Офіційний веб-сайт

Книга «Світло людей. Мемуари та публіцистика»

Автор(-и): Василь Овсієнко / Розділ:

Книга «Світло людей. Мемуари та публіцистика», автор: Василь Овсієнко; видавництво «Кліо», рік видання: 2018.

 

Книга «Світло людей. Мемуари та публіцистика» Василя Овсієнка

 

Борис Захаров, правозахисник: Він (Овсієнко) зібрав величезну кількість різноманітних джерел, відредагував та упорядкував багато матеріалів та книг. Василь Овсієнко фактично став літописцем українського дисидентського руху.

Треба віддати належне Василю Овсієнкові як досліднику. Він надзвичайно педантичний у ставленні до дрібниць, дуже точний у деталях. Він дає об'єктивні оцінки історичним подіям довкола дисидентського руху, діям радянської тоталітарної влади, діяльності самих дисидентів, хоча тут щодо об'єктивності треба зауважити, що Василь Овсієнко через природну скромність схильний до применшення своєї власної ролі і звеличення інших за рахунок себе. Тут він дуже несхожий на багатьох інших. Всі дисиденти, і пан Василь у тому числі, люди дуже неординарні, творчі, романтичні, і в їхньому середовищі завжди існувала іноді непомітна, а іноді й очевидна конкуренція за лідерство, за значимість. Василь Овсієнко участі у цій конкуренції не брав і не бере. Він, не хизуючись, робить свою справу. У всьому він абсолютно об'єктивний - і як автор текстів, і як дослідник джерел.

Йому треба дуже подякувати як редакторові дисидентських матеріалів. Сучасним історикам важко виправляти спогади дисидентів ‑ з етичних міркувань, з поваги до учасників руху, навіть через відсутність морального права. Василь Овсієнко ‑ людина, яка відкидає неправду і неточності з історії дисидентського руху. І робить це надзвичайно ефективно й об'єктивно. Хто-хто, а він має на це моральне право, бо він не тільки дослідник, а й безпосередній учасник тих подій.

Це неоціненний внесок у створення новітньої історії України, основою якої є історія руху опору 60-80-х років. Бо історія, як часто повторює Василь Овсієнко, ‑це не те, що було, а те, що написали.

Євген Сверстюк: Що можна протиставити цій епідемії епохи споживацтва? Тільки слово, яке не продається. Скажемо без перебільшення: це класика мемуаристики. Особливо спогади про етапи Василя Стуса, документовані датами й особистими спостереженнями та записами віршів, почутих у камері від самого поета. Нині в декого не вистачає духу перебувати навіть в атмосфері цього тексту, що так правдиво передає запах камери і зони особливого режиму в Кучино-36.

Мало чогось подібного в нашій мемуарній літературі, хоча загалом книг-спогадів з-за колючого дроту маємо багато. То переважно спогади про себе, про власну історію. А Василь Овсієнко дає свідчення про час і про людей під тиском часу, не забуваючи нагадувати про світло, яке вони творили навколо себе.

 

З подання ГО «Київське товариство політв’язнів та репресованих»

Лист-підтримка

 

З великою цікавістю та на одному диханні прочитав я цю книгу. Як політв'язень доби СРСР, я й раніше вже знав чимало про політичні репресії в Радянському Союзі. Але, з книги В.Овсієнка і я дізнався багато нового про борців за волю України, за права людини в СРСР. Книга дуже правдива, написана літературною українською мовою. Наведу таку цитату з цієї книги, де В.Овсієнко пише про Василя Стуса: «Ще якось казав, що дуже хочеться йому писати прозу. Я намагався уявити собі, яка б вона була: густа, як мед, і крута, як калинова кров. Бо не лише поетичне а й побутове його мовлення, як я вже зауважував, вражало точністю, образністю, метафоричністю, а здатність дивуватися і відкривати у факті самісіньку сутність була дивовижною» (стор.75) Так про творчість великого українського поета світового рівня міг написати теж непересічний талановитий письменник, якім, як на мене, є Василь Овсієнко. І це не єдина його книга такого високого рівня. Думаю, що про інші здобутки пана Василя і в галузі літератури, публіцистики, і в редагуванні книг інших авторів буде сказано окремо.

«А в нас, українців, вигрібали все чисто не лише з шухляд, але й зі щілин та закутків душ, і самі души витрясали з тіл потенційних авторів!» (стор.77) . І на такому високому літературному рівні написана вся книга Василя Овсієнка: від першої сторінки до останньої! Цитат можна ще наводити багато. Краще прочитати цю правдиву чудову книжку. Вважаю, що присудження Василеві Овсієнку літературної премії імені Т.Г.Шевченка буде сприяти популяризації цієї книги серед читачів в Україні та за її межами та буде гідним пошануванням його плідної літературної, публіцистичної та громадської праці на благо України.

З повагою, Вадим Кий (Павлов Вадим Васильович) поет (не член КСПУ), у минулому політв'язень доби СРСР, член Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, Київського Товариства політв'язнів та репресованих, член Всеукраїнського історико-просвітницького та правозахисного товариства « Меморіал» імені Василя Стуса, член ГО «Порятунок Голосіїва» (екологічне товариство), член ветеранського (некомуністичного) товариства, член українського клубу «Спадщина». Багато членів цих товариств, які вже прочитали цю книгу Василя Овсієнка, теж високої думки про неї та її автора і підтримують висунення цієї книги В.Овсієнка на здобуття літературної премії імені Т.Г.Шевченка.

Вадим Кий

Коментарі

Пан Василь Овсієнко- чудова кандидатура на Шевченківську премію. Достойна людина, правозахисник, публіцист-мемуарист. Як учасниця цієї ж номінації, яка не дійшла до фіналу, я одразу сказала, що пану Василю Овсієнку не соромно і програти, і почесно - поступитися і порадіти за нього. Отож, щиро й сердечно бажаю Вам, пане Василю, перемоги! Ваш життєвий чин і Ваші книги справді заслуговують на найвищу літературну премію ім. Тараса Шевченка. Окрема подяка панові В. Жадько за гвідний і достойний коментар, який робить честь обом -і номінантові, і рецензентові.

ЧИ ЗДАТНА ПАМОЛОДЬ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО КОМІТЕТУ ОЦІНИТИ ТВОРЧІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛЯ ОВСІЄНКА?

(Дорогі однодумці та побратими: підтримайте й поширте. Дякую!)

Вдивину для мене, як і для більшості творчої еліти України було те, що книга «Світло людей. Мемуари та публіцистика» Василя Овсієнко таки рекомендована до третього туру на Шевченківську премію. Вражені тому, що нинішній склад Комітету піддавався і піддається шаленої критики: «жодного письменника, відомого публіциста, члена будь-якої Спілки, жодного українського патріота», і ставляться запитання: «А судді хто?».
Василя Васильовича я не знаю, не зустрічався, більше того, переказували, що, коли мене рекомендували на премію імені В. Стуса, він був проти. Але ми маємо бути чесними перед Богом і українським народом: Василь Овсієнко із тих людей, про яких кажуть: «місія виконана»: правозахисник, член Української Гельсінської групи (УГГ), політв’язень, літописець історії репресій радянського режиму проти українських дисидентів та лауреат премії імені Стуса за публіцистику.
Справі відновлення історичної справедливості та збереження історичної правди про дисидентський рух Овсієнко, без перебільшення, присвятив життя. Він - співупорядник разом із Євгеном Захаровим 4-томного видання матеріалів Української Гельсінкської групи та «Міжнародного біографічного словника дисидентів країн Центральної й Східної Європи й колишнього СРСР». Організовував експедиції на Соловецькі острови та в урочище Сандармох, фактично став літописцем українського дисидентського руху. Книга «Світло людей» не лише про Василя Стуса, Оксану Мешко та Юрія Литвина, це спомин-біль про усіх, хто покоїться в Сандармосі та Биківнянському лісі, хто віддав життя, щоб жили ми і були справедливими.
Не знаю, якими критеріями будуть оцінювати члени Комітету видання Василя Овсієнка – це і буде показником їхнього українства, тест на розуміння патріотизму і шани до «невинно убієнних», але я про книгу: це перше і єдине такої глибини правди і професійно написано журналістським словом видання, не раз презентована в багатьох колективах Києва та обласних центрів держави. Якщо ми вважаємо, що Шевченківська премія –це не лише, скажімо, класне публіцистичне зібрання, а, що - надто також важливо - автор є носієм духовності та культури – саме української, патріот держави і сповідує це гасло не один рік –то «Світло людей» і є тим творчим факелом.
Маю право про це написати й оцінити як член Спілки журналістів з 1976 і письменників - з 2000 – го року, автор десяти публіцистичних книг. То ж - чекаємо фіналу!

Віктор Жадько, публіцист і письменник, професор, завкафедри журналістики Національного педуніверситету імені М.Драгоманова.

Додати коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA