Офіційний веб-сайт

Книга поезії «Тюремна пісня»

Автор(-и): Олена Герасим'юк / Розділ:

Книга поезії «Тюремна пісня», автор: Олена Герасим'юк, видавництво: «Люти справа», рік видання: 2020.

 

Книга поезії «Тюремна пісня» Олени Герасим'юк

 

«Тюремна Пісня»‑третя книга письменниці Олени Герасим'юк, яка вже відома читачам дебютною поетичною книжкою «Глухота» та збіркою есеїв про репресованих «Розстрільний Календар».

Вірші, опубліковані в цій збірці, ‑це підсумок важкого десятиліття, прожитого українським народом. В основі книги лежать дві поеми: «Тюремна пісня» ‑ода свободі та «Амаркорд» ‑поема про боротьбу та перемогу любові. Це вірші про кохання і ненависть, про повагу до власних та державних кордонів, про тугу за родиною та про війну, про життя і смерть. Вони написані простою, нецензурованою, фактично воєнною мовою, яка зараз досі залишається незвичною для широкого кола читачів, але ці твори традиційно ‑для Олени ‑розкривають глибину правди, про яку Україна говоритиме ще не одне століття.

2016 року «Тюремна пісня» була представлена глядачам у форматі театралізованого дійства у підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально відкритому для цієї події вперше в історії цього центру. Керувала постановкою Наталя Ворожбит, а акторами виступили бійці-добровольці, громадські активісти, колишні в'язні ‑люди без акторського досвіду, які завдяки живій структурі поеми змогли зіграти перед глядачами як професійні актори.

У післямові Василь Герасим'юк, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, пише: «Тюремна пісня» ‑це пісня про свободу ‑найбільший дар людини, за який найдорожче заплачено людиною. [...] Але завше хтось таки прийде зі своєю піснею про свободу. З іншим нутром. І без шкіри. У нас ‑як завше ‑запізно. Але це буде пісня не про примарну свободу на конкретній бізнес-території. І якщо це саме так, то заплачено за цю пісню ‑як за саму свободу. Інакше ‑хто повірить? Навіть ‑після успіху на сцені».

Навесні 2020 року «Тюремна пісня» прогриміла вже на площі перед Офісом Президента України, демонструючи універсальність поетичної мови, яка однаково сильно звучить у різних життєвих декораціях.

Олена вважає, що поет не повинен бути просто свідком, а учасником подій. Тому вона пішла на передову, у самий епіцентр війни, парамедикомдобровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» УДА. Нагороджена батальйонною відзнакою та за указом Президента України ‑державною медаллю «За врятоване життя». Проте не це є найвищою нагородою для неї ‑найціннішим є те, що бійці на передовій цитують її поезію напам'ять.

Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Маріанна Кіяновська пише про поезію Олени: «Я розумію: ця книжка робить і робитиме багато невидимої роботи. Можливо, ці вірші «міфотворитимуть», як «Кобзар» Шевченка. Можливо, творитимуть сенс життя для тисяч тих, кому нині його бракує, як свого часу ‑ поезія Федеріко Гарсіа Лорки. Для когось «Тюремна пісня» ставатиме важливим метафізичним досвідом, уроком любові й ненависті, або просто любові, або просто свободи».

Відомий український письменник, член Українського ПЕН-клубу Іван Андрусяк каже про Олену Герасим'юк: «Поета з таким голосом в Україні не було давно. Те, що він з 'явився зараз, ‑ дуже добрий знак. Це свідчить про те, що наша поезія отямлюється від шоку дев'яностих і розслаблення двотисячних, що вона з лабет медійності повертається в простір мистецтва».

Книга «Тюремна пісня» заслуговує бути представленою на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка тому, що ці вірші, як вказано на літературному порталі «Читомо», «вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах».

 

З подання видавництва «Люта справа»

 

Коментарі

Книга молитов для віруючих та безвірних, любов, що перемагає життя і смерть, доки триває - і навіть по тому. Текст, що стає містерією без участі читача, бо він вже досконалий.

Для мене Тюремна пісня то концентрат почуттів, приймати по віршу в день для відчуття того, що ти живий і війна не наснилась, ось вона, про мене та про інших, про всю країну і про кожного з нас. Головне не читати, коли накриває, бо накриє ще більше. Радію, що авторка пройшла ті всі випробування і лишилась живою, що дало змогу нам тепер мати чудову книжку, рятівне коло від байдужості і черствіння душі.

Одна з кращих збірок, які я взагалі читала у своєму житті. Постійно повертаюсь до неї, бо дуже рідко буває, щоб незнайома тобі людина настільки точно описала твої власні рефлексії.

Вважаю привілеєм те, що можу читати таку поезію в оригіналі і розповідати про неї усім знайомим і вдома й закордоном. Дякую авторці)

Хороша книга хороших віршів. Про свободу без патетики і пафосу із присмаком гіркоти та вірою у цю ж свободу. Читач уже проголосував за "Тюремну пісню" не просто лайками та перепостами у соцмережах, а й гривнею, адже розуміє важливість цих поезій тут і тепер. Сподіватимемося, що читацькі смаки та смаки тих, хто вирішуватиме долю Шевченківської премії, збігатимуться.

Олена неймовірно талановита, її поезія ніжна й жорстка водночас, вона промовляє крізь час і простір. Я переконана, що уривки із "Тюремної пісні" мають бути у шкільній програмі з літератури, як приклад болісної і геніальної поетичної рефлексії людини, яка бачила війну. Олена однозначно достойна Премії!

Вибух: різкий, болючий, пульсуючий.

Дуже влучно про Лорку.Так і є. Надпотужна поезія на самому вістрі!

Найчесніша, найболючіша книга про війну, людей і почуття. Успіхів авторці !

Одна з найболючіших, найчесніших і наталановитіших кижок з усіх, що тримала в руках останнім часом. Поезія - чиста як кров

Дуже хороша книга про почуття і війну і почуття на війні!Автору наснаги,здоров'я і ще більше натхнення на нові твори

Пачынаецца з эпіграфа беларускага ў арыгінале.

***

I ў днi, Калi душы падпальвае змрок,
Калi цяжарнее жахам калоссе,
Прымаюць смерць і паэт, i прарок,
Каб меней у ворага куль засталося!
(Рыгор Барадулін)

*

Ойча наш!
Божа Украіны і Беларусі!

Падымаю тапік у імя тваё,
называю псеўда тваё,
кажу: здрасуце!
Выклікаюць вас хлопчык Рыгор і дзяўчынка Гера.
Гэта дакладна той, што есі на небесі?
Баюся пераблытаць у космасе пазыўныя
і патрапіць у царства аллаха ці іўдзеяў.

Ойча наш!
Божа Украіны і Беларусі!
У нас павалены вышкі, не ведаю, ці ты праслухаў
мае папярэднія выклікі, але чорт бы з імі.

Ойча наш!
Нейкая хуйня з уваходнымі.
Падае неба і людзі ляцяць уніз,
Прымі іх да сябе, яны перакажуць змест.

Ойча наш!
Няхай будзе царства, і сіла, і воля твая,
абы не стралялі ў нас.

Дай нам часу, шпрыцоў і жгутоў,
гемастатычных бінтоў,
дэкампрэсійную голку,
павязку туды, дзе было вока,
саляру, мяшкоў для загінулых,
браню шафёрам-парамедыкам,
каб давезлі жывыя здаровыя
ўсіх жывых і здаровых.

Ойча наш!
Божа Украіны і Беларусі!
Тэляць табе хлопчык Рыгор і дзяўчынка Гера.
Мы згодныя на любую тваю волю,
адно дай нам моцы перажыць яе.
Мы згодныя на любое царства тваё,
абы не было яно царствам нашых дыктатараў,
а збольшага прарвемся,
мы ўжо страляныя.

Хай будзе як на небе, так і на зямлі,
але не так, як пад Ілавайскам,
калі кроў і зямля змяшаліся,
не дай так, як пад Вясёлаю Гарою, калі душы
не маглі выпаўзці з-пад трупаў на Суд Страшны,
калі б не Малыш, Валькірыя і іхняя рыдлёўка,
былі б спазніўшыся да цябе.
Спазніліся б Коля, Паша, і нават Віця,
які прыходзіў у час
на першыя нудныя заняткі старой школы
у сяле Галасковічы.
Таму раздай Малышу, Валькірыі і іхнім рыдлёўкам
Шчасця, міласці і здравія на векі вечныя.

Ойча наш!
Гэта хлопчык Рыгор і дзяўчынка Гера.
Калі да цябе даляціць – мы ўжо састарымся,
вайна скончыцца, пачнецца новая, мы памрэм,
але, як бачыш, не губляем надзеі.
Наш час ляціць, нібы трос за вагай:
схапіць – палова бяды,
а спыніць захочаш – далоні у кроў сатрэш.

Я заняла нашу адзіную лінію,
танюткую чорную нітачку паміж сусветам і акопам,
выклікаю Бога свайго па палёўцы.
Пакуль сепары не перабілі.
Пакуль ніхто не падслухаў.

Ойча наш!

Ойча наш!
Не дасылай нам хлеб надзённы,
бо ён псуецца без халадзільніка,
лепей дай нам цыгарэт з капсулай,
механіка з рукамі і загад з генштаба,
бо сядзім месяцамі без загаду.
Ойча наш!
Адпусці нам вэксалі нашыя!
Мы знайшлі тут карты і гулялі,
а не было чым разлічыцца,
бо дабравольцы – мышы царкоўныя,
у кантрактнікаў картка, таму
ніхто не прайграў і ніхто не выйграў.
Толькі Сашу-зэсэўшніку
на пагоны шасцёрак накідалі дзеля смеху.

А ворагам нашым не даруй –
яны забілі першымі.

Як нам дараваць, Госпадзі, як нам дараваць,
кожны снарад, кожны патрон іх, што падпісаны
нашымі імёнамі:

«это тебе укроп от людей донбасса»

Які ты нахуй Данбас з Уладзікаўказа?
Там ад часоў лагерных не бывала нашых!

Ойча наш,
Ты жа есі, якая тут пізда?
Ойча наш, дай загад і нармальных БК!
Хай жа адбудзецца воля твая на нашай зямлі.
Дай нам выдаткі на абхадныя лісты,
і ў трывожныя дні,
і ў цёмныя дні,
ад нячыстага мы й самі адратуемся.

І ад спакусы застрэліцца ўратуй
што на цывілцы, што на перадку,
бо некаторыя папёрліся сама за гэтым.

Ойча наш!
Выклікаюць цябе хлопчык Рыгор і дзяўчынка Гера.
Перадавай прывітанне Духу, Айцу і Сыну
на векі вечныя, плюс-плюс.
Канец сувязі.

Усявышні!
У нас тут падаюць вышкі.
Усявышні!
Я знаю, засталося крышку.
Пакінь мяне, калі хочаш
нагаварыцца ўжывую.

Чудовий талановитий Автор!

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA