Офіційний веб-сайт

Книги «Повість про Миколу Зерова», «Сонячний годинник», «Літературний ландшафт України. XX століття»

Автор(-и): Володимир Панченко / Розділ:

Книги «Повість про Миколу Зерова» (видавництво «Дух і літера», рік видання: 2018), «Сонячний годинник» (видавництво «Темпора», рік видання: 2019); «Літературний ландшафт України. XX століття» (видавництво «Ярославів Вал», рік видання: 2018); автор: Володимир Панченко.

 

Книги «Повість про Миколу Зерова», «Сонячний годинник», «Літературний ландшафт України. XX століття» Володимира Панченка

 

«Повість про Миколу Зерова»

Інтелектуальна біографія одного з найяскравіших лідерів українського ренесансу 1920-х років ‑ історика літератури, перекладача, поета-неокласика, неперевершеного київського златоуста. Його історія у книзі Володимира Панченка постає в широкому контексті культурного, літературного життя Києва, України. Чимало уваги приділено й драматичним політичним подіям, що визначали «дух часу». Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910-1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію «повісті минулих літ», автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Виписуючи епоху, автор апелює до давнього жанру повісті: він ‑ хронікер, літописець, інтерпретатор подій, історик літератури, культуролог. А передусім ‑ цікавий оповідач! Своєрідний стильовий мікс дав блискучий результат: «Повість про Миколу Зерова» читається як актуальна, сповнена органічних проекцій на наш час, есеїстика з відчутним публіцистичним зарядом. Дослідження стало переможцем престижного книжкового рейтингу

«Літакцент року-2018» у номінації «Літературознавство» та Форуму видавців «Book Forum Best Book Award» (2019) у номінації «Біографії».

 

«Сонячний годинник»

Книжка «Сонячний годинник» вийшла у квітні 2019 року, була представлена на Книжковому Арсеналі-2019. Одна з найоригінальніших книг у сучасній українській літературі. Автор назвав її «Книгою пілігрима» ‑ і це справді оповіді про подорожі Україною. А за своєю суттю і головними месиджами ‑ це історико-культурологічна публіцистика, в якій ідеться про перипетії формування національної ідентичності, історичну пам'ять, про наші непрості стосунки з власною культурною спадщиною і ставлення до видатних людей. Власне, у подорожах автора чи не найбільше цікавлять саме історії людей ‑ Михайла Максимовича, Миколи Костомарова, Івана Сошенка, Євгена Чикаленка, Йосипа Юркевича, Василя Симиренка, Івана Тобілевича, Наталі Кобринської, Сергія Єфремова, Валерія Марченка, Ліни Костенко і ще багатьох інших. Проте для нього дуже важливі й «прив'язки» цих історій до конкретних місцин на карті України: В.Панченко пише лише про те, що сам бачив, сам об'їздив... Його оповіді захоплюють, оскільки вони оповиті тим суб'єктивним шармом, який іде від щирого авторського пережиття, його пристрасті ‑ естетичної і громадянської.

 

«Літературний ландшафт України. XX століття»

У 50 розділах книги представлено 28 персоналій українських письменників XX століття ‑ від Івана Франка до Юрія Андруховича. Володимир Панченко створив цілу історико-літературну панораму, що дає зриме уявлення не лише про знакові постаті, а й про вузлові моменти розвитку національного письменства протягом 100 років. Він охоче полемізує з принципових питань; занурюється в стихію творчості письменників, чиї твори пройшли випробування часом; тішить читача далеким від будь-якого академізму стилем, високою культурою аналітичної думки, ерудицією, багатством асоціацій. Його книга ‑ не лише про недавнє минуле: вона дає змогу краще зрозуміти нас нинішніх, стан нашої літератури й культури.

Усі три книжки Володимира Панченка є, по-своєму, органічним цілим. Їх об'єднує прагнення автора відкривати українцям Україну ‑ яскраву, інтелектуально потужну, багату своєю неповторною історією і культурою. У цьому їх неабияка публіцистична снага.

 

З подання Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Коментарі