Комітету з національної премії України

імені Тараса Шевченка

Вельмишановні пані та панове!

Я, Віктор Володимирович Казмірчук, звертаюсь до Вас з клопотанням на підтримку кандидата Миколи Михайловича Бондаренка на здобуття премії в номінації "Візуальне мистецтво".

Серія гравюр М.М. Бондаренка «Україна-1933. Кулінарна книга. Пам'ять людська.» присвячена болючій темі жахливого голодомору в Україні в 1933 році. Терор голодом, який діяв тоді в Україні був карально-репресивною акцією спрямованою на знищення самодостатніх селянських господарств – соціально-економічних основ нації. Микола Михайлович ще в 80-ті роки минулого століття почав працювати з архівними документами, спілкувався з людьми, які самі пам’ятали страшні часи 1933 року або знали про трагічні випадки з оповідань своїх близьких. Люди намагались врятуватись від голодної смерті харчуючись «вершками і корішками» і так з’явилась ідея представити все у вигляді «кулінарної книги». Гравюри виконані графічно досконало, стилістично бездоганно, викликають жалість і сум за безвинно знищені душі.

Безмежна вдячність Миколі Михайловичу Бондаренку за художнє розкриття трагедії, яка замовчувалась десятиліттями. Кажуть, що всі ми родом з дитинства і що без минулого не буває майбутнього. Ці гравюри зв’яжуть страшне минуле, хочеться вірити, зі світлим майбутнім.

Я, як вчений, вважаю, що «кулінарна книга» - це не тільки досконалий художній витвір, але й величезна науково-дослідна робота, яка вартує, як мінімум, кандидатської дисертації.

Сподіваюсь, що мій лист спрямує вашу увагу на творчий доробок самобутнього Художника М.М. Бондаренка, представлений в оригінальному, досконалому втіленні на вічну згадку для прийдешніх поколінь про трагічну віху в історії українського народу.

Вважаю, що художник М.М. Бондаренко заслуговує присудження йому Шевченківської премії.

Завідувач лабораторії протимікробних

засобів ДУ «Інститут мікробіології

та імунології ім. І.І. Мечникова

НАМН України», кандидат медичних

наук, старший науковий співробітник

В.В. Казмірчук

                                         Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка

Звістка про висунення  Заслуженого діяча мистецтв, кавалера ордена «За заслуги» Миколи Бондаренка номінантом на Національну премію імені Тараса Шевченка в жанрі «Візуальне мистецтво» відгукнулася в моєму серці великою радістю, бо глибоко переконаний: самобутній митець заслуговує на високу відзнаку. Знаю його понад 30 років, добре знайомий з його творчістю і невпинно тішуся: з кожним роком, з кожною роботою Микола Михайлович зростає, піднімається на вищий щабель у графічній творчості. Його художні альбоми «Шевченкіана Миколи Бондаренка», «Слово  о полку Игорєвє», «Леся Українка «Лісова пісня», «Корінням із Сумщини», інші серії та окремі графічні твори, сотні екслібрисів засвідчують непересічність таланту художника-самородка. Тож цілком закономірно, що його персональні виставки з успіхом проходили у США, Японії,  Польщі, Словаччині, Росії. У численних міжнародних  виставках-конкурсах він займав призові місця. Його гравюри зберігаються в музеях, наукових і публічних бібліотеках нашої країни і зарубіжжя, приватних колекціях поціновувачів графічного мистецтва багатьох країн світу.

Осібне місце у творчості митця посідає тема голодомору в Україні 1932 – 1933-х років, якій присвячено понад 120 творів. У них автор з високою художньою майстерністю, глибоким філософсько-естетичним змістом відтворив у ліноритах трагедію українського народу, його здатність до виживання в неймовірно скрутних умовах.

Уперше, 2003-го року, серія з 89 гравюр після успішної персональної виставки була видана у США.  А за п*ять років – в Україні, але вже доповнена спогадами очевидців того страшного лиха, заподіяного комуністичним режимом. Наклад у 1000 примірників швидко став раритетним. Тож видавничий будинок «Еллада» (м. Суми) торік удруге видав художній альбом «Україна-1933: кулінарна книга. Пам*ять людська». Цього разу двома мовами – українською та англійською.

Микола Бондаренко живе на околиці села Успенка Буринського району Сумської області і мусить день у день займатися селянською працею, бо мінімальної пенсії на прожиття явно не вистачає. Відтак тримає в своєму господарстві корову та іншу живність, обробляє разом із дружиною чималий город. Водночас ні на день не розстається з олівцем і різцем і творить справжні дива – графічні роботи, які, без сумніву, є зразками високого мистецтва. Микола Михайлович – ерудит, наділений селянською інтелігентністю і разом з тим -- навдивовижу скромна людина. Тож якщо члени  Шевченківського комітету віддадуть свої голоси Миколі Бондаренку, не погрішать проти совісті.

                                                                                              Григорій Федорович Фастівець,

                                                                              член Національної спілки письменників України

м. Буринь Сумської області