Офіційний веб-сайт

Книги «Українські художники: з відлиги до Незалежності» (кн.1, кн.2), «Нова українська скульптура»

Автор(-и): Галина Скляренко / Розділ:

Книги «Українські художники: з відлиги до Незалежності»(кн.1, кн.2), «Нова українська скульптура», автор: Галина Скляренко, видавництво «Huss» (м.Київ), роки видання: 2020, 2021.

Висунуто Інститутом проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.

 

Книги «Українські художники: з відлиги до Незалежності», «Нова українська скульптура» Галини Скляренко

 

Книги Галини Яківни Скляренко «Українські художники: з відлиги до Незалежності» та «нова українська скульптура - являють собою значне явище українського мистецтвознавства. В них з позицій сучасної гуманітарної науки, неупереджено, фахово, багатобічно на прикладі окремих творчих доль українських митців аналізується непростий та сповнений протиріч період історії українського мистецтва - з 1950-х до сучасності. У мистецтвознавчий та загальнокультурний обіг вводяться нові матеріали, нові факти історії мистецтва. Творчість багатьох художників в книгах Скляренко Г.Я. описана та проаналізована вперше в українському мистецтвознавстві.

Як справедливо зазначає авторка, період другої половини XX століття та роки сучасності залишаються в нашому мистецтвознавстві неописаними та недослідженими. За межами фахової критики і досі існують десятки імен, не залучених до загальної картини мистецького поступу, між тим кожне з них -художнє явище, що додає нових рис до загального уявлення про мистецтво України, пов'язує його із європейським культурно-мистецьким простором, відкриває нові риси національної традиції. Вперше в українському мистецтвознавстві, на конкретних прикладах творчості митців, авторка аналізує рух до оновлення мистецтва, що розпочався в нашій країні з років відлиги, індивідуальні авторські шляхи опозиції офіційній доктрині соціалістичного реалізму, утвердження художніх новацій.

Дві книги продовжують одна одну, пов'язуючи дві епохи в українському мистецтві.

Представлені роботи не випадкові в мистецтвознавчому доробку Галини Скляренко. Протягом багатьох років вона досліджує українське мистецтво XX століття та сучасності. Є авторкою біля 600 публікацій в наукових збірниках, періодичних виданнях, вступних статтях до альбомівта каталогів українських художників. Є авторкою розділів до «Історії українського мистецтва» (том 5.: Мистецтво XX століття. НАН України, ІМФЕ ім.М.Рильського, 2007 - «Монументально-декоративне мистецтво», «Візуальне мистецтво») та «Нарисів з історії образотворчого мистецтва України XX ст.» (Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, 2006), брала активну участь у підготовці «Шевченківської енциклопедії» (Київ, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2012), постійно співпрацює з відділом Зводу пам'яток архітектури та мистецтва Інституту історії НАН України та Енциклопедією сучасної України.

Скляренко Г.Я. є автором кількох книг про українське мистецтво «Сучасне мистецтво України: портрети художників», Київ, чотири видання -2015, 2016, 2018, 2020; «На берегах. Нотатки до історії українського мистецтва XX ст. Київ, 2007.

Г.Я.Скляренко є автором великих дослідницьких кураторських проектів -«Українське мал-аrt-ство 1960-1980-х років» (Виставковий зал Торговельної міжнародної палати, Київ - Художній музей м.Одеси, 1990); «Міф «українське бароко»» (разом з О.Баршиновою, Національний художній музей України, 2012); «Інша історія»: мистецтво Києва з відлиги до перебудови» (Національний художній музей України, 2016), що репрезентували новаційні науково-теоретичні та експозиційні підходи до аналізу та популяризації українського мистецтва, та новаційних за своїми експозиційно-концептуальними засадами виставок сучасного українського мистецтва: «Орієнтація на місцевості» (Національний художній музей України, 2013); «У нашім раї» до 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка разом з В.Сахаруком (Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України, Київ, 2014 - галерея Saatchі, Лондон, 2014); «Переведи мене через майдан» (Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ, 2017). Постійно виступає куратором персональних виставок українських художників.

Книги та науково-творча діяльність Галини Яківни Скляренко заслуговує на високу оцінку та гідна бути відзначена Національною премією імені Тараса Шевченка.

 

З подання Інституту проблем сучасного мистецтва

Національної академії мистецтв України

 

Комітет з

Національної премії України

імені Тараса Шевченка

Національний музей «Київська картинна галерея» підтримує висунення книг Галини Скляренко «Українські художники: з відлиги до Незалежності» (2020) та « Нова українська скульптура» (2021) на Державну премію імені Тараса Шевченка. Мистецтвознавчі дослідження пані Скляренко відзначені високою фаховістю, ґрунтовністю подання матеріалу, а найголовніше - новаційними підходами до висвітлення та інтерпретації вітчизняного мистецтва. У своїх публікаціях авторка акцентує увагу на нових художніх практиках та формах мистецтва, які ще не дослідженні в українському мистецтвознавстві. її книги повертають у художню культуру «викреслені» з неї в радянський час імена та твори видатних вітчизняних митців, а також вперше вводять у мистецтвознавчий простір творчість молодих митців сучасності.

Скляренко Галина Яківна - мистецтвознавець та художній критик, теоретик та куратор виставок та художніх проектів. Її дослідницька діяльність поєднує теоретичні дослідження історії українського мистецтва, критичний аналіз сучасного художнього процесу, кураторські проекти сучасного мистецтва.

Г.Я.Скляренко є автором розділів у фундаментальних виданнях «Історія українського мистецтва» (том 5.: Мистецтво XX століття. НАН України, ІМФЕ ім.М.Рильського,2007 - «Монументально-декоративне мистецтво» , «Візуальне мистецтво») та « Нариси з історії образотворчого мистецтва України XX ст.» (Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, 2006- «Українське мистецтво другої половини 1980-2000-х років: події, явища, спрямування»), брала активну участь у підготовці «Шевченківської енциклопедії» (Київ, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАНУ, 2012), постійно співпрацює з відділом Зводу пам’яток архітектури та мистецтва

Інституту історії НАНУ та Енциклопедією сучасної України. Є автором кількох книг про українське мистецтво («Сучасне мистецтво України: портрети художників», Київ, чотири видання - 2015, 2016, 2018, 2020); «На берегах. Нотатки до історії українського мистецтва XX ст.» (Київ, 2007 та монографічних альбомів про творчість українських митців. Є автором біля 600 статей про мистецтво та культуру України у наукових збірниках, публіцистичних виданнях, фаховій та суспільній періодиці.

Г.Я. Скляренко є автором великих дослідницьких кураторських проектів - «Українське мал-аїї-ство 1960-1980-х років» (Виставковий зал Торговельної міжнародної палати, Київ; Художній музей м.Оденсе, Данія 1990), «Міф «українське бароко» (разом з О.Баршиновою, Національний художній музей України», 2012), « Інша історія» :мистецгво Києва од відлиги до перебудови», Національний художній музей України, 2016), що репрезентували новаційні науково-теоретичні та експозиційні підходи до висвітлення та популяризації українського мистецтва, та новаційних за своїми експозиційно-концептуальними засадами виставок сучасного українського мистецтва: «Орієнтація на місцевості» (Національний художній музей України, 2013), «У нашім раї». До 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка (разом з В.Сахаруком, Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Київ, 2014 - галерея Saatchi, Лондон, 2014) «Переведи мене через майдан» (Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Київ, 2017). Постійно виступає куратором персональних виставок українських художників.

Г.Я.Скляренко постійно бере активну участь у науковому, мистецькому та культурному житті України: виступає з доповідями на українських та міжнародних конференціях, круглих столах з мистецької проблематики, в дискусіях к питань мистецтва та культури, виступає членом журі мистецьких конкурсів .

Галині Яківні Скляренко притаманні активна цілеспрямованість у втіленні значущих мистецьких проектів, висока фаховість та культурна ерудиція, щира зацікавленість у сприянні розвитку українського мистецтва, велика працездатність та творча продуктивність.

Своєю сумлінною працею Г.Я.Скляренко гідно служить подальшому розвитку та збагаченню національної духовної культури, її дослідженню та популяризації.

Національний музей «Київська картинна галерея»

Лист підтримки

Український фонд культури підтримує висунення книг відомої мистецтвознавиці Галини Скляренко « Українські художники: з відлиги до Незалежності» ( у 2-х книгах, К., 2020) та « Нова українська скульптура» (К., 2021) на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. Дослідження пані Галини Скляренко відзначаються не лише фаховістю, ґрунтовністю у вивченні українського Мистецтва, а й новаційністю поставлених проблем. На основі творчості українських художників, про більшість з яких у представлених книгах написано вперше, авторка окреслює важливі процеси в художньо-культурному житті України, зокрема, особливості осмислення національної спадщини, інтерпретацію західного мистецького досвіду, а найголовніше - своєрідність українського мистецтва (живопису, графіки, скульптури, фотографії, концептуальних практик) у складному контексті пізньорадянського та сучасного художнього поступу.

У книгах авторка описує непрості сторінки формування й перипетій розвитку новітньої мистецької думки в Україні, які дозволяють глибше збагнути суть складних культурно-мистецьких рухів у динаміці, розкрити їх розмежування та мистецьке дистанціювання в історично-художньому просторі з урахуванням широкого діапазону порівняльних методик.

Слід зазначити, що написанню даних книг передувала багаторічна та наполеглива дослідницька та аналітично-критична робота. В доробку авторки - понад 600 статей у збірниках, часописах, альбомах та каталогах мистецьких творів. Книги - « На берегах. Нотатки до історії українського мистецтва XX ст.» Київ, 2007, «Сучасне мистецтво України: портрети художників», Київ, 2015, 2016, 2018, 2020; розділи у Історії українського мистецтва в 5-ти томах (ІМФЕ, К., 2007) та « Нарисах з історії образотворчого мистецтва України XX ст.» (ІПСМ, 2006), кураторські дослідницькі виставкові проекти - « Українське мал- арт-ство 1960-1980-х рр» (Київ-Оденсе (Данія), 1990), «Міф «українське бароко» (разом з О.Баршиновою, Київ,», 2012), « Інша історія» -.мистецтво Києва од відлиги до перебудови», (Київ, 2016), а також новаційні за експозиційними принципами виставки « Орієнтація на місцевості» (Київ, 2013), « У нашім раї», до 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка (Разом із В. Сахаруком, Київ, 2014 - галерея Saatchi, Лондон, 2014, Дніпро, 2014), «Переведи мене через майдан» ( Київ, 2017).

Українське образотворче мистецтво у викладі Галини Скляренко постає у своїй багатозначності, історичній проблематичності та національній своєрідності. Роботи мистецтвознавиці стали вагомим внеском в українську культуру та гідні бути відзначені Шевченківською премією.

Користуючись нагодою, Український фонд культури висловлює повагу Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка і бажає успіхів в роботі.

Український Фонд Культури

 

Визначна віха в підготовці нової історії українського мистецтва

 

Можна впевнено стверджувати, що новою книгою Галини Скляренко українське мистецтвознавство не лише збагатилося, а й оновилося! Свіжа мова, яскраві думки і нестандартний підхід до будівництва історії мистецтва загалом.

Оскільки тут пропонується новий підхід до витлумачення рухливої і динамічної історії актуального українського мистецтва, маємо нове за типом концептуальне видання, де історія мистецтва подається крізь герменевтичну, семіотичну і біографічну матрицю інтерпретації творів мистецтва. Авторкою обрано незвичний жанр «мистецтвознавчого портретування».

У 22 розділах, які вибудувані за логікою історичного й культурологічного поступу, розгортається не «картинка мінливого буття», а цілком послідовний і перехресний аналіз творчого методу кожного майстра й того, що називають «індивідуальною міфологією творчості».

Це не книга біографій, навіть не альбом і не антологія, - це вдумливе розкриття того, що є творчість в умовах ідеологічного тиску і тих процесів, що не вкладаються в офіційний вимір мистецької реальності. Цей двотомник - важлива віха в підготовці нової історії українського мистецтва. Ба більше - це її фундамент, ґрунтовні «входи» в проблематику сучасної мистецької творчості.

Адже за кожним емблематичним типом оповіді постають вкрай актуальні питання: якою є творчість в умовах ідеологічного тиску, чим вона живиться і змінюється, як співіснують візуальні вербальні складові в основі творчого мовлення, - ще більше (методологічно): як уникнути мистецтвознавчих схем й упередженостей у дефініціях творчого методу кожного мистця? До речі, за своєю структурою і формою дискурсивної репрезентації видання є зразковим саме з мистецтвознавчих методологічних засад.

