Офіційний веб-сайт

Книга-альбом «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017»

Автор(-и): Петро Нестеренко / Розділ:

Книга-альбом «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017» (видавництво «Криниця», рік видання: 2019); автор: Петро Нестеренко.

 

Книга-альбом «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017» Петра Нестеренка

 

Центральне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка висуває науково-популярне видання «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017» кандидата мистецтвознавства, доцента Нестеренка Петра Володимировича на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року.

Великоформатний альбом-дослідження вийшов з друку у київському видавництві «Криниця» в 2019 році до 205-ї річниці народження Кобзаря.

Це унікальне видання продовжило різножанрову криничанську серію «Скарби Тарасової гори». Саме ця серія привабила мистецтвознавця Петра Нестеренка розкрити ще один пласт мистецької шевченкіани маловідомий широкому загалу. Монографія вперше підсумовує досягнення художників-графіків України та інших колишніх республік у цьому жанрі за останні 100 років, починаючи від першого художнього екслібриса народної художниці України Олени Кульчицької, створеною нею в далекому 1917 році.

Розмаїття представлених 1120 екслібрисів переконливо й аргументовано розглядається в історико-художньому контексті як оригінальний пласт книжкової графіки малих форм і свідчення всенародної любові до нетлінного духовного єства геніального поета, прозаїка, художника. В результаті дослідження, створені 224 художниками твори представлено в семи розділах, які всебічно розкривають літопис шевченківського екслібриса, відтворюють сув'язь історії з певною епохою і новітнім часом знаковим суспільним виміром. Важливим доповненням є додатки, в яких представлено покажчик імен художників ‑ авторів екслібриса та список їхніх власників. Зазначено й список установ, яким присвячено екслібриси. Художні твори малої графіки трансформують шевченкову спадщину, його заповіт для майбутніх поколінь. Про це наголошували на презентації унікального монографічного видання в Будинку-музеї Тараса Шевченка та Товаристві «Знання» народний художник України Леонід Андрієвський, голова правління Товариства «Знання» Василь Кушерець та інші. На сторінках поважного видання зримо постала уся понад столітня історія відтворена в екслібрисах творчої постаті Кобзаря, його життєвого шляху та безсмертних шевченківських героїв. За кількістю зібраних протягом багатьох років книжкових знаків, присвячених постаті Тараса Шевченка, ґрунтовністю їх опрацювання монографія не має аналогів.

Петро Нестеренко ‑ знакова постать в сучасному мистецтвознавстві. У його науковому доробку низка праць з історії мистецтва. Серед них лише присвячених екслібрису: «Історія українського екслібриса» (Київ, 2010, 2016), «Київ в екслібрисі» (Київ, 2010), «Поетика дитячого екслібриса» (Тернопіль, 2014), «Майстри українського екслібриса» (Київ, 2018). Він автор низки численних публікацій в часописах та Шевченківській енциклопедії.

 

З подання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка 

Коментарі

Екслібрис як творче поєднання літератури й образотвочого мистецтва

Могутнє Шевченкове слово, його художня спадщина постійно надихали й надихатимуть не одне покоління українських митців. Важливою складовою графічної Шевченкіани є книжковий знак – екслібрис, який вже сотню років, як впевнено заявив про своє існування. Митці та книголюби щорічно вшановують пам'ять великого Кобзаря екслібрисами, які приваблюють своїм розмаїттям, оригінальністю й багатогранністю, засвідчують щиру народну любов до Тараса Шевченка. У цих сконцентрованих за думкою своєрідних візитних карток власників екслібрисів постає нелегкий життєвий шлях поета і водночас історичний шлях цілого народу
Далекого 1917 року з’явився перший художній книжковий знак, адресований книгозбірні школи імені Тараса Шевченка у Володимирі-Волинському. Його автором була тоді ще не народний художник України, а звичайна вчителька Олена Кульчицька, яка викладала рисунок у міській середній школі. Основою рисунка стали слова виведені крейдою на шкільній дошці учнем: «В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля». Минуло сто років і шевченківські екслібриси вже нараховують понад тисячу різноманітних композицій, 1120 з них представлено у науково-популярному виданні «Шевченкіана в екслібрисі: 1917–2017» відомого київського мистецтвознавця й колекціонера Петра Нестеренка. Воно народилося завдяки спільній співпраці з народним художником України Леонідом Андрієвським у видавництві «Криниця», який відомий як мистець-оформлювач чудових монографічних видань, присвячених шевченківській листівці. Отож видання Петра Нестеренка успішно продовжило різножанрову криничанську серію «Скарби Тарасової Гори» й було присвячене 205-й річниці від дня народження славного мистця й письменника.
Загальновідоме ставлення влади до випуску важливих видань державницького значення, якось непомітно відбулося відзначення 200-річного ювілею Кобзаря – мабуть через початок російсько-української війни. Не виправдалися сподівання видавця й автора на заявлене до плану програми Державного комітету телебачення і радіомовлення України «Українська книга» на 2017 рік, яка припинила своє існування. Як виявилося, не лише для мистців творчість Кобзаря була неперевершеним зразком високого мистецтва та взірцем безкорисливого і пристрасного служіння своєму народові. Дізнавшись про фінансові проблеми, відгукнулися благодійники, серед яких лідером стала київська родина Винограденків. Їхнє життєве кредо – творити добро – сприяло реалізації видавничого проекту. Завдяки щедрій фінансовій підтримці, світ отримав оригінальний пласт книжкової графіки малих форм і свідчення всенародної любові до нетлінного духовного єства поета і мистця. Зустріч з прекрасною книгою Петра Нестеренка одразу викликає безліч емоцій, бо кожний представлений екслібрис – це справжня поліфонія думок, настроїв і пафосу численних шанувальників творчості Кобзаря. Немає жодної важливої події, яка б не була відображена в екслібрисах, тому вони демонструють розмаїття форми й змісту. Пан Петро – науковець, кандидат мистецтвознавства. Тож він поділяє екслібриси за тематичним спрямуванням: на сім розділів. Це передусім портретні зображення Шевченка, серед яких, як відомо, було 50 автопортретів, далі – своєрідне духовне прозріння й водночас виразник духу цілого народу, тобто «Кобзар» в екслібрисі; ще далі – сюжети на слова Шевченка; втілення образу генія в скульптурі не лише в Україні, а й по всьому світу; опісля – період заслання Шевченка; нарешті – екслібриси, адресовані закладам культури та інше, що не увійшло до попередніх розділів, де Тарас Григорович постає як національний герой. Кожен із розділів містить ґрунтовні авторські розвідки з історії народження найцікавіших робіт, пов’язаних із певними періодами життя і творчості Т. Шевченка.
Важливим доповненням до маловідомої графічної Шевченкіаяни, адже жанр екслібриса є камерним мистецтвом, не розрахованим, як скажімо плакат, чи книжкова графіка – на широкого глядача; є перелік імен мистців та власників мініатюр. Серед мистців, авторів екслібрисів, відомі київські діячі – К. Козловський, О. Губарєв, М. Сліпченко, О. Мікловда, В. Лопата, М. Стратілат, родина Малишків. Понад 80 шевченківських екслібрисів створив М. Неймеш з Харкова, понад 50 – Б. Романов із Северодонецька. Справжню любов до Шевченкіяни продемонстрували В. Усолкін з Харкова, І. Крислач зі Львова, А. Алексєєв з Черкас, П. Прокопів з Івано-Франківська, В. Леоненко з Чернігова, О. Криворучко з Чернівців, В. Хворост з Дніпра та багато інших. Для В. Лопати, як зазначав у своїх коментарях до видання автор П. Нестеренко, Шевченко став виразником українського народу: як макрокосм, що вміщує всі аспекти людського буття, його психологію, духовність. Це ж саме можна віднести, на мою думку, й до багатьох інших художників-екслібрисистів. Більшість із представлених в альбомі книжкових знаків приваблює ретельно виконаним рисунком, відточеною графічною технікою, поетичністю світосприйняття, свіжістю думки, розмаїттям шрифтових написів.
Не менш цікаво познайомитися й з власниками екслібрисів. Це відомі колекціонери й пропагандисти Шевченкіани І. Крип’якевич, Ю. Меженко, С. Арбузов, Є. Артеменко, В. Вітрук, В. Манжуло, Р. Наконечний, М. Семенюк, шевченкознавці: Л. Большаков, А. Верхогляд, С. Гальченко, П. Жур, Є. Шабліовський. Чимало серед власників екслібрисів і діячів культури: О. Гончар, І. Дзюба, І. Драч, Я. Запаско, О. Івахненко, Л. Костенко, І. Ліховий, Р. Лубківський, Л. Лук’яненко, Н Матвієнко, Б. Олійник, С. Сапеляк, Є. Сверстюк, М. Слабошпицький, М. Стельмах, Д. Степовик, Г. Штонь, М. Шудря, В. Яворівський, є й президенти: Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко та космонавти: Л. Каденюк, П. Попович. Серед отих майже п’ятисот удостоєних власності книжкових знаків Шевченкіани є кілька десятків лауреатів його імені.
Екслібрисна Шевченкіяна засвідчує особливі відносини художника із власником екслібрисів, які найчастіше виконувалися в подарунок. Значна частина книжкових знаків адресована різноманітним установам культури. Це музейні та навчальні заклади, бібліотеки і театри, наукові товариства, а також товариства української мови, любителів книги тощо. Тарас Григорович присутній у десятках тисяч найменувань вулиць, сіл і селищ, великих міст і містечок, у назвах річкових і морських суден, шкіл і технікумів, інститутів і університетів.
Незаперечним авторитетом в Україні і в усьому світі користується Національна премія України імени Тараса Шевченка, яка увічнює найвидатніші твори літератури та мистецтва. Багаторічна і благодатна збирацька праця Петра Нестеренка – автора ряду наукових праць з історії мистецтва, який особливо відзначився своїми дослідженнями на ниві українського книжкового знака, зокрема, такої важливої складової, як Шевченкіяна, автора «Шевченкіяни в екслібрисі: 1917 – 2019» заслуговує на відзначення Національною премією України імені Тараса Шевченка в галузі публіцистики і журналістики. Це видання є помітним явищем в українській культурі, оскільки творчо, синтетично поєднує літературу й образотворче мистецтво, зокрема графічну мініатюру – надзвичайно популярну в сучасній читацькій аудиторії.

Дмитро Степовик, доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор теології, професор, академік Національної академії наук Вищої освіти України

У вінок Кобзареві: нове видання про український екслібрис

 

Екслібрис (від лат. ех libris‑ «із книжок») – створений художніми засобами знак, що вказує на приналежність власнику книги, як відомо, зародився у Німеччині в середньовіччі. Поступово він став окремим графічним жанром образотворчого мистецтва, який поширився в усьому світі.

В Україні, як стверджують фахівці, друковані екслібриси були започаткованіна початку XVIIстоліть. Перші їх зразки архівісти виявили на книжках польських і литовських магнатів на території нинішньої Галичини.

Якщо спочатку в екслібрисах переважали зображення гербів власників, то з плином часу з’явилися сюжетисимволічного й алегоричного змісту.

У минулому столітті екслібрис, як вид графічного мистецтва, посів особливе місце у творчості багатьох українських художників. Виконані у техніках глибокого і плосколго друку ці маленькі мініатюрні роботи мають особливу цінність у середовищі бібліофілів, мистецтвознавців і художників.

У наші дні екслібрис є постійним предметом зацікавлення для художників і колекціонерів, яких об’єднав Український екслібрис-клуб. А президентом цієї громадської організації є кандидат мистецтвознавства, доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Петро Нестеренко.

 

‑ Пане Петре, нинішнього року товариство «Просвіта» вас висунуло на здобуття Шевченківської премії за книгу-альбом «І оживе добра слава, слава України... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017», що вийшла друком у столичному видавництві «Криниця». Це унікальне без перебільшення видання як за змістом, так і художнім оформленням вказує на колосальну роботу, проведену вами. Напевне знадобилося не одне десятиліття, щоб досягти такого вагомого результату?

 

‑ Книга-альбом, де системно зібрано понад 1000 екслібрисів, випущена до 205-річчя від дня народження Тараса Шевченка, яке нинішнього року відзначалося в Україні. Особисто для мене це певний підсумок моєї багатолітньої праці в царині популяризації екслібрису як унікального жанру вітчизняного графічного мистецтва.

 

‑ Перше, що впадає в око коли береш до рук книгу-альбом, то це розмаїття екслібрисів, абсолютно різних як за технікою виконання, так і за художнім задумом. Яким принципом ви керувалися, добираючи екслібриси для публікації у книзі-альбомі?

 

‑ Хто знайомитиметься зі змістом видання, обов’язково помітить, що воно композиційно нараховує сім основних розділів, в яких розміщено екслібриси різної тематики. Якщо в першому розділі йдеться про своєрідну портретну галерею поетичного генія, створену митцями в екслібрисах, то в другому – вже представлено власників літературної Біблії українського народу – знаменитого Шевченківського «Кобзаря». У третьому – екслібриси, створені за мотивами творів Тараса Шевченка. У чотирьох останніх вміщено екслібриси, які так само пов’язані з іменем Великого Кобзаря.

 

‑ Крім, власне, екслібрисів, у книзі-альбомі надруковано мистецтвознавчі вступні статті до всіх розділів. На що ви звертали увагу як дослідник, подаючи інформацію як про художників, так і про їхні мистецькі твори?

 

‑ Книгу-альбом, на мою думку, потрібно сприймати перш за все як історію українського екслібрису, створеного за останніх сто років. Тут зібрано унікальні мініатюрні роботи, що належать видатним художникам минулого. Серед них кияни: Костянтин Козловський, Микола Сліпченко, Олександр Мікловда, Василь Лопата, Василь Перевальський, Микола Стратілат, Георгій Сергєєв та багато інших. Саме вони та їхні колеги по мистецькому цеху свого часу Шевченківськими екслібрисами вшанували понад три десятки лауреатів тодішньої Республіканської премії імені Т.Г.Шевченка (1962-1969), Державної (1970-1999) і Національної (2000 і понині). Серед них: Леонід Большаков, Олесь Гончар, Іван Драч, Петро Жур, Василь Зінкевич, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Євген Шабліовський, Василь Шевчук, Григорій Штонь, Микола Шудря, Володимир Яворівський та багато інших.

 

‑ Книга з екслібрисом чи без нього береться до уваги бібліофілом, який хоче поповнити власну бібліотеку?

 

‑ Безперечно. Особливо тоді, коли, приміром, під екслібрисом є ще й посвята, написана від руки власником книги ‑ видатним громадським діячем, письменником, музикантом чи артистом. Такі видання є справжньою окрасою для будь-якої книгозбірні. Так само це обов’язково вплине і на її відпускну ціну.

 

‑ Якщо порівняти вітчизняний екслібрис із подібними зарубіжними зразками, є між ними якась відмінність?

 

‑ Оскільки я очолюю Український екслібрис-клуб, мені доводиться брати участь у різних виставкових заходах, організованих закордоном. Екслібриси тут і там, насамперед, різняться тематикою і технікою виконання. Трохи осібно стоять у цьому ряду екслібриси, створені художниками з Китаю, Японії, Кореї. Там присутня інша філософія і віра, що одразу помічаєш у мініатюрному зображенні, віртуозно виконаного художником-графіком.

 

‑ Активно займаючись популяризацією екслібриса, вами проведено чимало виставок в Україні, зокрема, «Жінка в екслібрисі», «Релігій багато – Бог один», «Виставка українського та зарубіжного екслібриса», «Міста і культура України в екслібрисі і малій графіці». Також ви є автором мистецтвознавчих статей, присвячених екслібрису, крім того, читаєте спеціалізований курс лекцій в академії мистецтв. Чи означає це, що екслібрис як сучасний вид мистецтва має перспективу розвитку?

 

‑ Стовідсотково – так. Підтвердженням цьому є й те, що до існуючих технік, які застосовуються художниками при створенні екслібрису, додалась ще одна – цифрова графіка. Цей потужний інструмент в умілих руках, як показала практика, може творити чудеса у зображенні.Невипадково зараз на кафедрі теорії та історії мистецтва НАОМА готується до захисту дисертація, присвячена екслібрисам доби незалежної України магістра графіки Юлії Каменецької, науковим керівником у якої є ваш покірний слуга. Фактично розглядається, немало-небагато, еволюція розвитку графічних технік і сучасних технологій у мистецтві книжкової графіки.

 

Інтерв’ю вів Тарас ГОЛОВКО

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA