вдячністю і розумінням: це ‑ тобі сатисфакція ‑ за всі підступні удари долі. А його незмінна м'яка іронія дозволяє дистанціюватися від усього того, що могло б нокаутувати душу. І це ‑ промовисте свідчення того, що зустрічається в реальності ще рідше, ніж талант. Називається воно дуже просто: мудрість. А талант із мудрістю ‑ це прекрасний і завжди унікальний альянс.

 

З подання видавництва «Ярославів Вал»

Коментарі