Галина Скляренко не намагається заповнити «прогалини», хоча її методологія цього не заперечує, - вона заповнює лакуни смислу, які, спираючись на метод портретування, наповнюються конкретикою

Авторка не уникає проблемних питань української культурної ідентичності й мистецької самобутності. Однак головним для неї є бажання: а) реконструювати сам механізм творчості кожного мистця; б) унаочнити закономірності мистецького буття, міфологізованого часом і дійсністю. Тим яскравіше виявляється обертання фактажу й досліджуваного матеріалу: все є чітко опрацьованим і все є більшим, ніж просто констатацією фактів, - тут панує ідея! А вона в намаганні створити таку систему оцінки творчості, коли час, епоха, особливості доби не заступають самої творчості мистця!

Мистецтвознавиця не лише показує, чим займалися мистці в певний час, - вона демонструє систему мистецьких думок, яка іноді ширше й значніше за конкретні твори мистецтва. Головна ознака книги - неупередженість! Долання мертвих схем і живе мовлення про мистецтво!

Звісно, маємо дискурси О.Петрової, В.Бурлаки, О.Авраменко, В.Сидоренка. Не ламаючи усталених норм мистецтвознавчого дискурсу, метод портретування Скляренко рухається далі - у глибину процесів, у широку панораму механізмів творчого мислення. Не фактаж як такий цікавить авторку, її цікавить сам семіозис пластичного мислення! Більше того - не хронотопічне з'ясування причинно-наслідкових зв'язків цікавить дослідника, а намагання за кожною постаттю відкрити мисленнєве підґрунтя художньої творчості в певний історичний час.

Структуру книги складає череда нарисів, де голо­вним є бажання і вміння винаочнити сам творчий метод кожного з майстрів, узятих в обіг мистецтвоз­навчої думки. Як влучно зазначив автор ідеї книж­кової серії і керівник видавничого проекту «Українське мистецтво ХХ-ХХІ століття» Ігор Абрамович, (пропущений крізь прискіпливу і тонку оптику ав­торського погляду Галини Скляренко, історичний фактаж набуває виразного об'єму, проявляються у закономірності і унаочнюються складні переплетіння змістів загального історичного поступу, окремих творчих та особистих доль».

Багато зроблено вперше! По-новому витлумачена доля і творчість Т.Яблонської (уже за одне це можна клонитися авторці!). Без зайвої метушні науково й системно розглянуто й проаналізовано «Книгу схем» В.Ламаха, уперше професійно проаналізовано творчість О.Соколова, між іншим, у тому актуальному вимірі, який сьогодні іменують «вербально-візуальним синтезом» і відносно якого майже не існує методології аналізу. Теж саме і про В.Бахчаняна. Укотре стверджуємо - уперше мистецтвознавчо!

Яскраво, ґрунтовно і всебічно проаналізовано юрчість П.Бедзіра, А.Горської, В.Бахчаняна, В.Барського, Ф.Юр'єва, А.Сумара, Я.Левіча й багатьох інших. Тут важливим є авторський вибір мистців. Скляренко влучно обирає саме тих, ким історія мистецтва створювалася і ким вона живиться й нині! Є всі підстави стверджувати, що, попри безліч наукових творів, що стосуються фотографа Б.Михайлова, текст Г. Скляренко - один з найглибших і найпроникливіших, який дає змогу неупереджено побачити сутність роботи в царині фотографії і творчості мистця!

Галина Скляренко вправно обходиться з мистецькими школами Києва, Харкова, Львова, Одеси, Закарпаття, влучно й точно випромінює своєрідність історичного шляху й сучасного стану кожної з них. Гїекфразис міцний і природний. Тим паче, що йому пасує фахова добірка ілюстрацій, втягнута в серед­ину тексту і такою, що є досконало показовою і репрезентативною.

Найбільшою цінністю двотомника є не сам фактаж (а він досконалий, неодноразово перевірений і опрацьований!), а метод автора - опрацьовуючи персону і долю мистецької особистості, віднайти і відкрити її творчий КОД, узагальнити окремішнє явище і з'єднати його з плином часу та специфікою дослідженої доби.

Звісно, є питання, які ще чекають на своє продовження та аналіз; є речі, з якими можна сперечатися, - утім, це ж РУХЛИВА ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА. Динамічний автор, неспинна енергія якого ще подарує нам безліч яскравих книжок, розкриє саму сутність мистецького поступу в означений період.

Г.Скляренко дає нам взірець неупередженого, вдумливого аналізу творчості мистця - «від відлиги до перебудови», за яким стоїть дещо більше - нова мистецтвознавча методологія аналізу й нова ідеологія утворення актуальної історії сучасного українського мистецтва.

Особлива подяка А.ІІІалигіну, авторові оригінал-макета та всесвіту фотографій В.Марущенка, які контекстуально й зорово-пластично збагатили книгу. Цей проект дає всім нам можливість долучитися до свіжості мистецтвознавчої думки, до яскравості її візуального втілення і до ствердності видавничого поступу, що обіцяє кожному з небайдужих упевненість, що справу буде продовжено.

Питання, звісно, залишаються відкритими!

 

Олег Коваль,

мистецтвознавець, лауреат премії ім.І.Ю.Рєпіна

 

«УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИКИ:З ВІДЛИГИ ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

 

Галина Яківна Скляренко ‑відома і активна вітчизняна мистецтвознавиця, старша наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУкраїни, кандидатка мистецтвознавства,доцентка. Сферою її наукових зацікавлень є мистецтво та культура XX ‑початку XXI от., а також українське новітнє мистецтво. Надзвичайно цікаве, але одночасно дуже непросте та, головне, ще зовсім малодосліджене, воно вимагає не просто ерудиції, уваги й старанності. Адже цього замало, коли мистецтвознавець має стати посередником, певною мірою, навіть перекладачем між Митцем і Глядачем і допомогти їм зрозуміти один одного. Саме такому «діалогу» сприяє вся діяльність Г.Я.Скляренко, її монографії та статті, проекти та виступи, а також ‑нова робота «Українські художники: з Відлиги до Незалежності» (К.: НUSS, 2020).

Вона складається з двох книг. Кожна містить одинадцятьрозділів-начерків, присвячених окремій персонали: Тетяна Яблонська, Олег Соколов, Валерій Ламах, Єлизавета Кремницька, Павло Бедзір, Алла Горська, Михайло Грицюк, Флоріан Юр'єв, Вілен Барський, Анатолій Сумар, Яким Левич у першій книзі; Юрій Луцкевич, Ференц Семан, Вагрич Бахчанян,Борис Михайлов, Федір Тетянич, Люс'єн Дульфан, Сергій Пустовойт, Олександр Аксінін, Віктор Муращенко, Анатолій Степаненко, Леонід Вайцехов ‑у книзі другій.

Актуальність «Українських художників» є безумовною. Достатньо зазначти, що, наприклад, про Леоніда Войцехова Г.Я.Скляренко взагалі написала першою. І, майже, про всіх названих художників (як от про О.Соколова, В.Ламаха, А.Горську, В.Барського, В. Бахчаняна, С. Пустовойта, В. Муращенка) вперше пише саме мистецтвознавець, оскільки пов'язані з ними матеріали обмежуються спогадами напівбелетристичного характеру та, в кращому випадку, невеликими публікаціями у періодичних виданнях. Але йдеться не просто про цікаві особистості, а про художників, які були центрами творчих гуртків ‑і, нерідко, впливали на розвиток цілої групи молодих майстрів. Деякі з героїв книги (як от Павло Бедзір в Ужгороді, Леонід Войцехов в Одесі, а також Олег Соколов, Люсьєн Дульфан) взагалі існувалита існують в статусі мистецьких і надзвичайно шанованих «міських легенд». А ще ‑ кожен з них став створювачем своєрідної «авторської міфології», що, втім, є типовим для видатних митців окресленої епохи.

У начерках вдало й цікаво поєднано біографічні відомості, аналіз творчості, розгляд прижиттєвих і сучасних публікацій. Використано великий матеріал, який часто є малодоступним та унікальним. При цьому творчість митців, про яких йдеться у книзі, завжди поставлена в контекст тенденцій часу та загальної проблематики мистецтва, а також стає приводом для розгляду проблем кон­цептуалізму, еволюції картини, живопису, фотографії тощо.

І ще. Книга Г.Я.Скляренко є, по суті, роботою, «відкритою» для «продовження» ‑ яке, ймовірно, буде!

 

Оксана Ламонова,

науковий співробітник ІМФЕ ім. М.Т.Рильського

НАН України, кандидат мистецтвознавства

 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA