Офіційний веб-сайт

Книги «Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво)», «Візантійські склепіння Юліана Кулаковського: Київські контексти», «Тривкий тролінг трикстера: Метадраматургія Олександра Корнійчука"

Автор(-и): Андрій Пучков / Розділ:

Книги «Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво)», «Візантійські склепіння Юліана Кулаковського: Київські контексти», «Тривкий тролінґ трикстера: Метадраматургія Олександра Корнійчука», автор: Андрій Пучков, видавництво «Дух і Літера», роки видання: 2018, 2020, 2021.

Висунуто видавництвом «Дух і Літера».

 

Книги «Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво)», «Візантійські склепіння Юліана Кулаковського: Київські контексти», «Тривкий тролінґ трикстера: Метадраматургія Олександра Корнійчука» Андрія Пучкова

 

На здобуття премії висуваються три одноосібні науково-популярні видання, оприлюднені впродовж 2018-2021 років видавництвом «Дух і Літера» в серії біографічних книжок «Постаті культури» (видання серії триває з 2017 року):

а) «Між навігаційними щоглами: Профілі українських мистецтвознавців (архітектура і візуальне мистецтво)» (2018. 392 с: іл.);

б) «Візантійські склепіння Юліана Кулаковського: Київські контексти» (2020. 336 с: іл.);

в) «Тривкий тролінґ трикстера: Метадраматургія Олександра Корнійчука» (2021. 608 с: іл.).

У першій книзі ‑ портрети п'ятьох українських мистецтвознавців ХІХ-ХХ століть: Адріан Прахов, Григорій Павлуцький, Григорій Логвин, Володимир Ясієвич, Абрам Мардер), в яких автором показано магістральні риси становлення в Україні мистецтвознавства й архітектурознавства як окремих наукових дисциплін (малознаних, але суспільно вагомих) в їх не так професіональному, як людинознавчому аспекті: хронологічно ‑ більш ніж за сто років (з 1880-х по 2000-і), територіально ‑ від Російської імперії до незалежної України, головно ‑ в Києві. Мета книжки: показати, що зазначені науковці студіювали щось візуальне у спосіб, їм одним притаманний, у той час як автор книжки студіює, по-перше, візуальне, по-друге, спосіб його студіювання тим чи тим науковцем і, по-третє, постать самого науковця, отже — вдається до побудови метамистецтвознавчої конструкції.

У другій книзі ‑ портрет малознаного в Україні історичного персонажа: професора класичної філології Київського університету, доктора римської словесності Юліана Кулаковського (1855-1919), автора першої на наших теренах історико-аналітичної праці «Історія Візантії» (1910-1915). Йдеться про київське життя і наукову творчість Кулаковського переважно в другому десятилітті XX століття, найважчому і найцікавішому. Побудована за біографічним принципом, документоподібна хроніка Кулаковського покликана в мозаїчному мерехтінні «фон/персонаж» закріпити гуманістичний контур творчої особистості в каузально-хаотичних, переважно київських рисах політично мерехтливої доби кінця 1900-х ‑ кінця 1910-х.

У третій книзі ‑ портрет дуже знаного в Україні історичного персонажа: драматурга-комедіографа і політичного діяча (зокрема, ініціатора заснування Шевченківської премії), майже двадцятирічного «президента України» (голова Верховної Ради УРСР у 1947-1953 та 1959-1972 роках) Олександра Корнійчука (1905-1972) ‑ суперечливої постаті української культури й театрального істеблішменту 1930-х ‑ початку 1970-х. Отримавши всі можливі державні відзнаки, Корнійчук сприймався людьми, звиклими думати над тим, де перебувають, як той, хто в сценічному втіленні уособлював негатив радянської ідеології з її візантійщиною та приховану антилюдяність комуністичного експерименту. Автором показано: якщо розумна людина, зважуючи на терезах долі можливі життєві ризики вимушеного радянського побутування, прагнула лишатися собою, була державно обласканою, перебувала на соціальній видноті, попри те реалізовувалася й мала можливість будь-коли виїздити за кордон, ‑ вона мусила поводитися достоту, як це робив Корнійчук. Зокрема акцент зроблено на ролі Корнійчука як народного комісара іноземних справ Української РСР у відстоюванні відокремленості тодішньої України від СРСР (і Москви) під час Другої світової війни (лютий-липень 1944 року). Ідеться про масштабний кресленик моделі конформної соціальної поведінки талановитої людини ‑ від юності до смерті ‑ за умов недемократичного існування.

Біографічну трилогію Андрія Пучкова про сім постатей української культури ХІХ-ХХ століть (А.Прахов, Г.Павлуцький, Г.Логвин, В.Ясієвич, А.Мардер, Ю.Кулаковський, О.Корнійчук) варто розглядати як досвід або першої реконструкції їхніх біографій крізь призму буття, побуту та результатів творчого/наукового акту, або комплексного переіначування (як у випадку з Корнійчуком) усталеного погляду на життя творчої людини, ‑ реконструкції, жваво виконаної, літературно ошатної й пізнавально корисної.

 

З подання видавництва «Дух і Літера»

Станіславська Катерина. Сучасний погляд на минулий час//Форум наційю 2018. №4/166

http://forumn.kiev.ua/newspaper/archive/156/suchasnyi/pohlad-na-mynulyi-chas.html

Єрко Борко (Єрофалов Борис). Як робити історію мистецтвознавства..А+С.2019. №1/2. С. 120-122.

 

Коментарі

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA