Офіційний веб-сайт

Книги «Височина. Поеми», «Уява і ява. Поезії»

Автор(-и): Володимир Пащенко / Розділ:

Книги «Височина. Поеми» (видавництво «Основа», рік видання: 2015), «Уява ‑ і ява. Поезії» (видавництво «Український пріоритет», рік видання: 2018), автор: Володимир Пащенко.

 

Книги «Височина. Поеми» та «Уява ‑ і ява. Поезії» Володимира Пащенка

 

Творче об'єднання «Світлиця» (м.Київ) представляє па здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року в номінації «Література» поетичні збірки Володимира Пащенка «Височина. Поеми» (2015), «Уява ‑ і ява. Поезії» (2018).

Володимир Пащенко народився 15 вересня 1950 року в селі Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Закінчив Київський державний університет, географічний факультет та аспірантуру Відділення географії ІГФ АН УРСР. Працював у польових експедиціях в різних регіонах СРСР та молодшим, старшим, провідним, головним науковим співробітником установи, яка тепер є Інститутом географії НАН України. Був головою Київського відділу Українського географічного товариства, засновником і редактором «Київського географічного щорічника», серійних українознавчих видань «Українські достойники» і «Рідні місця українців». Автор двох сотень наукових статей і десятка монографій про ландшафти й екоеволюцію регіонів України, із теорії, методології природничої географії та наукознавства. Нині ‑ на творчій роботі. Опрацював і опублікував узагальнення з виправлення вербальних наукових субмов у різних науках і етносах.

Видав поетичні збірки «Соколипь», «Пелюстка Всесвіту», «Хрестоцвіт», «Осоння», «Земні припади», «Соколипь. Вибрані вірші», «Височина. Поеми», «Уява ‑ і ява. Поезії», має кілька окремих видань поем. Лауреат премії імені М.Куліша.

Поезіям автора властиві густа змістовна ємність, образне наповнення слова і рядка, чітка ритміка, виразне фразування, асоціативна логіка письма, філософське бачення реалій, переконливе, часом дошкульне портретування героїв ‑ і самоіронія.

Про збірку «Височина. Поеми» та її автора у розлогій рецензії вчений-філолог і літературний критик Ігор Михайлин написав так («Харків LIТ», 2017. № 8, с. 241-252): «...Володимирові Пащенку вдалося щасливо уникнути... суб'єктивності і в той же час зберегти в оповіді теплу й затишну родинну ауру. Поет дивовижним чином то підноситься до пафосу узагальнень і філософських роздумів чи коментарів до епохи, то переходить па задушевний розмовний тон, мало не напівшепіт, включаючи читача в неповторну атмосферу неквапливої розповіді, нібито вона відбувається на березі річки, біля вогнища й ведеться між старими приятелями...

В історії поета приваблює людина, конфлікти і характери, узяті передусім у загальнолюдській площині... Майстерна версифікація тут сусідить з вишуканим зображальним оздобленням. Щодо версифікації, то про неї слід сказати окремо. За прозорістю вірша, точністю й влучністю використання слова, ощадливістю оздоблення у вигляді тропів і синтаксичних фігур, вишуканістю рим, оригінальністю строф (які, як правило, не бувають традиційними катренами, а складаються з п'яти чи шести рядків з різноманітною системою римування) за усіма цими вимірами Володимир Пащенко належить, безумовно, до школи Максима Рильського».

Ігор Михайлин резюмував (с. 252): «Книжка «Височина» Володимира Пащенка ‑ то не квіти па узбіччі для милування проїжджому; то хліб насущний для живлення української національної свідомості».

А ось Володимир Брюгген так написав про поета В.Пащенка: «Він упевнено заявив і про масштаб свого мислення, і про сміливе й трепетне (воднораз!) ставлення до емоційно виструнченого образного слова. Так що формула «науковець і поет» міняється па «поет (за освітою науковець)».

Відомий критик Євген Варан зазначив в «Українській літературній газеті» (11 вересня 2015 р.): «Безперечно, в особі Володимира Пащенка маємо хрестоматійного автора. Такі автори, а їх неправду не дуже багато, ‑ є знахідкою для шкільного знайомства з традиційним руслом української поезії, добротно прочутої і мовно наповненої, пластичної і мелодійної».

Про вірші збірки «Уява ‑ і ява» вчепий-літературознавець Юрій Барабаш написав авторові (01.07.2016; Передслово, 2018, с. 4): «Це, як па мене, поєднання, ба синтез історіософського та натурфілософського первнів, що дає підстави говорити про належність Вашого мистецького світосприйняття і способів його вербального виявлення до інтелектуально-філософського річища в українській літературі, до історіософської та натурфілософської традиції ‑ від Сковороди та Шевченка до Тичини, Рильського, Свідницького, Мисика, до «Степової Еллади» Маланюка та «Океану» Василя Барки, до кращих творів Ліни Костенко та Петра Мідянки. У такому висвітленні й сенсі постає у Вашій поезії образ українського Степу ‑один з найважливіших національних поетично-філософських архетипів.

Не кажу вже про те, що Ваші вірші принесли мені суто естетичне задоволення просто як читачеві, давньому аматору та поціновувачу поетичного слова».

Прихильно оцінює збірки академік Микола Жулипський. Він, зокрема, наголошує, що «система словотворення поета унікальна». Високо оцінили збірки «Височина» та «Уява ‑ і ява» учасники обговорення, яке 21 жовтня під егідою творчого об’єднання «Світлиця» відбулося в Українському фонді культури імені Б.І.Олійника.

 

З подання редакції журналу «Дивосвіт»

Листи-відгуки

 

Шановний Володимире Михайловичу!

 

Я Вам сказати хотів, що поезії Ваші прочитав і мені здалося, що Ви могли б їх запропонувати в котрийсь із журналів – «Київ» або «Дніпро»… Рівень творів повинен додати авторові сміливості.

А взяти участь в «екологічних битвах» зараз навряд чи зможу: пів-літа довелось відбути в лікарні та й зараз ще не зовсім у формі.

Хоча, звичайно, Південний Буг, як і все інше, матиму на увазі.

 

З повагою

Ол.Гончар

 

30.08.88

 

Шановний Володимире Михайловичу!

 

Дякую за «Козачку».

Зворушливий, психологічно складний сюжет, етично вагомий. Є чудові картини-роздуми:

Піщане у дитинстві дно,

Доступне зору, а глибоке:

Там добре видно зверху, збоку,

Лише м’яким туманним сном

Сам верх заволокло – ледь-поки.

 

Проникливо сказано про долю (покликання?) жінки-козачки та про людяність народної моралі:

 

Якщо піде у козаки, ‑

Дружину вільною лишає;

Розлука жінці заважає,

Та вродяться не байстрюки,

А цвіт законного врожаю.

 

Утім ніхто не вгляне тінь,

У тім немає нетерплячки, ‑

А лиш покликання козачки:

Щоб не спустошився курінь,

Збезлюднівши за одиначки…»

 

Дякую за книжечки.

Добра Вам!

 

Шанобливо

І.Дзюба

03.07.2014, с.Рудики

 

Відкрив я цього чоловіка для себе, коли прочитав його віршований роман про Асканію-Нову, про Фальц-Фейнів. Яка мовна розкіш, які віртуозні розсипи подробиць про ту унікальну місцину!

Поет слова вивіреного, може занадто делікатного (а яким же має бути справжній українець!), Володимир Пащенко – строгий і чесний, відвертий і совісний. Бачте, скільки компліментів відразу! Серце моє прихильне до нього. В українській поезії він не загубиться, бо його науковий і життєвий досвід здобув словесну оболонку слоєвласну і неповторну!

 

Іван Драч,

лауреат Державної премії

імені Т.Г.Шевченка, Герой України

 

 

Шановний Володимире Михайловичу!

 

Ваша поема-документ про колоритних представників роду Фальц-Фейнів у якій науковець підпирав поета, а поет науковця, спонукає замислитись над_тим, що називають вічними цінностями. Про творче й руйнівне начало в людині, про вище й низинне в ній, про дивовижні здобутки і непоправні втрати  людського розуму й серця. Цілий спектр чуттів і думань з озиранням на незворотність часу. 1 все це через діяння конкретних персоналій славетного роду, а надто творців дива «Асканії-Нова».

Праця Ваша ґрунтовна фактографією, багатим ілюстративним матеріалом. Примітки до тексту й ілюстрацій читаються як захоплюючий детектив. Усвідомлюю скільки зусиль доклали Ви, аби. задум втілився в епічну розповідь. До слова, епіка сьогодні на літературних маргінесах.

Дякую за книгу. Доброго Вам здоров"я, звершень наукових і літературних.

 

З повагою

В.Базилевський

01.06.2014

Коментарі